Україні потрібна нова опозиція

Корінний одесит, пенсіонер і дуже мудра людина Яків Борисович Офман на вибори не ходить.

Усе своє життя Яків Борисович пропрацював на одному із заводів Одеси інженером-наладчиком. Виростив сина, вийшов на пенсію.

«Я з першого дня підтримав незалежність України, розумію, що це мрія всього багатонаціонального і багатостраждального народу. Але виявилося, що наші демократи лише на словах хочуть зробити все «як у Європі», а на ділі - вони такі ж «совки». Вони ошукали мільйони людей, які повірили у зміни», - філософствує Яків Борисович і додає, - але кому потрібні ці мої міркування?

Чому я проти влади і опозиції? Тому що вони з одного тіста. Яка мені, старому одеському єврею, різниця, хто мене грабуватиме і принижуватиме - сині, зелені чи помаранчеві? Ніякої! Ось тому і не піду на вибори, поки не побачу в нашій політиці не просто НОВИХ політиків, а насамперед ІНШИХ політиків!»

Я так багато місця газетної площі приділив монологу свого земляка, бо схожі настрої серед думаючої частини суспільства ростуть.

Україна розгубилася. За 20 років незалежності при владі побували умовно кажучи і «сині», і «помаранчеві» з усіма можливими відтінками. І українці однаково недовіряють як владі, так і опозиції. Остання загралася, загрузла у протиріччях і дрібних інтригах, як і влада, відірвалася від народу. І прірва між політиками і народом зростає.

Подібна ситуація вкрай небезпечна.

Адже опозиція для того й існує в європейських країнах, щоб пропускати через себе суспільне невдоволення, представляти в політиці незадоволену меншість, поки вона не стала більшістю. Після цього опозиція, через вибори, набуває статусу влади, а влада, яка втратила підтримку громадської більшості стає опозицією. Така модель справно і ефективно працює в Європі. Там, де і влада, і опозиція грають за зрозумілими і прозорими конституційними правилами. У нас все по-іншому. І розлюченому суспільству немає до кого йти, немає до кого апелювати. А в умовах недорозвиненості інститутів громадянського суспільства таким каналом може стати стихійний народний протест. Некерований, як говорили класики «безглуздий і нещадний» ...

Нинішній політичний режим своїми діями як у центрі, так і на місцях сприяє цьому як ніхто інший.

У цих умовах Український демократичний альянс за реформи (УДАР) - одна з наймолодших політичних сил країни не може дозволити собі стояти осторонь від того, що відбувається. УДАР і його лідер Віталій Кличко чітко і недвозначно перейшли в опозицію до діючої влади. Це й зрозуміло - європейські цінності, прихильником яких є УДАР, не мають нічого спільного з політикою та діями лідерів Партії Регіонів та її сателітів. Однак і уподібнюватися до традиційної опозиції, яка розгубила довіру народу, ми також не можемо собі дозволити.

Історична місія УДАРу - не просто нові обличчя в політиці (нові політики з'являються і швидко заражаються бацилами нинішніх «боїв без правил», стрімко перетворюючись у звичних «базік», «брехунів» і «хапуг»), а насамперед НОВА ПОЛІТИКА. Політика, заснована на прозорих і зрозумілих усьому суспільству принципах. Це нова культура, нові приклади служіння суспільству на особистих прикладах кожного, хто хоче йти в політику, кожного депутата, кожного партійного функціонера або лідера будь-якого рівня. За допомогою нової політики ми зможемо почати будувати ІНШУ Україна - європейську цивілізовану державу, за яку не буде соромно, яку поважатимуть у світі, де людина незалежно від посади, мови, релігії, фінансового становища - буде головним пріоритетом для будь-якої влади.

Іншими словами, УДАР - це нова політика завтра. А сьогодні - це нова опозиція. Інша опозиція.

Ми вчимося працювати і розвиватися по-іншому. Наші активісти, кожен на своїй ділянці, борються за права своєї територіальної громади, права тих людей, яких зневажає нинішня влада.

Грудень 2011 року. У «колисці» нинішнього режиму - у Донецьку, із протестом виступили ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС. Влада вирішила «економити» за їхній рахунок, позбавивши законної допомоги та пільг. І це в той час, коли мільйони витрачають на будівництво вертолітного майданчика для Президента, коли вартість благоустрою Межигір'я співставна з палацами арабських шейхів ...

Лідер Донецької міської організації, молодий політик, студент одного з донецьких вузів Єгор Фірсов не сумнівався, що «УДАР» повинен бути поряд з «чорнобильцями». У перший день партія підтримала протестуючих, незважаючи на погрози, шантаж і судові переслідування.

У схожій ситуації - один на один зі свавіллям і байдужістю, опинилися і мешканці гуртожитку на вулиці Богомольця, 20 в Ужгороді. Тут, відчувшичи, що сьогодні «їхній час» і можна робити будь-що, місцеві рейдери вирішили захопити будівлю гуртожитку, де на той момент проживало 56 сімей. Найцікавіше, що головним союзником рейдерів виступила ... місцева міська влада. А захист мешканці будинку по вулиці Богомольця знайшли у депутата Ужгородської міськради від партії «УДАР» Ростислава Буланова. Боротьба триває, але люди не самотні - вони знайшли союзників в особі партії.

Приклади можна продовжувати і продовжувати... 

Коли не працюють закони, а влада цинічно ігнорує інтереси тих, кому вона повинна служити, - єдиним захисником громадян можуть і повинні бути опозиційні політичні сили і громадські об'єднання. Так зароджується громадянське суспільство, так формується політична команда з новою ідеологією і практикою, так повертається довіра громадян до політиків. Так народжується нова опозиція.

Володимир Курінний, заступник голови Центрального виконкому партії «УДАР».