Театр абсурду

18 марта 2012, 13:16
Вообще - экономист. На данный момент фрилансер.
0
422

метафорична казка

Лаються, лаються, політичні партії, форумчани, люди на вулиці..
Розкажу я казку, яку придумала...

 У чарівній долині, де трава зелена і духмяна. лугові квіти зваблюють кольором, жила собі отара овечок. Паслися, народжували ягняток, жили, вмирали... Але одного разу прийшли вовки і давай тягати собі по одній вівці чи й по двох. Зажурилися вівці, покликали собі пастухів - з умовою - будемо давати вам вовну, молоко, сир, а ви нас від вовків охороняйте. Якийсь час так все й було, розплодилася отара, важко стало пастухам охороняти велику отару, знову почали вовки тягати овечок. Привели пастухи вовкодавів, ще більше шерсті й молока довелося віддавати отарі за безпечне життя, а часом і жертвувати овечками, щоб нагодувати вовкодавів, однак у загальному жилося отарі добре, безпечно, наїдала отара мясо, нагулювала шерсть...
Чому все пішло шкереберть, неевідомо- може пастухи захотіли більше шерсті, може діти пастухів вирішили погратися у вовків, і задерли кілька ягняток, може пастухи з вовками домовилися - вам мясо, а нам шкури, але вовки крадуть овець і ягнят, вовкодави, замість того, щоб роздирати вовків, доїдають за вовками овечі мосли і потихеньку закопують рештки ягнят, а пастухи отримують молоко, шерсть з отари  і шкури із задертих вовками овець, та ще й вимагають - більше шерсті треба, більше молока (хай там ягнятка здихають від холоду і голоду), а вівці хай лаються одне з одним - хто кращий - вовки, пастухи чи вовкодави, аби тільки, не дай боже, не розігнали кровопивців.
Може, пора вже згадати, що ми не вівці?
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.