Моральна деградація як дзеркало української реальності

8 января 2013, 11:58
Доцент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського міжнародного університету
0
734

Два століття тому в Україні спостерігалася ситуація, яку відомий науковець XX століття Дмитро Чижевський охарактеризував як «неповна нація, неповна література, неповна культура...».

Відомо, що культура як універсальний модуль, пронизує всі сфери суспільства та становить духовно-матеріальний світ нації. 

Сьогодні український культурний генотип поступово змінюється: матеріальне абсолютизується, культура перетворюється на прислужницю бізнес-еліти, вилучається національна складова, прищеплюється етика «безчуттєвої корисності» та соціального автоматизму. «Гроші не пахнуть» – тому можна співати чужих пісень, кепкувати з національних традицій, національних героїв та усього комплексу вітчизняних культурних надбань, атакуючи маскультом юні душі, витравлюючи з них джерела морального наснаження. Рік за роком зменшується відвідуваність музеїв, театрів, кіноконцертних залів, згасає релігійна свідомість, що теж є наслідком великого інформаційного та маскультівського терору. З причин нищівного життєвого рівня, в умовах тотальної комерціалізації всіх сфер життя, відбувається відторгнення основної маси населення від культури, освіти, духовних цінностей. За даними соціологічних досліджень, на музей, театр та книги пересічна українська сім’я у середньому витрачає близько 10 гривень на місяць. У результаті спостерігаємо духовну анемію, що призводить до духовного здичавіння та всеруйнівного цинізму. Кланова приватизація, безсоромне захоплення власності, дикий капіталізм розчавили надії людей на справедливу Україну.

Сьогодні в Україні, на жаль, спостерігається тенденція, коли для більшості молодих українців притаманна відсутність етнокультурної чи національної самоідентифікації, вони перестають сприймати себе як українців, втрачають свою українськість. Соціалізація молоді відбувається або на традиційно радянській, або на західній моделі виховання – але  у будь-якому разі позанаціональній. На жаль, українська національна культура ( традиції, звичаї, обряди, фольклор ) більшістю молодих людей сприймається як анахронізм…

Щовечора українські села занурюються в темряву. Будинки культури зруйновані, книжки до сільських бібліотек востаннє надходили десь десять років тому, дротове радіо струхлявіло, телебачення стало розкішшю. Селянам залишається лише заливатися самогонкою. У містах видовище не краще: тут вбивають заради кількох гривень, бомжі фільтрують смітники, зате телеканали безперестанку балабонять про “достатки”: комфорт італійських меблів, ванни “джакузі” та масажні крісла. Щоденну літургію успіху та благополуччю співають також нічні клуби, салони краси, казино, закриті відпочинкові зони зі «своїми» орденами та розпізнавальними знаками та «своїми» званнями на кшталт призабутого «шевальє».

Духовна криза українського суспільства відбувається на тлі моральної деградації засобів масової інформації з нав’язуванням “кліпової” системи мислення (коли від мистецтва залишаються тільки блискітки); відсутністю художнього, мистецького радіо і телебачення з класичною музикою; радіо- і телетеатру; етичних (а не рекламно і порно) програм; трагічною роллю українського кіно та українського книговидання. Ми потерпаємо з боку все посилюваного процесу утилітарності та вестернізації. На зміну християнським цінностям, що консолідують суспільство, йде сурогат масової культури з її рекламними роликами, трилерами, бойовиками, попсою, дешевим чтивом, порнухою, чорнухою тощо. Заклики вживати пиво “Сармат” або “Чернігівське” разом із братами Кличками стають своєрідними фішками щастя - відкрий лише пляшку. Значна частина засобів масової інформації працює на пониження морального рівня і примітивність запитів. Скоріше вмикай телеканал, і матимеш свято зустрічі з «діролом», шампунем, пральним порошком, зубною пастою, милом, а також з людьми року, товарами місяця, політиками тижня і відчуттям «вічного» щастя. А мрія про виграш у лото стає найзаповітнішою. Спостерігається руйнація духовних цінностей за рахунок домінування окремих практичних інтересів.

Але яка може бути мораль та духовність у голодного та знедоленого?

Ми здеморалізовані організованою злочинністю, корупцією і хабарництвом, наркоманією, пияцтвом, безпритульністю дітей, варварським нищенням природного середовища. Руйнуються традиції і цінності, зростає відчуття безперспективності та ізольованості людини. Занепад окремого духовного світу спричиняє занепад усього суспільства.

Тож констатуємо, що маємо глибоку духовну кризу з втратою громадянами сенсу життя та його знеціненням, нищенням системи вірувань, переконань, ідеалів, принципів суспільної організації, культурних традицій та ідеології.

 

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.