Голодомор та геноцид українців - слова синоніми?

23 января 2013, 20:58
Студентка Института журналистики КНУ им. Т. Шевченка
0
383
Голодомор та геноцид українців - слова синоніми?

"Пам'ятаю, але не голод, а Голодомор. Людей морили голодом до смерті. Я тоді мав 10 років. Був страх Божий, скілько людей погибло з голоду. Яка там засуха!"

XX століття – один із найважчих періодів для нашої держави: Українська революція, радянізація України, Друга світова війна, післявоєнна відбудова, розпад Радянського Союзу, отримання довгоочікуваної незалежності – всі ці події залишили свій неабиякий відбиток у житті нашого народу та історії. Та є ще дві події, за які в українців завжди буде боліте серце – голодомори 20-30-х років.

У березні 1921 р. на Х з’їзді РКП(б) було прийняте рішення про відмову від “воєнного комунізму» та перехід до нової економічної політики(НЕП). З’їзд проголосив заміну продовольчої розкладки продовольчим податком. Після виконання податку селянин одержував право вільно розпоряджуватися плодами своєї праці, продавати їх. Це мало створювати стимул для розвитку селянського господарства. Однак рекламований НЕП так і не прийшов в українське село. Обсяги податків були дуже високими. Невиконання продподатку каралося штрафом або арештом і примусовими роботами. Були навіть випадки побиття, шантажу, розстрілу неплатників податку. В непокірних селах брали заручників. Усе це викликало сильне обурення та підштовхувало селян до опору державі.

Боротьба з повстанцями була надзвичайно жорстокою. Одним із прикладів є  страта тисячі повстанців у Холодному Яру на Черкащині. Але й цим влада не змогла зупинити відчайдушних повстанців. Вперше у радянській історії держава застосувала терор голодом (перший найстрашніший злочин радянської влади), який виявився дієвішим, ніж воєнний терор.  Конфлікт радянськой влади із селянством знайшов своє відображення під час засухи і неврожаю, що у 1921 р. охопили південні та степові регіони України. Військові підрозділи перекрили всі шляхи, що зв’язували північні області з південними. Незважаючи на неврожаї, у південних губерніях тривали хлібозаготівлі. Жодна з голодуючих губерній не була звільнена від податку. Це викликало величезні жертви. Хмельник Микола(очеидець) жив тоді у с. Оленівка(Дніпропетровська область), розповідає:" Пам'ятаю, але не голод, а Голодомор. Людей морили голодом до смерті. Я тоді мав 10 років. Був страх Божий, скілько людей погибло з голоду. Яка там засуха! То всьо прикази Сталіна, який не любив українців і хотів їх масово повибивати. Ті грабіжники приходили і забирали все, що могли. Це пси Сталіна. Безсердечні виродки гарбали всю їжу в народу. Вони показували деколи якісь писульки, а шо там нашкрібано, ніхто не відав. Ті посіпаки Сталіна дозволяли собі все. Хотів - вдарив, хотів - плюнув на тебе... Вони мали пістолі чи якісь муфти, бо люди просто так не хотіли віддавати свій хліб. А вже як є оружіє, то є страх в чоловікові."

 Визнання факту голоду в Україні, як і надання голодуючим, прийшло з великим запізненням. Вважалося, що в Росії голод, а в Україні – неврожай. Лише з другої половини 1922 р. допомогу голодуючим почала надавати міжнародна організація – Американська адміністрація допомоги. Ціною неймовірних зусиль селяни навесні 1922 р. засіяли поля. І лише після врожаю 1923 р. ситуація почалась поліпшуватись.  Але на цьому влада не зупинилась.

Другим із найстрашніших злочинів сталінізму проти України був організований ним голод 1932-1933 рр. -  геноцид українського народу. (Геноцид – свідомі дії влади, спрямовані на знищення окремої нації).  Українське селянство – оберіг національних традицій та майстерна база для українських повстань. Український селянин був незалежним, мав свою землю, продукцію. Щоб задушити національно–визвольний рух українців, якого влада так остерігалася, вона вирішила застосувати голод. Чому саме голод, а не страту? Тому що розстріл це злочин, а голод не можна було назвати злочином. У ті часи не було доказової бази, що він був сфальсифікований владою. Ще й обставини були такі сприятливі для влади, а саме неврожай 1930-х років. Давайте з вами розглянемо дії влади проти українців, які доведуть, що голодомор – це справді фізичний та духовний геноцид нашого народу.

1)    Не давали їсти. Тобто вилучали продукти ( хліб, борошно, картоплю, м’ясо та ін..)

2)    Постанова Сталіна « Про заборону українцям виїжджати з України закордон» від 22 січня 1933р.  Це не давало можливості поїхати за хлібом. Цікавий момент, що, коли казахи їхали по хліб, то їх не зупиняли і не вилучали в них залишки їжі.

3)    Влада відмолялась від допомоги інших держав для УРСР.  ЄС зібрав кошти та продукцію для українців, Сталін у свою чергу відмовився від них.

4)    Духовний геноцид полягає у тому, що влада створювала такі умови для людей, при яких їм доводилось відрікатись від власної нації, якщо вони хотіли вижити та отримати їжу. Населенні пункти України перейменовували, щоб не залишилось жодної згадки про народ.

За таких обставин селяни змушені були їсти собак, котів, щурів, трупи коней,листя. Траплялися численні випадки канібалізму. Поставлені у безвихідь, селяни кидали домівки й намагалися дістатися до міста. Не всім це вдавалось. Багато людей гинуло на дорогах. Лише з травня 1933 р. держава почала надавати деяку допомогу знесиленому українському селянству.  

Голодомори 20-30-х років стали справжньою національною катастрофою. На той період вони остаточно зламали опір селян, суттєво підірвали сили у відстоюванні своїх прав. Саме цього тоді прагнув тоталітарний режим. Дуже хочеться, щоб про ці страшні події ми пам'ятали не лише, коли "положено", як про жінок на 8 Березня чи про Бога – на Різдво, а й кожен день свого життя.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.