Відкритий лист до Луценка

27 июня 2013, 14:38
0
248

Він ДАІ-шника, якого той звільнив.

Ось такого цікавого відкритого листа попросив мене оприлюднити колишній ДАІшник. Своє імя, зрозуміло, повідомити не захотів. Ну, мені було смішно і сумно. 





Екс-міністру

Внутрішніх Справ України

Юрію Луценку

 

 колишнього ДАІшника Собаки

з забутої  Богом дороги на Полтавщині

 

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

 

Доброго вам дня, Юріє Віталійовичу!

 

Можливо ви мене вже забули, а я вас запам'ятав на все життя. Не тому, що ви вигнали мене з роботи за ті нещасні              20 гривень, які ви самі мені всунули, а потім відібрали разом з посвідченням і нагрудним знаком. Та ще й назвали собакою, бо не знали, як то жити на 600 гривень.

Дякуючи вам, Юріє Віталійовичу, з того дня 2005 року мене в селі так всі й кличуть – Мєнт Собака.

Але то пусте. В селі до різних прізвиськ всі звикають. Он Миколу кличуть Нетудисрака. Чому так, ніхто не знає. Є легенда, що дуже давно, ще за царя Панька, управитель панського маєтку його прапрадіда малого на своєму огороді зі вкраденою молодою морквою зловив і гнівно перед людьми сказав: «Не туди, срако, лізеш! Це не твого батька город, а мій».

Відтоді весь їх рід Нетудисракою і кличуть.

Моїх діточок теж вже Собаками звуть. Думаю, що коли вони вже старими будуть, ніхто в селі не буде пам'ятати, що був такий собі міністр Луценко, який обізвав їхнього предка «собакою».

 

Так от, поперли мене мітлою після тієї зустрічі з вами з міліції.

Воно, може, і на краще. Я ж вам зразу сказав, що «я ще вчуся». Я тоді дійсно тільки почав вчитися заочно на першому курсі університету у Полтаві на юриста.

А зараз працюю у районі адвокатом. Тепер люди мені гроші за роботу платять, а хабарів  брати немає ніякого смислу.

Тобто, ви для мене, як хрещений батько. От і вирішив вам листа написати, бо ви знову повертаєтеся до високої політики.

 

Знаю, що вас після того, як влада помінялася, поперли з міліції, та ще й у тюрму посадили.

Правда, не за корупцію, а за друга-водія, за квартиру без черги для нього.

А тепер ви вже, дякувати Богу та владі милосердній, на волі.

Такі метаморфози долі.

У квітні я був на одному семінарі у Києві і мої колеги- адвокати розповіли мені, що ви починаєте готувати чи то  новий Майдан, чи то повстання, бо вважаєте, що інші нинішні опозиційні лідери ні на що не здатні.

А також один з них показав мені підбірку матеріалів на екс-міністра Луценка, де документально доведено, що ви не були взірцем моральної чистоти. А я там на дорозі, коли ви мене лаяли, навіть подумав, що невже ще в Україні люди такі чесні є.

Тепер бачу – дуже помилився.

Тобто, «людина з чистими руками і совістю» - це не про вас.

Чого варта лише інформація про статки вашої дружини після того, як Ющенко призначив вас міністром внутрішніх справ.

Дивіться, до 2005 року вона працювала головним спеціалістом у Антимонопольному комітеті. Там, як відомо, зарплати для фахівців такого рівня невисокі.

Скажіть, а де і ким вона працювала з 2005 по 2011 р., щоб у 2011 році лише у статутних фондах товариств, підприємств та організацій мати 57 млн. 891 тис. 998 гривень.

Це ж виходить, що в середньому вона повинна була вносити більше ніж 8 млн. гривень за рік.

А до цього ще додайте автомобілі, квартири, приватний будинок, сімейний відпочинок у Європах і т.д.!

Відтак, маю тепер і я повне право сказати вам, Юріє Віталійовичу:  

«Скільки ще вам, «собакам», Луценкам, треба було поцупити, щоб, нарешті, нажертись?».

 

«Хабарництво і на дорогах, і в приміщеннях знову підняло голову»,  «даішники не допомагають водіям, а беруть хабарі», «стаціонарні пости ДПС стали  «пунктами машинного доїння», - лякали ви як міністр МВС України суспільство.

А в цей час ваша дружина, Юріє Віталійовичу, очевидно, вже запустила в експлуатацію «мегакомплекс машинного доїння».

І ви не могли про це не знати! А якщо знали, значить – покривали…

 

Ви кажете, що у тюрмі багато передумали про те, чому люди глибоко розчарувалися Майданом:

«Після Майдану люди мають постмайданну травму - психологічну травму зрад, невдач і поразок, я в тому числі винен за це, і не утомлююся вибачатися за це».

Ні, Юріє Віталійовичу, не в тому проблема, що ви воювали один з одним, зраджували один одного, не виправдали надій людей, які повірили вам – пустобріхам, а в тому, що ви  набивали свої кишені і  при цьому кричали, що тільки ви боретеся з корупціонерами чи хабарниками, такими як я!

Тепер ви знову пхаєте себе нагору, «не утомлюючись вибачатися».

Кому потрібні ці вибачення?

Вибачаючись, ви мимохідь розштовхуєте ліктями Яценюка, Кличка, Тягнибока і розказуєте всім:

«Дивіться, люди, вони нічого не можуть, вони бездарі. Я не згоден з політикою трьох лідерів. Я напишу програму. Я можу стати граючим тренером, або просто тренером. Я, я, я…», – це в Україні.

«Я не згоден з тезою про те, що одиночний похід більш ефективний. Я не згоден з політикою нинішніх трьох лідерів парламентської опозиції, яку, на жаль, підтримала Юлія Володимирівна. Я не вірю в успіх такої стратегії», - це за межами України.

Знову про себе:

«Я був зараз у Німеччині, в Польщі, в Бельгії і чув одне й те ж: «Поки у вас не буде єдиного кандидата, з вами рахуватися не буде ніхто: ні за кордоном, ні вдома».

«Я, я, я – головка від…».

Тобто, спочатку ви переконуєте іноземців, що саме ваш план є найкращим, що лише ви з вашим планом можете забезпечити перемогу над Януковичем у 2015 р., а потім, повернувшись в Україну,  розказуєте, що це іноземці, нібито, переконані, що без реалізації вашої стратегії жодна з опозиційних політичних сил не може розраховувати на підтримку.

Браво, Юріє Вітавлійовичу, геніально, але підло.

 

Ще нічого не зробивши, після виходу з колонії, ви безпардонно вказуєте «Батьківщині», «Свободі» та «УДАРУ», куди кому з ким йти, з якою швидкістю і яким кроком.

«Я маю візію», - любив повторювати президент Ющенко і щиро думав, що після цього всі мали слухати його, як месію.

Якби  ви зараз повторили те ж саме, вас би підняли на сміх. Тому у вас інша «фішка»:

«Я був у камері, де сидів ще Симон Петлюра»,

«Лише мені начальник колонії зробив екскурсію у «розстрільну» камеру».

Ну що ж, не кожного, на щастя, може спіткати горе бути засудженим і відбувати термін.

Але ж і на волі опозиційні лідери не сиділи без діла і не грілися на сонці: були вибори до Верховної Ради, була важка боротьба, були успіхи і поразки, були зради, була парламентська діяльність, була, зрештою, наполеглива боротьба за звільнення вас, Юріє Віталійовичу, і до сих пір продовжується боротьба за звільнення Юлії Тимошенко.

Чи хочете ви, наш невгамовний «оракул»,  бачити цю сторону діяльності лідерів опозиції?

Мабуть не дуже. Бо акцентуючи увагу тих, хто вас слухає, на негативі, ви починаєте будувати власний проект.

Ви вже не проти згуртувати навколо себе «польових командирів Майдану», «моральних авторитетів», інтелектуалів, таких же балакучих, як ви самі, вигнанців на кшталт А. Гриценка і навіть все те, що завжди плаває як в політиці, так і навколо неї,… і до сих пір не потонуло.

Прилюдно обіцяючи допомогти опозиційним партіям, плекаєте надію вже до осені поточного року випестувати під свій проект, якщо дасть Бог, нову групу чи то навіть і фракцію з тих народних депутатів, які не увійшли до існуючих фракцій, або були виключені з них за перші півроку роботи Верховної Ради, щоб потім зробити її своїм рупором.

 

То ж, на завершення, як хрещеному батьку, хочу дати вам пораду.

Не поспішайте призначати себе «головним командиром майбутнього Майдану», «наставником» і т.п. Бо, як ви розумієте, така робота може виявитися не потрібною а ні для опозиції, а ні для людей. Засміють же, або заплюють…

 

 

Ваш хрещеник,

Екс-ДАІшник Собака

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.