Про походження східних слов’ян

Популярно та ненадокучливо про етногенез нас із вами

Існує багато теорій походження як усіх слов’ян загалом, так і східних зокрема. Вчені і досі не дійшли консенсусу у цьому питанні, тому ми спробуємо проаналізувати більшість найпопулярніших та найвірогідніших гіпотез. Задля цього пропоную спочатку розібратись із тим, хто ж вони такі, ці слов’яни.

Тлумачний словник української мови дає таке визначення. Слов’яни – це велика група споріднених за мовою та культурно індоєвропейських народів, які проживають в Центральній та Східній Європі, і частково в Азії (Північна Азія). Чисельність слов’янських народів, за різними даними, сягає від 300 до 350 млн. осіб. Усіх їх можна поділити на три групи: східні (про які далі і піде мова), західні та південні. Отже, до західних відносять чехів, поляків та словаків, до південних – болгар, словенців, сербів, хорватів, македонців, чорногорців та боснійців, а от зі східними усе просто – до них відносять українців, білорусів та росіян.

Та все одно ще рано переходити до визначення етногенезу слов’ян, а перейдімо спочатку до етимології цієї назви. Отже, одні історики притримуються думки, що термін слов’яни походить від слів “слово” або “слава”, а інші вчені (напевно, не наші) вважають, що тут не обійшлося без впливу інших мов – буцімто слов’яни пішло від англійського slave, що означає раб. Особисто я вважаю, що ця версія аж занадто притягнута, тому що в той час і в тому місці, коли і де вперше було згадано термін слов’яни, англійці були задалеко від арени подій та мали багато своїх справ. А от радянський мовознавець М. Марра вважав, що назва слов’яни пішла від самоназви скіфів – сколоти (дуже схоже, чи не так?). Все це безумовно добре, але остаточну і достатньо своєрідну крапку поставив чех Л. Нідерле, який взагалі довів, що етимологію цього слова визначити неможливо. Отже, шановні читачі, ми вільні у виборі улюбленої версії.

Ну і нарешті можемо розпочати розбір основних концепцій походження слов’ян, яких, до речі, також існує чимало. Причини того, що до сьогодні неможливо точно визначити, звідки ми “взялись”, несуть псевдоісторичні та політичні характери. Пропоную перенести обговорення цього неподобства до кращих часів, а зараз максимально прискіпливо розглянути те, що маємо.

Отже, першим, хто зацікавився етногенезом слов’ян, був Нестор Літописець. Він вважав, що всі ми, брати-слов’яни пішли з Дунаю, а потім вже розселились по всім сучасним територіям мешкання. Польські та чеські славісти (вчені, які вивчають мови, фольклор, історію, матеріальну та духовну культуру слов’янських народів) пропонують Вісло-одерську концепцію, що зумовлює походження слов’ян з територій межиріччя Вісли та Одеру. Радянський історик Б. Рибаков пропонує іншу концепцію, яка має назву Вісло-Дніпровська або Дінпровсько-Одерська, яка зумовлює самі знаєте що. Однак, на мою думку, найдивнішою є теорія про те, що слов’яни прийшли в Європу з Азії разом з гуннами. Прибічником такої гіпотези був відомий тюрколог М. Гумільов.

Але незважаючи на те, як саме виокремилась така народність як слов’яни, нас цікавить перш за все походження східних племен. Отже, починаючи з VII століття у літературі термін слов’яни використовується для позначення народностей, які жили  саме на правобережжі Дніпра. Незабаром формується понад 10 племінних союзів так званих східних слов’ян, які на той час заселяли сучасні території України, Росії та Білорусії. У “Повісті минулих літ” вищезгаданого Нестора Літописця міститься перелік цих об’єднань: поляни, древляни, дреговичі, дуліби, волиняни, бужани, уличі, тиверці, білі хорвати, сіверяни, в’ятичі, кривичі, радимичі та ільменські словени. А от далі поступово складаються більш масивні спільноти, які обирають для своєї концентрації наступні великі центри, про які ще існують згадки в історичній літературі: Куявія (Київ та Київська земля), Славія (Новгородська земля) та Артанія (Ростово-Суздальська земля).

Підсумовуючи все вище сказане, східні слов’яни – це та народність, яка є прямим пращуром сучасних українців, росіян та білорусів, себто в тому числі і нас з вами. Дати відповідь на запитання “А звідки ми взялись?” абсолютно точно неможливо, і причин є багато, а от поважної серед них нема жодної. Нам лишається або сподіватись, що питання нашого походження рано чи пізно знайде свою відповідь або обирати одну з версій – кожний на свій смак.