Про те, як столична влада продовжує не любити книгарні

6 апреля 2015, 21:52
Видавництво, книгорозповсюдження
0
26

Якщо станом на 1990 рік у Києві працювали 140 державних і муніципальних книгарень, зокрема більше десятка – тільки на Хрещатику, то сьогодні неперепрофільованим залишилося тільки «Сяйво».

znannya glavnaya

 
Останнім часом почало здаватися, що кияни втратили інтерес до культурного продукту, мистецьких, художніх творів, адже центральна вулиця столиці України, на відміну від європейських майн-стріт, не може похвалитися різноманіттям книгарень та сувенірних крамничок. Сумно, адже за часи незалежності України керманичі столиці вимели з Хрещатика інтелектуальні та мистецькі товари, замінивши їх ходовим ширвжитком.


Якщо станом на 1990 рік у Києві працювали 140 державних і муніципальних книгарень, зокрема більше десятка – тільки на Хрещатику, то сьогодні неперепрофільованим залишилося тільки «Сяйво», рейдерську оборудку з яким, через активність громадськості, місцеві чиновники пригальмували до кращих часів.

Поступово, рік за роком, з лиця центральної вулиці Києва зникли легендарне «Мистецтво», романтичні «Ноти», серйозна «Медична книга» та щирий «Український сувенір».

Абсурдно, але ситуацію не врятувало навіть Євро-2012, яке начебто проводилося в Україні задля покращення інвестиційного клімату та залучення до країни потужних туристичних потоків. Тоді київська влада замість яскравих українських сувенірів, альбомів про Україну, путівників та листівок, вирішила запропонувати відвідувачам величного старого Києва дешеве пиво та наїдки.

До речі, саме під час підготовки міжнародного чемпіонату екс-родичі Черновецького – брати Олександр та В’ячеслав Супруненки із товаришами почали реалізовувати свій план щодо рейдерського захоплення книгарні «Знання».

Один із найстаріших та найпопулярніших у Києві спеціалізований книжковий магазин, відкритий ще у 1932 році, який не припиняв своєї роботи навіть у період фашистської окупації Києва, остаточно «виїхав» зі свого приміщення під час революційних подій на Майдані.

Під покровом ночі у грудні 2013 року нові власники приміщення загальною площею 420 кв. м. за адресою Хрещатик, 44-а та 44-а1 розтрощили книгарню, зняли вітрину та заколотили вхід фанерними листами. У такому «законсервованому» вигляді, розташовуючись лише за кількасот метрів від київської мерії, колишнє «Знання» перебуває і сьогодні. І це неподобство абсолютно не турбує справедливого київського міського голову Віталія Кличка.

І це не дивно, адже, незважаючи на зміну міських керманичів, команда злодіїв та розкрадачів столичного нерухомого майна залишається стабільною та при своїх інтересах.

Відомо, що приміщення колишнього кінотеатру «Орбіта», у якому розміщується магазин солодощів «Рошен», досі належить екс-зятю колишнього мера Леоніда Черновецького – В’ячеславу Супруненку, який з 2011 року перебуває у міжнародному розшуку. Крім того, його родина володіє нерухомістю за адресою вул. Хрещатик, 30/1 – магазин Nike та будівлею під № 48 – магазин авторського одягу Jannet von Klingen.

А приміщеннями на Хрещатику, 13 («Мобілочка»), Хрещатику, 21 (Chocolate Shop) та в будинку № 50 (Vero Moda Jack&Jones) володіє компанія «Арго», одним зі співакціонерів якої є син екс-мера Олександра Омельченка – Олександр.

Але не все так очевидно. За словами ріелторів, за документами дуже складно відшукати реального власника. Крадії дорогої київської нерухомості вміють вправно заплутувати свої сліди та перереєстровувати об’єкти нерухомості з однієї контори-одноденки з незрозумілою назвою на іншу. Крім того, за свідченням фахівців, операції з купівлі-продажу дорогого київського нерухомого майна відбуваються через офшорні кіпрські рахунки.

І тільки фахівці, які продають нерухомість на цій вулиці, знають, із ким мають справу.

Так, наприклад, у період з 2008 по 2011 роки половину Хрещатика скупило ТОВ «Серенос». За адресою Хрещатик, 44 – 28 квадратів за 204 тисячі доларів, 102 квадрати за 729 тисяч доларів. На Хрещатику 15/4 – 130 квадратів за 819 тисяч доларів. І знову на Хрещатику, 44: 208 квадратів за 1,5 мільйона доларів і 205 квадратів за 1,4 мільйона доларів. Після глобальної закупівлі контора зникла і на згадку лишила оголошення про втрату печатки від 18 лютого 2011 року в «Газеті по-київськи». (http://korrespondent.net/url.hnd?url=http%3a%2f%2fua.comments.ua%2fmoney%2f189462-hreshchatik-zminyuie-vlasnikiv.html

А ТОВ «Кінотеатр «Дружба-Орбіта», що належала В’ячеславу Супруненку, з 2010 по 2013 рік керувала родина Науменків. На балансі цього ТОВ до 2013 року перебували кінотеатри «Дружба» та «Орбіта». Але того ж року контору було ліквідовано, а кінотеатри перереєстрували на інші контори.

(http://korrespondent.net/url.hnd?url=http%3a%2f%2fnashigroshi.org%2f2013%2f10%2f18%2fprokuratura-ne-zmohla-zabraty-u-menedezhera-eks-zyatya-chernovetskoho-kinoteatr-na-hreschatyku%2f)

До речі, Олександр Науменко разом із дружиною Анастасією Науменко на замовлення Олександра Супруненка у 2007 році стали співзасновниками ТОВ «Книжковий магазин «Знання» і майже за безцінь скупили у трудового колективу книгарні пайові цінні папери на нерухомість. 8 листопада 2007 року Київрада Черновецького відмовила в праві на приватизацію зазначеному підприємству.

(http://korrespondent.net/url.hnd?url=http%3a%2f%2fkmr.gov.ua%2fdecree_gol.asp%3fId%3d6936)

У 2012 році структуру Науменків було ліквідовано, але приміщення за адресою Хрещатик, 44-а, 44-а 1 все-таки приватизували невідомі. Сьогодні нові власники здають приміщення книгарні «Знання» в оренду. Щоправда, розмір об’єкта нерухомості збільшився удвічі, адже рейдери привласнили підвал та антресолі над аркою, розташованою поруч із будівлею. Його площа з 420 кв. м. перетворилася на 928,9 кв. м. Вартість оренди приміщення без ремонту становить 100 у.о.

(http://korrespondent.net/url.hnd?url=http%3a%2f%2futgcompany.com%2frent%2fstreet-retail%2f6578)

За словами екс-співробітників книгарні «Сяйво», саме Олександр Науменко під патронатом Олександра Супруненка шляхом змови з одним зі співакціонерів Ростиславом Корнієнком заволодів частиною акцій книгарні. Цих акцій було недостатньо для блокувального пакета. Тому компаньйони висунули ультиматум колективу «Сяйва» з вимогою віддати або продати решту цінних паперів, але бажаного результату не отримали. Трудовий колектив не вважав за потрібне змінювати профіль діяльності об’єкта і планував працювати далі. Тому у 2010 році Олександр Супруненко захопив приміщення книгарні в рейдерський спосіб. А трудовий колектив серед зими буквально викинули на вулицю найняті ним тітушки.

У 2013 році колектив «Сяйва» шляхом нескінченних судових баталій повернув книгарню киянам. Але замість довгоочікуваного та обіцяного столичною владою працевлаштування отримав «завертай голоблі». А кияни замість книгарні – «потьомкінське село».

Сьогодні важко знайти прізвища поважних власників дорогої столичної нерухомості на сторінках ЗМІ, вони старанно оминають можливість потрапляння в публічне поле. Але від цього грошові потоки в їхні та партнерські з ними кишені не припиняються.

Перетрубації з дорогим столичним майном тривають. Вищезазначені приміщення або перебувають у довгостроковій оренді, або чекають на нових орендарів чи власників.

Так, приміщення за адресою вул. Хрещатик, 44 площею 290 кв. м виставлено на продаж за ціною 5 млн. у.о., реалізовується у відкритому доступі.

(http://kiev.ko.olx.ua/uk/obyavlenie/kreschatik-ul-44-magazin-290-kv-m-fasad-predlozhenie-ot-hozyaina-ID7onoH.html#9d07a68454)

Повертаючись до теми книжкових магазинів, автор матеріалу зітхає з полегшенням, адже книжкове питання на Хрещатику сьогодні розвивається доволі успішно. Відкриваються комерційні книгарні та супермаркети. Шкода лише, що урочисті події, пов’язані із відкриттям подібних книжкових магазинів, які відбуваються за участі видатних літераторів, громадських діячів тощо, хоч привертають увагу киян та гостей столиці, але не цікавить освіченого мера Кличка. Авжеж, йому набагато цікавіше відкривати незрозумілі скульптурні ансамблі та робити селфі на фоні потворних Гиків.

znannya6

(http://korrespondent.net/url.hnd?url=http%3a%2f%2fkiev.segodnya.ua%2fkpower%2fklichko-sdelal-selfi-so-skulpturoy-gika-601482.html)

На тлі представленої інформації, якою, імовірно, володіє і Віталій Кличко та його справедлива, закохана в історичний та культурний Київ команда, виникає запитання: з якими черговими обіцянками щодо повернення історичних, культурних пам’яток та об’єктів киянам наш шановний градоначальник планує вийти на наступні вибори? А також цікаво: невже пан Кличко вважає, що жителі столиці такі наївні, що й надалі терпітимуть уседозволеність із нерухомістю та ковтатимуть його брехливу патоку?

Чи Віталій Володимирович планує телепортуватися в космос, прямісінько в обійми найщирішого екс-мера Черновецького, прихопивши з собою регіонального клоуна Попова?


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости Киева
ТЕГИ: рейдерство,Віталій Кличко,книжный магазин "Сяйво",Знання
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.