Масове повалення пам'ятників Леніну: героїзм чи Донкіхотство?

14 октября 2014, 07:48
0
147
Масове повалення пам ятників Леніну: героїзм чи Донкіхотство?
Фото з сайта ua-vesti.net

Щоб на місці чогось застарілого і поганого побудувати щось нове і хороше, треба спочатку зруйнувати те старе і погане. Це аксіома. Але чи на часі зносити ідолів радянської доби саме зараз?

Щоб на місці чогось застарілого і поганого побудувати щось нове і хороше, треба спочатку зруйнувати те старе і погане. Це аксіома. Навіть у індусів: спочатку Шива руйнує, а потім Вішну будує. 
Але от питання: чи руйнуючи пам'ятники (символи тоталітарного минулого) ми дійсно руйнуємо старе і погане, на місці якого хочемо побудувати нове і хороше? 
Чи не потрібно в першу чергу спрямовувати наші сили (тобто, енергію Шиви; енергію руйнування) на боротьбу з застарілою бюрократичною машиною, народженною ще наприкінці позаминулого сторіччя? На боротьбу з корупцією? На боротьбу з утисками бізнесу на всіх рівнях; з нерівністю в доступі до ЕЛЕМЕНТАРНИХ матерільних благ, що в свою чергу призводить до соціальної незахищенності значної частини громадян України.
Це все -- пережитки МИНУЛОГО; те, чого не має бути в здоровому суспільстві.
А Ленін???
Символ.
Непотрібний символ.
Символ, якого слід позбутися.
Але не таким шляхом.

Знищуючи пам'ятники Леніна ми, насправді, не знищуємо цей символ (точніше, знищуємо, але не скрізь, не повсюдно). Для декого він залишається жити.

Зараз поясню. ДУЖЕ БАГАТО ДЛЯ КОГО пам'ятник Леніна є символом їхнього світлого минулого в порівнянні зі страшним суворим сьогоденням. Зокрема, ЗА ОБ'ЄКТИВНИХ ОБСТАВИН, така думка продовжує жити в сільській місцевості і в промислових регіонах -- там, де люди фактично кинуті державою на призволяще. 
Тут можна сказати щось на кшталт: нехай вчаться жити в умовах ринкової економіки, ніхто їм не винен і т.п.
І тут у мене виникає питання: 
А в нас точно ринкова економіка?

Ринкова економіка передбачає вільну конкуренцію.

А де вільна конкуренція в Україні? На яких саме ринках?
Хіба-що на базарі в сегменті торгівлі біляшами. І те, там існують свої правила, де є і хабарі і "відкати" і "кришуючі".

Саме тому, мимоволі, люди (особливо літні) і починають згадувати, як жили за Радянського Союзу, головним персоналізованим символом якого був Ленін. Сьогодні ж, якщо ж ці люди з промислових регіонів та села до кінця залишатимуться чесними та гратимуть за всіма правилами правової держави, не зможуть досягти навіть того соціального мінімуму, який був у них за часів СРСР. Іншого життя, іншої моделі побудови держави з більш-менш нормальним рівнем життя, з наявністю середнього класу, вони просто не бачили, тому й оглядаються на СРСР і на Леніна зокрема.

І тут виникає наступна картинка: ми знищуємо ідолів радянської епохи, вивільняючи з себе енергію спротиву (чи то енергію Шиви; руйнівну енергію -- можна її називати як завгодно), а хтось вбачає в цьому лише акт вандалізму, коли разом з пам'ятником руйнується остання надія.
На фоні знищення пам'ятників Леніну відбувається зниження рівня життя (тут, звичайно немає прямої залежності: в країні іде війна, ініційована зовнішнім агресором -- країною де, до-речі, Ленін до сих пір є важливим символом. Руйнування пам'ятників продовжується загальною руїною. Кремлівський медіа-рупор "підливає масла в вогонь", розповідаючи їм про злих бандерівців та "Правий сектор", які є, у його оповідях тотальним злом.

Люди дивляться, як у телеекранах молодики спортивної зовнішності валять пам'ятники і, не без допомоги кремлівських ЗМІ,  вбачають в них той самий "страшний бандерівсько-фашистський "Правий Сектор".

Так відбувається розкол суспільства. Парадокс: розкол разом з посиленням громадської активності, розкол разом із зародженням громадського суспільства. І найнеприємніше, що розкол цей відбувається в час неоголошеної війни з відкритим зовнішнім агресором, в час, коли надто необхідною є навпаки консолідація всього суспільства. А для консолідації, для зближення поглядів, думок і сил, потрібно шукати цінності, які є СПІЛЬНИМИ і для тих і для інших; шукати ОБ'ЄДНУЮЧІ ПРАГНЕННЯ на шляху до кращого життя. А це, зокрема, є: 
- боротьба з бюрократією; 
- боротьба з корупцією;  
- боротьба за вільну конкренцію в бізнесі та прозорість ринків;
- боротьба за справедливість в розподілі ресурсів та соціальну захищенність громадян.

ВСЕ! Закінчу банально. Ці чотири основних складових, як чотири сторони горизонту -- південь, північ, захід і схід -- повинні об'єднати нас, Громадян України, в цей непростий час. Саме на ці складові і потрібно витрачати зараз енергію спротиву (енергію Шиви; руйнівну енергію). На Леніних спрямуємо її дещо пізніше.
А енергія творення буде ефективно використовуватися лише після руйнування.

Як на практиці реалізовуються вищезгадані чотири складові -- розповім наступного разу (бо, насправді, вже сьогодні ми маємо достатню кількість важелів для того, щоб діяти). 

Діяти треба. Люди на вулицях сьогодні як ніколи готові діяти. Щоправда, не знають як. От і "відриваються" на Леніних. І допомагають Кремлю у створенні картинки про "злих бандерівців".

А між іншим, Ленін для більшосі з нас і так вже вмер разом з усією радянською епохою. Пройде небагато часу -- і пам'ятники зникнуть. І буде це непомітно і безболісно. І я особисто буду готовий докласти до цього руку.



ФОТО: Повалення Леніна в Києві. Зима 2014 року.



НА ФОТО: Зруйнований корівник - звичне явище. І це в епоху золотих батонів.


А ще є зруюновані заводи і фабрики, а віднедавна -- цілі міста.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: Ленин,справедливость,Харків,борьба с коррупцией,ультраправі,руйнація,соціальна політика,соціальна справедливість,протидія хабарництву,радикальні дії,економічна нерівність,памятник Ленину в Харькове
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.