Суспільно-політичний устрій Української Держави(Гетьманату Павла Скоропадського)

19 декабря 2014, 20:11
0
183
Суспільно-політичний устрій Української Держави(Гетьманату Павла Скоропадського)

Політичний переворот, що “витяг з надр історії оту загублену нитку політичного розвитку українського суспільства, яка була штучно обірвана російським самодержавством” (Р. Іванченко)

29 квітня 1918 р. у Києві відбувся хліборобський з'їзд, який висловив недовіру Центральній Раді та її уряду. Більшість делегатів виступили за встановлення сильної влади у формі гетьманату, і того ж дня гетьманом обрано П. Скоропадського. У Софійському соборі відбулася урочиста процедура його посвячення на цю відповідальну і почесну посаду.У ніч проти 30 квітня прибічники нової влади без особливих перешкод захопили всі державні установи. На захист Центральної Ради не виступив ніхто, крім полку Січових стрільців.

З моменту приходу до влади Скоропадського, розпочинається новий період в історії української державності. На зміну республіканській соціалістичній демократії Центральної ради прийшла форма правління, близька до монархічної. На перший погляд таке реформування було соціальним регресом, оскільки республіканська форма правління вважається більш прогресивною в порівнянні з монархічною. Але в даному випадку цей політичний переворот “витяг з надр історії оту загублену нитку політичного розвитку українського суспільства, яка була штучно обірвана російським самодержавством” (Р. Іванченко). Українському народу близьким був спомин про козацьку державу і своїх гетьманів. Та сутність гетьманату не завжди збігалася з сутністю монархії. “Форма правління, яку було запроваджено за П. Скоропадського, можна вважати за перехідну до президентської республіки. Викликають заперечення висновки тих авторів, які вважають, що відбулося повернення до монархії” (П.Музиченко). В заяві Ради Міністрів Української держави від 10 травня 1918 року підкреслювалося: “Гетьман не думає стати самодержцем. Назва Гетьман, це втілення в історичній національно-українській формі ідеї незалежності і вільної України”.Ідея короткочасної сильної влади знайшла відображення в “Законах про тимчасовий державний устрій України” від 29 квітня. Замість назви держави “Українська Народна Республіка” було встановленого ” Українська держава”. Повноваження Гетьмана були визначені в  розділі “Про Гетьманську владу”.

Уряд Української Держави. Рада Міністрів, або гетьманський уряд, здійснювала координацію і організацію діяльності центральних органів управління. її очолював Отаман-Міністр, якого через деякий час перейменували в Голову Ради Міністрів. При Раді Міністрів було створено Генеральну канцелярію на чолі з Генеральним секретарем (згодом державним секретарем). До Ради Міністрів входили такі міністерства: внутрішніх справ, народної освіти, фінансів, торгівлі й промисловості, харчових справ, земельних справ, судових справ, закордонних та військових справ. Згодом було створене міністерство народного здоров’я і міністерство сповідань, яке займалося релігійними проблемами. При уряді існувала посада генерального контролера. Міністерства поділялися на департаменти і управління. 

Державна символіка.Символом гетьманської влади став старовинний козацький герб “козак з мушкетом”.Також було затверджено новий опис прапора Української держави. Ним стало полотнище з синьої та жовтої горизонтальних смуг. Проте було змінено порядок  розташування смуг (до Скоропадського синя смуга містилася знизу, жовта – угорі).

Місцеве управління. По встановленю нового режиму місцеві органи, сформовані Центральною радою були розпущені, натомість,  поновлювалися колишні назви. Було поновлено, існуючий ще за царизму, адміністративно-територіальний поділ на губернії, повіти, волості. Місцеві адміністрації очолили старости, яким належала вся повнота влади на місцях. Законом про вибори до земств від 5 вересня 1918 р. відновлюється діяльність земських установ. Хоча органи місцевого самоврядування і отримали колишні назви, їх склад не завжди лояльно відносився до політики Гетьмана. Модель місцевого самоврядування була аналогічна тій, що діяла раніше в Російській імперії.

Виборче право. Восени 1918 р. було прийнято закон про правила проведення виборів до національних земств і міських дум. Активне виборче право надавалося особам усіх національностей і віросповідань, але лише з 25 років, якщо вони на 1 липня 1918 р. проживали в повіті не менше одного року, мають постійну оселю або володіють будь-яким майном. Обмеження встановлювалися лише для жінок. До виборів Допускалися лише ті, хто володів протягом року майном, що обкладалося земським збором.

Судова влада. Улипні 1918 р. Рада Міністрів ухвалила закон про судові палати та апеляційні суди. Згідно з законопроектом в Українській державі діяло три судові палати: Київська, Одеська, Харківська. Було проведено реформування Генерального суду. Замість нього утворено Державний сенат, який складався з адміністративного генерального суду, цивільного і генерального суду  та Загального зібрання сенату. Його президентом призначено М.Василенка. Діяли також військові суди. Вони розглядали справи тих, хто звинувачувався у збройному опорі владі, у нападі на військовослужбовців під час виконання ними своїх службових обов′язків.

Внутрішня політика.У своїй внутрішній політиці Скоропадський відмовився від соціалістичних ідей Центральної Ради. У промисловості було ліквідовано робочий контроль на виробництві, встановлювався 12-годиний робочий день (замість 8-годинного), дозволив локаути, були обмежені демократичні права і свободи. Проводилася політика переслідувань більшовиків, представників інших лівих партій,  анархістів. Під жорстку цезуру потрапили газети, заборонялося проведення зборів, мітингів, маніфестацій.

Збройні сили Української Держави. Значні зусилля Гетьман спрямував на формування війська. Планувалося створити 8 військових корпусів і 5 кінних дивізій. Загальна чисельність армії в мирний час мала становити 310 тис. осіб. Перший набір новобранців планувався на листопад 1918 р., але за наполяганням німецького командування був перенесений на березень 1919р.
В Українській Державі крім Військового міністерства, в якому діяли Головне артилерійське, Головне інтендантське і Головне інженерне управління, було створено Генеральний штаб. Створювалися спеціальні школи для підготовки військових спеціалістів: Військова Академія, 4 кадетські школи: 2 військових школи старшин для піхоти та по одній для кінноти, артилерії і технічної служби. Мобілізація мала розпочатися в жовтні 1918 р. Тоді ж, у жовтні, Гетьман своїм Універсалом відновив козацтво як окремий стан, але створити козацькі формування не встиг. Загальна чисельність національних військових сил не перевищувала 65 тис. багнетів і шабель.

Національно-культурна політика. До безумовних здобутків гетьманської влади слід віднести надзвичайні успіхи в галузі культурного будівництва. Серед інших успіхів в цій сфері слід відзначити наступні:
- поряд із російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р. нараховувалося 150, для них було створено всі необхідні підручники українською мовою;
- був прийнятий закон про обов’язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України;
- в усіх державних установах та військових частинах були створені курси українознавства;
- відкрилися нові українські університети, 6 жовтня 1918 р. в Києві відкрився перший Державний український університет, а 22 жовтня — другий український університет у Кам’янці-Подільському, також відкрилися Одеський політехнічний, Київський архітектурний, Київський клінічний, Київський вищий технічний, Одеський сільськогосподарський інститути тощо;
- у російськомовних університетах – Київському, Харківському, Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права;
- 24 листопада 1918 р. була відкрита Українська Академія наук. Особовий склад Академії Гетьман призначив своїм окремим наказом. Першими академіками стали  відомі вчені Д. Багалій, А. Кримський, В. Косинський та ін. Президентом УАН був обраний В. Вернадський;
- влітку 1918 р. утворена Українська автокефальна православна церква на чолі з митрополитом В.Липківським;
- почали діяти Українська національна бібліотека, Національна галерея мистецтв, Національний оперний театр, Український історичний музей, Державна хорова капела, Державний симфонічний оркестр,  Український національний театр під керівництвом П. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса тощо.

Зовнішня політика Української Держави
Зовнішньополітичний курс Гетьманату був жорстко регламентований умовами Берестейської мирної угоди. її дотримання було однією з умов, яку поставило перед П.Скоропадським німецьке командування, коли погодилося підтримати переворот. Німеччина не мала з Україною спільних кордонів, а відтак і жодних територіальні претензії. Натомість у стосунках з Австро-Угорщиною існувала проблема із  західноукраїнськими землями. Восени, після перемоги революції в Австро-Угорщині, ці суперечності переросли в гострий збройний українсько-польський конфлікт. Уряд  Скоропадського  робив спроби встановити контакти з США, Францією і Англією. Але ці контакти виявили цілком негативне ставлення країн Антанти до Української держави. Самостійність України вважалась політичною інтригою Німеччини. Дипломатичним представникам України було оголошено, що Україна є невід’ємною частиною Росії. Лідери Антанти продемонстрували повне нерозуміння об’єктивних причин утворення самостійної Української держави, що відіграло далеко не останню роль в її падінні. Гетьман проводив активний зовнішньополітичний курс щодо включення до складу України українських етнічних земель, які перебували у складі більшовицької Росії, Польщі й Румунії (північних повітів Чернігівщини, західних і південно-західних повітів Воронізької й Курської губернії, Холмщини, Підлящщя , північної Бессарабії) та Криму.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
ТЕГИ: Історія України,Павел Скоропадский
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.