Віртуальна розмова з Зурабом Аласанія

14 ноября 2014, 09:43
0
11

Громадське телебачення

 

 

 

         Дістало! Передбачаємо, цей лист навряд чи  надрукує хоча б один засіб масової  інформації.

Не модно, не відповідає вимогам часу? Саме на таких хвилях в нашій

багатостражденій   країні робилися аж дуже не добрі речі. Що дістало? Остання  ( за часом) 11.11.2014 розмова в студії Еспресо TV президента  НТКУ Зураба Аласанії і відомого  журналіста Андрія Куликова з    Інною Кузнєцовою.

Тема:  створення Громадського  ТБ. Такого цинічного та  принизливого за своєю суттю інтерв’ю ми ще не бачили. А тому хотілося  викласти  наше сприйняття цього явища, яке так патетично та  багатообіцяюче назвали  усуспільненням державних ЗМІ.

По-перше: як свідчить історія – ніколи і нікому ще не вдалося  зруйнувавши щось – побудувати нове, цікаве, суспільно корисне.

         Аласанія думає інакше, однак хто дав йому право ( а й, справді, хто?)

 – так грубо, беззастережно вибудовувати теорію руїни.

Адже в жодному інтерв’ю його, чи  найближчих до нього людей, аж ніяк ми не побачили, що  конкретно, являтиме собою СТ.  І ми здогадуємося, чому? Та не знають вони. Тут інші завдання – знищити… Будете сміятись – аналогій безліч. Колгоспи, радгоспи, підприємства … нищили систему ( і це зрозуміло), а зруйнували  інфраструктуру.

         Тисячі промислових та с/г об’єктів  дивляться  сьогодні на нас вибитими  вікнами, дверима, іржавим залізом посеред міст, захаращеної  родючої землі.

         Далі: Люди добрі! Ви такі сучасні, креативні, так спрямовані на Європу – а де ж Ваші  демократичні «скрижалі?»

А чого  ж Ви повністю узурпували собі право вершити  долі ( вірніше зачищати все  живе навколо) великої кількості людей,  які не менше Вас люблять цю країну, і все життя підтверджували любов своєю працею, яка ще й «на біду» так ганебно-мізерно цінувалася. Чому ми  нікуди не тікали? Скажемо банальні речі – а куди? І це – по-перше. А по-друге (боїмося, Вам  це важко буде зрозуміти) -  ми любимо свою професію, служимо їй чесно і віддано… Знаємо, що  Ви тут скажете – «служите владі, співаєте  їй «осанни». Відповідаємо: так, і це було, є такий гріх, але хіба ми, як і ви, не були частиною тієї негідної системи, хіба нам це дуже подобалось, чи ми на цьому мали якісь дивіденди? Революція гідності, орієнтир на зміни  в країні – дали нам, журналістам ОДТРК,  усім творчим працівникам, надію на новий етап розвитку. Саме розвитку, а не знищення  регіональних ТБ і Р. Бо ми, і тільки ми знаємо справжні потреби, бажання глядачів та слухачів регіону. Ми з ними постійно спілкуємося, ми живемо з ними одними надіями і сподіваннями. Однак, тут, з’являєтесь Ви (невідомо хто) і кажете, що Ви все знаєте, все вмієте, на  кшталт « все знаю, тільки не літаю». Ви спитали хоч когось із місцевих журналістів, вислухали їх думки?

         А й справді – навіщо? Революційна доцільність все спише… А чи не здається Вам, - все це ми вже  проходили.

         В цьому   інтерв’ю (  воно стало останньою  краплею і для  авторів цих рядків) ви стверджуєте, що  журналісти ОДТРК не бажають  удосконалення, а місцеве ТБ  ніхто не дивиться. Абсолютна брехня.

         Маленькі ілюстрації: ХОДТРК «Скіфія» тільки у поточному році:  Міжнародний кінофестиваль «Кінокімерія». Велику золоту медаль отримав  фільм «Весна під прицілом» про  мужніх захисників вітчизни.

Ток –шоу  «Подаруй світло» - допомогло  знайти родини десяткам сиріт.

Гуманітарні проекти «Шевченко» та «Любіть Україну» -  де творчі працівники компанії читають  поезію Кобзаря та  кращі патріотичні вірші українських класиків і сучасників  про  Батьківщину. І знаєте, як наші земляки чекають від нас нових і нових проектів. І, повірте, вони у нас є. От тільки, на превеликий жаль, це нікому не потрібно. Хоча з іншого  боку – чому – «нікому?». А глядач, а слухач? Ви у нього спитали?

         Адже люди по той бік екрану чи  мікрофона, як і ми, творчі  працівники, ОДТРК напевне, більше за Вас хочемо змін у своїй системі, яка, і тут ми вперше  заговоримо з Вами в унісон, потребує докорінної реорганізації і оптимізації, але …і це однозначно – не знищення. Не забуваємо, кожному в двері і серце стукає війна.

 

Є і ще одна  мантра  від Вас, «креативних».

         Спротив усуспільненню ЗМІ чинять «красні  генеральні директори», щоб залишитись на посадах. Ми не знаємо, хто що чинить, ми бачимо реалії: в умовах тотальної ворожої небезпеки ( а ми, як  прикордонна територія, особливо це відчуваємо) – зроблено рейдерський крок, тотальну атаку на  інформаційну  безпеку країни.  То кому це на руку?

 

PS. За дужками теми залишаються  кричущі питання організаційно-правової неузгодженості рішення Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року щодо утворення ПАТ і закону  про «Суспільне ТБ і Радіомовлення України».

 

         Звертаємось до  усіх з пропозицією висловити свою думку, адже минув час мовчати, настав час говорити -  ПРАВДУ!

 

Надія Бічева, заслужений  журналіст  України

Анатолій Марущак, заслужений журналіст України

Василь Середюк, заслужений працівник культури України

Лідія Григор’єва, голова профспілкового  комітету

         від імені творчого колективу ТРК «Скіфія» 

                                                                  

                                                                           Херсон                   13.11.2014 року

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
ТЕГИ: Херсон,телебачення,громадське телебачення
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.