Життя в стилі luxury первісних, чи як жили найдавніші люди?

22 октября 2014, 10:35
0
21

Стаття ця – не просто так, а маленький екскурс в дуже давню безбарвну, але по-своєму захоплюючу, історію, а саме історію найдавніших поселень на території України.

За вікном двадцять перше століття. Багатоповерхівки-велетні торкаються неба, на годиннику вже сьома, а всі кудись поспішають. Місто оживає! Та й пізно засинає. Люди в пошуках нового дня, нових вражень. Дехто відданий своїй професії, а декому вже набридла ця сіра рутина, шлях від дому до роботи, та мріє про довгий відпочинок у тропіках  десь на березі океану. Так, це час, коли майже кожен зможе собі дозволити таке задоволення. І в цій насолоді ніхто не задумується над тим, як було людям у дуже далекі , покриті павутинням, роки, коли вони, закутані в хутро мякої тваринки, бігали стадом?

Як відомо зі шкільного курсу історії (ну хто пам’ятає, той зрозуміє мене, ну а хто не пам’ятає – зараз нагадаю), археологами було розкопано найдавніше поселення «перших володарів землі української» в Закарпатті. Перша стоянка первісних , що зветься Королеве. Це поселення людей, які відрізнялись від тварин тільки тим, що вміли «виробляти та застосовувати» палиці і камені як примітивні знаряддя (ручні рубила, відщепи). Але як би не було, та це люди праці. Відлік йшов на виживання. Вже тоді смакували лісовими дарунками: грибами, ягодами, плодами диких рослин, їстівні коріння. Вели бродяче життя, не маючи ні постійних жител (хоча часто домівкою слугували їм печери), ані одягу.

Сучасній людині цього просто не зрозуміти, не уявити. Та навіть запитати якогось першого зустрічного, чи згодився він спробувати так прожити хоча б дня з два? Я думаю, що тут відповідь просто очевидна. З величезним запереченням побіг би далі собі по справах. Та лише вдумайтесь в ці числа: давні люди жили 1 мільйон років тому. Вражає, правда? І вже на той час могли спілкуватися між собою, насправді тільки за допомогою звукової мови. Але це все одно немаленьке досягнення для тогочасної людинки.

 Примітивізм у всьому тільки додавав їм проблем. По закінченню ресурсів їжі вони перекочовували на інші ще не займані місця. Жили невеликими групами, так би мовити родовими колективами, по кілька десятків у «сімействі». Деякі сімї в двох не вживуться, а тут їх – 20 і більше. Нереально!

Так було археологами знайдено не мало таких стоянок по Україні (лише в самому Закарпатті налічується близько 20). Ось основні: на Дністрі біля села Лука-Врубловецька (Хмельницька обл.), в Донбасі поблизу села Амросіївка, на березі річки Кринки недалеко від Житомира та інші.

Час плинув, нічого не стояло на місці, навіть клімат виявився мінливим. Близько 150 тисяч років тому почалось похолодання. Хоча це похолоданням важко назвати. Велике зледеніння більш підходить для характеристики цього явища. Величезні льодовики, які насувалися з півночі континенту, поступово вкрили більшу частину Європи і досягли Північного Прикарпаття, Середнього Подніпров’я, межиріччя Дону та Волги. Замість тварин, що існували в умовах теплого клімату, з’явились ті, які добре витримували холод, - мамонти, шерстисті носороги, північні олені, печерні ведмеді, песці і ще багато фауни. Тому первісні люди почали задумуватись над тим, щоб якось вижити, здобувати їжу. Тут вони не розгубились! І вже вправно бігали за диким звірем зі списом, луком в руках.

 Поширилось мисливство. Кам’яні знаряддя праці , насамперед мисливські, ставали більш досконалими і різноманітним: рубило, гостоконечник (використовувався як наконечник списа та мисливський ніж), скребло (застосовувалось для розбирання туш тварин, обробки шкур, дерева, кісток). Поява різних типів знарядь праці свідчила про виникнення природного розподілу праці. Сильніші, тобто чоловіки, ішли на полювання, а жінкам як завжди діставалась «праця на кухні» та обробка шкіри. Так тепер розумієте звідки пішов цей стереотип: жінка за плитою, чоловік – годувальник.

Найбільшим досягненням цього періоду є винайдення вогню. Вже не чекають вони блискавки, а навчились добувати  його штучно – тертям (тепер не так холодно і темно в печерах). Завдяки цьому вмінню люди стали менш залежні від природних умов, почали розселятись все далі та подалі. Заполонили вже Азію та Європу. Залишки тогочасних стоянок-поселень знайдені в багатьох місцевостях України – на дніпровському Надпоріжжі, на Волині та Наддністрянщині, в Криму і Приазов’ї. Найбільш характерними є стоянки, виявлені в Криму, - у гроті Киїк-Коба (поблизу м. Сімферополя) і в с. Старосоллі (в околицях Бахчисарая), в урочищі Круглик на Запоріжжі.

Навіть не заглиблюючись в історію, можна впевнено і, не пошкодувавши про свої слова, точно сказати, що формування української нації – процес довгий, цікавий, неоднозначний, та й , мабуть, і по наші дні не до кінця вивчений. Найдавніші поселення на території нашої країни – одні з найдавніших у Європі і, безперечно, роль саме українських пралюдей у формуванні історії не лише України, а й усієї Європи надзвичайно велика. Тож , попиваючи прохолодний лимонад десь у сонячному місці, почитуючи цю статтю, задумайся хоча б над цим. 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.