Матеріальна і духовна культура трипільської цивілізації

Трипільська культура - найяскравіша археологічна культура на теренах України доби енеоліту (4-3 тис. до н.е.)

        ХІХ та початок ХХ століття інколи називають часом археологічних відкриттів. Саме тоді Г.Шліманн розкопав Трою, Мікени, Тірінф, А.Еванс виявив залишки палацової держави, яку назвав мінойською. Україну не оминуло це явище: у 1983р. поблизу Києва, в с.Трипілля, В. Хвойка проводить розкопки і виявляє пам΄ятки трипільської культури. Звідти, від назви села, і пішла назва трипільців.

   Розвиток трипільської культури тривав близько двох тисяч років. За календарною хронологією, Трипілля існувало в першій половині V – другій половині VI тис. до н.е.,  Ареал існування цієї культури простягався від Дністра на заході і до Середнього Придніпров’я на сході.. Варто зазначити, що історики досі не дійшли спільної думки щодо походження трипільців. Частина науковців переконана, що культура має автохтонне походження, інші ж вважають, що трипільці були прафракійцями, які прийшли з Нижнього Подунав΄я і Балкан, а треті схільні до синтезного підходу - Трипільська культура є наслідком взаємодії автохтонних культур із Балкано-Дунайськими.

На той час, трипільська культура була найбільшим і найрозвинутішим поселення в Єропі. Кількість населення в трипільських протомістах становила близько 15 тис людей. У зв’язку з цим особливий інтерес викликає планування великих поселень. Його головним елементом було створення кількох овалів із двоповерхових будівель, діаметром від 1 до 3,5 км, а також вулиць і кварталів у центральній частині поселення. На території Трипілля  зустрічається два типи житла: землянки та наземні  глинобитні житла. Землянками називалися заглиблені житла глибиною 0.6-1.5м, які складалися з жилої частини і господарських ям. « Глинобитним» був  великий будинок метрів у 20, що складався з 4-5 кімнаток-камер, у кожній з яких була піч.

        Головним заняттям трипільців було землеробство. Вони одні з перших, хто приручив коня, винайшов колесо і рало, проклав борозни, посіяв жито і пшеницю, спік хлібину.

Високими, як на той час, були досягнення трипільців у бронзоливарному виробництві. Бронзоливарне виробництво засвідчують  залишки титлів, шлаків та іншого устаткування. З міді методом кування і лиття виготовляли прикраси (браслети, намиста), інструменти (шила, рибальські гачки, сокирки, кирки, зброю). При цьому трипільці постійно вдосконалювали технологію обробки, і чимало зразків шеститисячолітньої давнини мають цілком сучасний вигляд. 

       Високого технічного й художнього рівня досягло керамічне виробництво. Досліджені гончарні печі (під с. Жванець на Дністрі), вишуканість форм посуду, багатокольорове розмальовування тощо – все це свідчить про те, що гончарною справою займалися майстри-професіонали, общинні ремісники.  Одним з найважливіших досягнень трипільського народу було виготовлення різних за стилем зображень жінок, чоловіків та тварин, що мала назву «антропоморфна пластика». Найулюбленішими тваринами в трипільців були: бик, вівця, баран та ведмідь, як символ хранителя води.    Одяг трипільців був шкіряний або зроблений із тканини .Основною відмінністю різних поселень трипільців були прикраси на їхній одежі та чоботах, так одразу ж можна будо зрозуміти з якого племені та роду походить ця людина, та навіть яке в неї соціальне становище.

В духовній сфері культура відзначилась домінуванням символів родючості, матеріалізацією їх у символи побуту - зображення сонця, місяця, води, жіночі статуетки та фігурки тварин.

Отже, аналізуючи матеріальну та духовну культуру трипільців навряд чи можна назвати її просто збігом обставин, або звичайним процесом еволюції, адже увібравши в себе риси попередніх культур, її носії заклали основи продукування нових, своїх рис та дали багату спадщину для майбутніх епох. Саме в цьому й полягає значення Трипільської культури як цивілізації мідного віку.