Суспільно-політичний і економічний устрій Київської Русі

13 октября 2014
0
313
Суспільно-політичний і економічний устрій Київської Русі

Політичний устрій, соціально-економічний і культурний розвиток Київської Русі в IX-XIV ст.

1. Трансформація політичного устрою Київської Русі. 
Період становлення давньоруської держави - це період дружинної форми державності.
Існувало полюддя - добровільне приношення за патронат і оборону з боку наділеного надприродними якостями володаря, а також - форма фізичного з'явлення володаря підданим і періодичного ритуального встановлення зв'язку між ними (О.Толочко та П.Толочко). Зрозуміло, що не варто ігнорувати й матеріальний бік справи. Полюддя забезпечувало матеріальне існування володаря та його оточення. Аналогічні приклади зафіксовані для багатьох ранніх суспільств, причому не лише європейського, а й індоєвропейського походження. Зібраний завдяки політичній домінації "русі" надлишковий прибуток з настанням весни та відкриттям навігації по Дніпру і Чорному морю переправлявся до Константинополя на продаж.
Період піднесення Київської Русі  - це період централізованої монархії, при якій було зосередження всієї повноти влади в руках князя, відхід дружини від держаних справ, певний вплив бояр а політику князя.
Період феодальної роздробленості Русі - це період федеративної монархії. Перші згадки про володіння князями землею відносяться до рубежу ХІ-ХІІ ст. З розвитком феодального землеволодіння частину землі князі почали передавати за службу феодалам-дружинникам. У міру того розростання масштабів спадкових земель володінь дружин-бояр (так званих вотчин) ставала можливою передача частин землі іншим феодалам (професійним воїнам) на час їхньої військової служби верховному власнику землі. Цей процес, що розпочався в ХІІ ст., в 30-х рр. ХІІІ ст. був прерваний монгольскою навалою 

2. Політичний устрій Київської Русі та Галицько-Волинської держави

Влада князя

  • Найбільшу владу і в Київській Русі мали князі.
  • Князі опікувалися законодавством і судочинством, керували військом, ухвалювали рішення про оборону країни, беручи безпосередню участь у воєнних походах.
  • Вони налагоджували відносини зі сусідніми державами, укладали мир або оголошували війну.
  • Отже, послуговуючись сучасною термінологією, кажемо, що князь на руських землях був головою держави; він уособлював спокійне, звичайне життя всього суспільства.
  • Князівську владу передавали від батька до сина, тобто вона була спадковою.
  • З усіх князів київський князь мав найбільшу владу; решта князів корилася йому як найстаршому, найавторитетнішому. Такі міжкнязівські відносини називають васалітетома форму державного правління – монархією.

Політичний устрій Київської Русі  дослідники визначають як монархо-федеративний.

(Князь з княжною)

Ради при князях

  • Крім князів, державну владу в руських землях здійснювали ради при князях, князівські з’їзди, віча.
  • За сильної князівської влади роль ради була формальною; відповідно, коли князівська влада була слабшою, рада здобувала більшу вагу.
  • Проте, хоч би якими впливовими були боярські ради, вони воліли мати при собі нехай і слухняного, а все-таки князя.

З’їзди князів

Неабиякі повноваження мали князівські з’їзди. Їх збирали нерегулярно і далеко не всі рішення таких зібрань було втілено у життя, проте питання, що їх обговорювали на з'їздах, мали здебільшого загальнодержавне значення.

  • Особливо болючим питанням, що обговорювалося на князівських з’їздах, було питання захисту від половців. Тут князі виявляли рішучість і одностайність.

Віча

  • Збирали віча ще давні слов’яни. Давньослов'янські віча – це збори всієї громади для вирішення найважливіших питань її життя.
  • Віча ж часів Київської Русі  були зборами можновладців – впливових бояр, дружинників, заможного купецтва, і в цьому їхня відмінність від давніх віч.

2. Соціальний устрій Київської Русі 

На верхівці соціальної піраміди руського суспільства були князі.

  • Князі обіймали найбільшу владу в державі.
  • Князем у руських землях міг бути лише представник родини Рюриковичів.
  • Головою держави і найвпливовішим князем був великий князь київський.
  • У столицях земель-князівств сиділи удільні князі. Кожне князівство, у свою чергу, поділялося на дрібні волості, якими теж правили князі.
  • Тільки син князя міг бути князем.

    (Князевичі)

Крім князів, до панівних верств належали бояри.

  • Боярські роди формувалися з місцевої родоплемінної знаті, а також із впливових дружинників, які за військову службу отримували від князів земельні маєтки.
  • Разом із князями бояри становили правлячу верхівку держави, князівства.
  • Великі бояри ставали воєводами, тисяцькими, а малі – соцькими, десяцькими, тіунами (управителями маєтків), дворецькими тощо.
  • (Київські боярині)

    (Київські бояри)

Привілейованою соціальною групою руського суспільства були дружинники – професійні вояки.

  • Вони брали участь не лише у воєнних походах, а й обіймали певні урядові посади.
  • За вірну службу князеві дружинники отримували грошову винагороду, а також землю.

    (Дружинники)

До привілейованих станів відносять і духівництво.

  • Духівництво було найосвіченішою верствою тогочасного суспільства.
  • Духівництво поділялося на верхівку (митрополит, єпископи, ігумени монастирів) та рядових священнослужителів.
  • Помітну роль у житті відігравали ченці монастирів.

Середину суспільної піраміди посідали міська заможна верхівка, а також купці та ремісники.

(Кияни)

На нижніх щаблях соціальної піраміди руського суспільства перебували:смерди, люди, закупи, рядовичі, челядь, наймити, холопи, ізгої.

  • Найчисленніша група тогочасного населення – селяни-смерди. Вони були особисто вільними, мали власне господарство, землю, мешкали в князівських селах і платили князеві данину.
  • Селян у писемних джерелах названо ще й просто «люди» – здебільшого мешканців сільських общин.
  • Якщо смерд через якісь обставини втрачав власне господарство, то він міг позичити гроші – «купу» у феодала, але цю позику мусив відробити. Отож, селянин, який працював «за купу» в господарстві пана, звався «закупом».
  • Відпрацювавши борг, такий тимчасово залежний селянин ставав вільним.
  • Різновидом закупів були й рядовичі, адже обставини перетворення смерда на закупа закріплювалися в договорі-ряді. Звідси й витлумачують назву «рядович».
  • До багатьох русичів застосовували назву «наймит», «челядин».
    • Якщо наймити працювали в умовах наймання, залишаючись особисто вільними, то челядь була невільною – її продавали, дарували, передавали у спадщину.
    • До челяді потрапляли здебільшого полонені.
  • У повній власності пана перебували й холопи.
  • Особливу групу населення становили ізгої. Так називали людей, які з різних причин випадали зі свого звичного середовища, втрачали з ним зв’язок.

    (Селяни)

    (Заможні селяни)

3. Форми землеволодіння

  • Місце верств у суспільній піраміді визначалося великою мірою їхнім правом на землю.
  • Основними землевласниками тоді були князі.
  • Великий князь київський вважався головним власником землі.
  • Залежні від нього удільні князі володіли окремими землями.
  • Ще меншими територіями володіли волосні князі та бояри.
  • Значні земельні маєтності мала православна церква.
  • Крім земель, що перебували в приватній власності, лишалася, постійно скорочуючись, незначна частина земель, що ними володіли сільські громади.
  • Поступово склалося вотчинне землеволодіння, яке передбачало закріплення тих або тих територій за певною гілкою князівського роду.
  • Норми отчинного землеволодіння без кінця порушувалися силою зброї.

Дослідники стверджують, що в Київській Русі були дві основні форми феодального землеволодіння: умовне – помістя і безумовне – отчина.

Впродовж століть вони співіснували, хоча їх частка у різні історичні періоди була різною. У перші століття історії переважало помісне землеволодіння; за часів роздробленості – вотчинне.

4. Феодальні повинності

  • Тягар феодальних повинностей лягав на плечі селян.
  • Працюючи на землі землевласника, вони мусили або певний час працювати на феодала, або віддавати йому частину продуктів, вироблених у власному господарстві, чи сплачувати грошовий податок.
  • Інша форма повинностей – відробітки.
  • Крім того, сільське населення було змушене брати участь у будівництві міст та укріплень.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.