БЕЗПЕКА і МИР: Нові виклики і можливості

2 ноября 2020, 13:23
Владелец страницы
Голова політичної партії "КРАЇНА"
0
321
БЕЗПЕКА і МИР: Нові виклики і можливості
Віталій Скоцик

Про загрози світової безпеки



Готуючи цю статтю, бачення того, як нам жити і куди ми рухаємося, я проглядаю новини дня сьогоднішнього. Новини одного дня: проста звичайна вибірка. 
І що ж ми бачимо: Хакери-ісламісти здійснили кібератаки на декілька французьких сайтів. Демократи програли битву за верховний суд (Сенат затвердив консерваторку суддею Верховного суду США). У Польщі не вщухають протести проти посилення заборони абортів. По всій Італії відбулися протести проти жорстких обмежень, пов’язаних з коронавірусом. У РФ вводиться загальний масковий режим тощо…І це новини одного дня. І так щоранку, щодня, щовечора…

Нестабільність у довколишньому світі, яку спостерігаємо у ХХІ столітті, породжує непевність і навіть страх перед майбутнім у мільйонів людей. Хоч як прикро це констатувати, але сучасний світ зіткнувся з новою навалою варварів і викликів. Йдеться про глобальний тероризм і провокування військових конфліктів. І все це бачимо не лише у відсталих країнах Африки, а й в Україні, Туреччині, Франції, Бельгії, Великій Британії. 
А останні події у Вірменії та Азербайджані, Киргизстані, Білорусі…
Країни, які б мали жити спокійно і виважено. Тут мова не йде про Афганістан, Іран і багато інших країн, які перманентно перебувають у світлі заворушень. Ніхто не гарантований від акцій фанатиків-смертників. Жоден народ не може вважатися убезпеченим від провокацій на релігійному чи конфесійному ґрунті.

Та ще й немала роль тут світового психозу на фоні коронавірусної пандемії, тут ми бачимо, що люди змушені ізолюватися, залишатися вдома в замкнутому просторі, де спрацьовує паніка, страх захворіти і психосоматика призводять до крайніх вчинків і непередбачуваних кроків.

Загалом, зміна безпекових загроз у світі відбувається безперервно, оскільки постійно змінюються виклики, світовий порядок та принципи ведення війн. Отже, і COVID-19 не є винятком. Пандемія становить серйозну загрозу безпеці системи охорони здоров’я, але також вливає на безпеку країни в цілому. Пандемія робить країни вразливими перед іншими загрозами, оскільки дуже легко атакувати будь-яку країну світу в стані закриття і карантину, коли весь фокус урядів йде на боротьбу з COVID-19.

Якщо говорити про пост-COVID світ, то це, швидше за все, світ біологічних загроз. На COVID-19 багато країн змогли відпрацювати основні принципи ведення біологічної війни чи захисту від неї. До того ж швидше за все, деякі країн продовжують лабораторно досліджувати та виводити різні віруси. І не випадково, сьогоднішня пандемія також відбувається на тлі взаємних звинувачень щодо потенційного походження вірусу.
У майбутньому такі загрози можуть мати не менш серйозний вплив на країни (їхню економіку, населення тощо). І саме вірус стане чинником, який змусить країни, зокрема Заходу, задуматися над тим, як не допустити аналогічного «lockdown» у майбутньому.

Крім того, країни будуть шукати способи для захисту себе та своїх союзників від можливого застосування бактеріологічної та хімічної зброї, яка швидше за все поступово замінятиме ядерну за своїм значенням. Адже, поряд з природними пандеміями, країни-агресори теж можуть використати ці види зброї, які мають шанс прийти на заміну традиційним методам ведення війни. Адже їх використання набагато простіше і, мабуть, дешевше. Окрім того, при використанні ядерної зброї, кожен хто її застосує, розуміє, що знищить сам себе, а при застосуванні біологічної чи хімічної набагато легше атакувати супротивника, і в той же час, залишатися неушкодженим та користуватися вцілілою після атаки інфраструктурою.
Людська цивілізація знала багато періодів, коли стабільне й усталене життя, правила, закріплені міжнародними угодами, ламалися. Падали, здавалося б, непорушні імперії, а на їхнє місце приходили нові системи безпеки. Тоді виживали і повставали з попелу ті держави, що мали свої еліти, які володіли чітким баченням того, чого вони прагнуть. Історія дає багато уроків, які можуть пояснити сучасність і підказати Україні шлях до безпечного і мирного розвитку. 
Питання лише в тому, чи є в нас сформовані еліти, які здатні взяти на себе відповідальність за розвиток своєї країни. Президентські, парламентські та й місцеві вибори ставлять тут великий знак питання.

Прообразом теперішньої міжнародної системи безпеки стала так звана «Вестфальська система», що склалася після першої великої загальноєвропейської Тридцятилітньої війни з підписанням 24 жовтня 1648 року Вестфальського миру. Ця система важлива тим, що чи не вперше в історії було визнано суверенне право держави на своїй території. До цього часу переважало «право сили», що активно використовувалося в міжнародних відносинах. Гарантом дотримання цих міжнародних норм виступали тодішні силові центри: Франція, Велика Британія, імперія Габсбургів, Річ Посполита. Водночас ця система не відвернула війн, які тривали протягом XVIIІ–ХІХ століть у Європі. Віденський конгрес 1815 року завершив період «наполеонівських воєн» і намагався встановити систему політичних противаг, щоб гарантувати від зіткнення найбільші тогочасні сили. Одним з наслідків віденського конгресу було створення Священного союзу, який ставив собі за мету протидію революційним рухам. 

Ви ж пам’ятаєте, що Священний союз – союз європейських монархів, укладений після краху наполеонівської імперії для боротьби проти революційного та національно-визвольного руху і забезпечення непорушності рішень віденського конгресу 1814–1815 років.
Ця організація займалася придушенням революцій в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі у 1820–1830 роках, засуджувала спроби Греції проголосити незалежність від Османської імперії. Проте змушена була змиритися з революційними змінами у Франції та Бельгії (1830 рік). 
Не зміг Священний союз зупинити рухи за незалежність проти абсолютизму в Латинській Америці у ХІХ столітті. Проте міжнародна система віденського конгресу з певними змінами протрималася аж до початку Першої світової війни, яка була наслідком бажання багатьох народів реалізувати право на самовизначення. Перша світова завершилася формуванням нового світопорядку і побудовою, напевно, найпершої глобальної загальносвітової системи безпеки у вигляді Ліги Націй. Ініціатором її створення виступив американський президент Вудро Вільсон, хоча самі США не вступили в організацію. 

Головними завданнями організації були вирішення міждержавних суперечок мирним шляхом і захист інтересів національних меншин. Разом з тим Ліга Націй не змогла вберегти людство від Другої світової війни. Однією з причин провалу Ліги була відсутність у цій організації самого ініціатора – США, які почали набирати силу в міжвоєнний період. Ліга не стала дієвою міждержавною силою і мала слабкий механізм впливу на потенційних агресорів.
Нагадаю, що Ліга Націй – перша міжнародна міждержавна організація, створена з метою розвитку співробітництва, досягнення миру і безпеки між народами. На практиці основними завданнями були дотримання прав нацменшин і вирішення територіальних конфліктів у світі після Першої світової війни.

Рада Безпеки ООН – постійно діючий орган Організації Об’єднаних Націй, на який покладено відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки. У 1965 році кількість її членів було збільшено з 11 до 15: п’ять постійних членів – Велика Британія, Китай, Росія, США, Франція – і десять членів, які обираються Генеральною Асамблеєю на два роки за географічною ознакою. П’ять з десяти членів переобираються щороку. На відміну від інших органів ООН, тільки Рада Безпеки має право ухвалювати рішення, обов’язкові для виконання всіма членами ООН. Постійні члени РБ ООН можуть накласти вето на будь-яке рішення Ради.

Практика останніх років говорить про те, що постійні члени Ради Безпеки, як то США чи РФ, на сьогодні переслідують у першу чергу свої інтереси, тому зрозуміло, що ці п’ятеро основних гравців постійних членів Ради Безпеки ООН завжди порозуміються, щоб зберегти таку конфігурацію управління світом.

Мабуть, розглядаючи системи безпеки, потрібно розуміти також вплив певних фінансових кіл світу на фінансову систему. У цьому ракурсі потрібно згадати створення найбільших банків Великої Британії та Англії і про Федеральну резервну систему США (ФРС). Сьогодні багато істориків говорять про те, що і Перша світова війна, і Друга світова не обійшлися без гравців світового фінансового капіталу. Банк Англії і Федеральна резервна система США не є державними інституціями. Ці системи створені приватними фінансовими джерелами, але вони мають прямий і безпосередній вплив на фінансову політику держав, де вони працюють, і відповідно на те, що відбувається у світі. Розглядаючи зміни і виклики систем безпеки, потрібно розглядати зміни і формування фінансових джерел впливу, а це і США, і Велика Британія, і, безумовно, Національний банк КНР. Але на відміну від США і Великої Британії Китайський банк належить державі Китай. Тоді як дві вищеназвані належать системі приватних банків.

Обидва найбільших агресори того часу – СРСР і Німеччина – були виключені з системи за порушення статуту Ліги Націй. У першу чергу постраждали ті країни, які надто сподівалися на допомогу сильних союзників і не вели активної підготовки для захисту своєї країни власними ресурсами. 
Тому дуже дивно сьогодні чути від влади, що перебуваючи у стані війни, потрібно урізати витрати на армію, або на інші складові, що мають відношення до безпеки та оборони нашої країни. І тут дуже доречні слова відомого французького військового і політика Наполеона Бонапарта: «Народ, який не бажає годувати свою армію, незабаром буде змушений годувати чужу».

Сучасна безпекова система – принаймні та, яка існувала до 2014 року, – утворилася після Другої світової війни зі створенням Організації Об’єднаних Націй (ООН). Україна була одним із засновників організації, хоча незалежність українського представництва, звичайно ж, була формальною, доки наша держава була складовою СРСР. Гарантами нової системи безпеки стали держави – переможці в другій світовій війні, які були постійними членами Ради Безпеки ООН і мали право вето на застосування сили у вирішенні міжнародних конфліктів. 

Саме ця система показала свою недолугість під час агресії РФ проти України, анексії АРК та окупації Сходу. Все ж таки великі гравці, як і 75 років тому при створенні ООН, так і сьогодні, залишаються тими, хто керує світом в основному у власних інтересах. 

На жаль, і Рада Безпеки ООН, і Організація Об’єднаних Націй вже у війні між Україною і РФ, РФ і Грузії, Вірменією і Азербайджаном не показали того реального впливу, який мав би бути, враховуючи завдання і мету цих органів, як основного інструменту системи безпеки світу.

Ще до пандемії, ми всі спостерігали блокування багатьох рішень Росією щодо України у Раді Безпеки ООН через можливість застосування вето. Водночас, Україна як член ООН мала би мати право на більш серйозний захист з боку ООН через агресію Росії на сході України та анексію Криму. Але для цього необхідно змінювати підходи до роботи ООН та переглядати основні міжнародні документи, щоб адаптувати їх до нових загроз безпеці та забезпечити механізм реагування коли агресор може ветувати рішення щодо нього самого.

Як показала практика діяльності ООН, втручання міжнародних сил для швидкого припинення конфлікту відбувалося лише коли існував певний компроміс між головними геополітичними силами, тобто СРСР та США. Сьогодні ще і Китай. Кілька разів, коли людство опинялося на межі ядерної війни – під час Берлінської кризи 1961 року чи Кубинської кризи 1962-го – ці два головні геополітичні гравці були змушені шукати компроміси і ділити сфери впливу.

Знову ж, думаю, все це відбувалося не без впливу світової фінансової системи, тобто тих, хто реально управляє фінансовими потоками світу. До цього часу немає відповіді на питання, хто і за що вбив президента Джона Кеннеді. Але його бажання зупинити війну у В’єтнамі, чи недопущення ядерної війни із Радянським Союзом, можливо, і мають відповідь на це питання, оскільки навіщо молодого й амбітного президента позбавляти життя вбиваючи пострілом у голову в листопаді у 1963 році в Далласі (штат Техас).

Така система працювала аж до 1991 року, коли СРСР остаточно розпався. Прийшла ера єдиного великого геополітичного центру. Тобто був час, коли США відігравали роль єдиного великого геополітичного центру. Саме США відігравали роль «світового поліцейського», від волі якого великою мірою залежала безпека у світі. Усе почало змінюватись тоді, коли було обрано президента США у 2016 році, який фактично став відображенням тенденцій світу, коли до влади у багатьох країнах почали приходити праві популісти, які концентрувалися, в першу чергу, на національних питаннях, а не на глобальних питаннях. І США почали поступово втрачати ту позицію, яку мали до 2016 року. 

Таким чином, за останні п’ять років змінилася конфігурація впливу у світовій системі безпеки. Безумовними гравцями на додаток до США стала РФ зі своїми впливами на війну в Сирії, ситуацію в Ірані, Афганістані, війну в Україні, Азербайджані, Вірменії, Молдові, Придністров’ї та багатьох інших гарячих точок світу. 

Мабуть, сьогодні немає конфлікту на нашій планеті, в якому безпосередньо чи опосередковано не беруть участь РФ чи США. Дещо іншої політики на сьогодні дотримується Китай, який не заходить у конфлікти, а шукає скрізь і в усьому економічну вигоду. Тому світ сьогодні беззаперечно став не однополярним, а триполярним - з трьома гравцями.
І саме про це і сказав на 75-річному ювілеї ООН Генеральний секретар ООН Антоніо Гутерреш заявивши, що світ змінився, і ми більше не живемо в біполярному чи однополярному світі, світ став триполярним.

І сьогодні є лише одне з найважливіших питань – це не допустити війну між цими трьома основними гравцями: Росією, США та Китаєм, але і це достатньо непросто.
Ми завжди перебували на межі геополітичного протистояння. Україна в більшості цих світових процесів була об’єктом впливу. І такою залишається і до сьогодні. Часто наші громадяни, земля та інші ресурси ставали лише розмінною монетою у великій грі інших геополітичних гравців. 

Фактично те, що відбулося в Україні та з Україною у 2014 році і триває до сьогодні: війна, анексія, окупація, і є реальним відображенням великої гри геополітичних гравців. На жаль, і Будапештський меморандум ще раз довів, що жодні папери не гарантують безпеки окремо взятій державі.

Насправді, найближчим часом світ очікує, швидше за все, нова «холодна війна», яка не буде вже базуватися на стримуванні за допомогою ядерної зброї, а залежатиме від наявності або потенційної наявності біологічної зброї чи хімічної загрози.

Більше того, нас швидше за все чекає переформатування міжнародних безпекових організацій, які сьогодні часто практично не виконують своєї ролі (наприклад, ООН, ОБСЄ). Першим дзвіночком став конфлікт між США та ВООЗ за неякісне інформування світу про загрозу пандемії та призупинення її фінансування з боку США. А це означає, що пандемія витягла на поверхню ті протиріччя, про які всі довго мовчали, але які давно вже стоять на порядку денному та потребують вирішення. А саме перегляду правил, основних документів та підходів до роботи міжнародних організацій, щоб зробити їх дієвими у сучасних реаліях.
Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости мира
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.