Середземноморське зіткнення: коаліції, союзи та влада

14 августа 2020, 18:19
Владелец страницы
міжнародні відносини, безпека та оборона, трансатланичні відносини
0
116
Середземноморське зіткнення: коаліції, союзи та влада

На боці Туреччини зараз Італія та Мальта. На боці Греції – Франція, Єгипет та, частково, Ізраїль. Стратегічна ініціатива тотально на боці Ердогана та його уряду.

Анкара блискуче відчула утворення стратегічного вакууму та почала його заповнювати. Південний фланг НАТО рухнув вже, як мінімум, три роки тому, коли Ердоган та Путін підписали чергову спільну прокламацію щодо Сирії. Може хтось ще пам’ятає про неї? А наслідки того папірця світ, Європа, Середземномор’є та цілий Близький Схід спостерігає  зараз, влітку 2020-го.

Стратегічна динаміка в цілому регіоні відверто шалена та шокуюча. З кожним новим днем у найвищих владних кабінетах головних гравців цього силового дійства залишається все менше, як часу, так і простору, для маневрування та, головне, для дійсно вірних дій.

Фактично, всі запобіжники відкинуті та зруйновані Це абсолютно очікувано. Зараз вирішальне полягає в тому, хто зможе остаточно схилити стратегічний баланс на свою користь. Ось чому така божевільна дипломатична активність, але, яка, як видно, вже повільно вщухає, природньо відкриваючи дорогу до єдиного, що й повинно залишитися – прямого зіткнення. У 1974-ому все відбувалося, приблизно, так саме. І ключові гравці були, приблизно, ті ж самі.

Туреччина надпотужно проектує свою силу. Вона змітає на своєму стратегічному шляху, фактично, все та всіх. При цьому, діючи, майже, наодинці. Раніше таке було притаманно лише США. До моменту, коли Барак Хуссейн Обама не оголосив про «лідерство ззаду». Це було тоді, коли Обама, Байден, Клінтон зрадили Лівію, саме влітку 2011-ого. Анкара та Ердоган того забути та пробачити не змогли. Тепер долю Лівію, передусім, вирішує саме Ердоган. Феноменальні повороти історії. Та Лівія, в нинішньому глобальному зіткненні у Середземномор’ї, хоча й критична ланка, але вже не єдина. Лівія просто замкнула цей стратегічний середземноморський ланцюг прямої силової владної конкуренції.

Зараз вже йдеться про максимально тотальний контроль над регіоном. Бідна Греція. Її лідери вважають, що в НАТО, а тим більш сміхотворно – в ЄС, їх захистять та допоможуть? Безумне невігластво та, можливо, вже відчай. І це уряд консерваторів Міцітакіса. Взагалі не можна навіть збагнути, щоб вже було б із Грецією, якщо при владі залишалася СИРІЗА із Ципрасом. Але, те вже в минулому. А сьогодні Афіни волають про допомогу від НАТО, у якого вже не «смерть мозку», а значно гірше. Дякуючи, передусім, також й Франції.

Якщо Макрон бажає війни із «союзником» - Туреччиною, Франція її отримає. Турецький президент, майже, прямо заявив про це. І до кого тоді кинеться прогресивний ідіот Макрон по захист. До НАТО, до ЄС, до свого друга Путіна? НАТО – не гравець, паралізоване та розколоте. ЄС – це взагалі клінічний стратегічний випадок. Єдине, що залишається, так це спостерігати над смертельними судомами цього божевільного проекту. Напевно, Ердогану все ж таки треба відкрити шляхи для біженців до Європи, щоб добити ЄС. Залишається Путін.

Кремль вичікує. Кремль страшенно перелякався, коли турецька військова армада увірвалася до Сирії. Так змінився цілий силовий баланс на сирійській землі. Питання полягає в тому, як довго такий баланс там протримається? Але те, що саме цей баланс у Сирії надихнув Туреччину на дії у Лівії, а зараз у Східному Середземноморї – незаперечно.

На боці Туреччини зараз Італія та Мальта. На боці Греції – Франція, Єгипет та, частково, Ізраїль. Стратегічна ініціатива тотально на боці Ердогана та його уряду. Перші зіткнення між кораблями Туреччини та Греції біля спірних морських зон були неминучі. Анкара прямо заявила, що це лише початок. І Ердоган також прямо запитав: «А що робить Франція там за багато сотень кілометрів від своїх кордонів?». Відповідь очевидна: «Те саме, що й Туреччина поруч із своїми кордонами – встановлює власні сфери впливу». А нафта, газ, шельф, шляхи тощо – все це похідне та другорядне. Вирішальне  - влада.

Якщо розпочнеться війна між Туреччиною та Грецією, Афіни повинні вже зараз знати: Париж та Макрон по допомогу не прийдуть. Вони будуть домовлятися з Ердоганом. Але чи захоче цього сам турецький президент? Вкрай сумнівно. І мовчить Трамп. А він дуже поважає Ердогана та майже ненавидить Макрона. Й дуже правильно вчиняє. 

Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости мира
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.