BREXIT. Крах анти-державного путчу у Вестмінстері

31 января 2019, 10:50
міжнародні відносини, безпека та оборона, трансатланичні відносини
0
15
BREXIT. Крах анти-державного путчу у Вестмінстері

Можливо, Велика Британія 29 січня 2019 року була на межі громадянської війни. Все те безумство, весь той путч відбувався, безсумнівно, аби зберегти те, що зберегти вже не вдасться – ЄС.

Можливо, Велика Британія 29 січня 2019 року була на межі громадянської війни. Те, що відбувалося у Весмінстерській Палаті громад Британського парламенту, інакше, як анти-державним путчем, назвати було неможливо, незалежно, у які ряси демократії та права не рядилися його натхненники.

Це ж як треба ненавидити свій народ, щоб голосувати проти його суверенної волі. Голосувати за вказівками європокидьків, євроідіотів та єврофанатиків. Все те безумство, весь той путч відбувався, безсумнівно за їх прямими наказами, аби зберегти те, що зберегти вже не вдасться – ЄС. А також їх владу.

Британський парламент ввечері 29 січня 2019 року голосував сім поправок до Угоди про вихід із ЄС, які були обрані його спікером. Пять із тих поправок, що були обрані, були написані лейбористами, консерватором та представником Шотландської національної партії, та спрямовувалися на знищення суверенної та демократичної волі британців.

Найбільш страхітливою була поправка лейбористки Рахель Ріівс, яка пропонувала відкласти вихід Великої Британії із Європейського Союзу на два роки, просто продовжуючи термін дії статті 50.

Не питаючи нікого та ні про що – просто продовжити на два роки. Такого попрання суверенної волі народу в державі, де багато століть, немовби, панує всеосяжна демократія, уявити було неможливо. Тепер – це реальність.

Та страхітлива та дикунська поправка зазнала поразки – 322 голоси проти 290.

Друга за своїм знущанням та дикістю була поправка від «кам’янолобої» лейбористської Remainer Іветти Купер.

Саме ця поправка викликала найбільші побоювання бути ухваленою.

Її текст пропонував гарантував право депутатам відвернути вихід без угоди розширенням дії статті 50 та відвернути BREXIT взагалі, якщо угода не була б ухвалена до кінця лютого.

Парламент проголосував 322 проти 298, відкинувши ту зраду від Купер.

Третя зрада пропонувалася лідером лейбористів Джеремі Корбіним.

Текст тієї поправки мав на меті зупинити процес виходу та заборонити вихід без будь-якої угоди.

Та поправка голосувалася першою. Лідер лейбористів зазнав поразки із різницею у 31 голос – 327 проти 296. Можливо, що саме крах поправки Корбіна вирішально вплинув на всю долю того путчу, який розгорнувся на очах у Британії та цілого світу.

Четверта  поправка за своєю руйнівністю походила від абсолютного Remainer у лавах консерваторів, колишнього генерального прокурора держави – Домініка Гріва.

Грів пропонував передати парламенту весь контроль над BREXIT та проводити так звані індикативні голосування, аби визначити куди рухатися.

Ту жахливу маячню було відкинуто – 321 проти 301.

П’ята поправка йшла від шотландських націоналістів та партії Plaid Cymru, де пропонувалося врахувати інтереси Шотландії, шляхом відтермінування BREXIT та залишити Британію у митному союзі ЄС.

Парламент влаштував погром тим намаганням. Лише 39 депутатів підтримали те безумство, 327 сказали – ні.

Дві поправки, що були обрані для голосування, надійшли від консерваторів.

Поправка від Керолайн Спелман передбачала, що Велика Британія не може покинути ЄС без угоди.

Поправка була підтримана – 318 голосів «за», 310 – «проти». Але, ця підтримка, фактично, нічого не вартує, так як поправка не має зобовязуючої юридичної сили.

Остання та вирішальна поправка для уряду надійшла від впливового консерватора та голови парламентського Комітету 1922 Грехема Брейді.

Поправка пропонувала заміну страшного «бекстопу» на «альтернативні облаштування». Що це таке, ніхто не знає, навіть сам сер Брейді.

Поправка була виграна урядом – 317 проти 301.

Немає сенсу вести мову про те, скільки зрадників у лавах консерваторів, які голосували на підтримку заколоту. Так саме, як й про прізвища депутатів-лейбористів, які всупереч наказів Корбіна голосували разом із урядом.

Треба казати про головне. Путч та заколот проти Великої Британії, проти її народу, 29 січня 2019 року зазнав краху.

Миттєво після завершення голосування ЄС заявив, що ніяких переговорів із Британією щодо змін до угоди про вихід не буде. Тобто, ваша воля, британці, нас, у Брюсселі, абсолютно не цікавить.

Для Великої Британії залишилося два варіанти.

Перший, найбільш правильний – вихід із ЄС без угоди. Треба памятати, що із тюрми, а Європейський Союз – це тюрма, на свободу виходять без угоди.

Другий, вийти із початковою угодою від Мей, яка писалася у Брюсселі. Це вже, фактично, неможливо.

Зрозуміють нарешті в Обєднаному Королівстві, що проти них ЄС веде війну на знищення. Вперше у цій страшній війні, 29 січня 2019 року, Британія перемогла. 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости мира
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.