Від року розчарувань до року перемог

Відлік часу до настання моменту, коли світ переступить із теперішнього у рік новий, вже йде на години

Зовсім скоро ми всі разом перегорнемо сторінку історії – і свою особисту, і країни у тому числі. Наприкінці кожного року прийнято підбивати його підсумки, згадувати, яким він був, що приніс людству, який слід залишив по собі.

На жаль, через ситуацію, що нині склалася у країні,  особисто я не можу назвати цей рік вдалим. Скоріше за все, для всіх нас, хто вірив і сподівався у європейський розвиток нашої держави, 2013-ий став роком великого розчарування. Розчарування від дій уряду, від дій Президента, які цинічно познущалися над волею народу приєднатися до цивілізованої спільноти Євросоюзу. Наше обурення вийшло за межі власних думок і переросло в протест.

Та як у народі кажуть? Не було б щастя, та нещастя допомогло. Ненависть до групи осіб, що вирішують долю країни тільки у площині власних інтересів, згуртувала людей, вивела на вулиці міст і селищ. Українці підняли голову і згадали про свою гідність, встали на захист жорстоко побитих студентів, знівеченої журналістки Тетяни Чорновол. Ми – українці – довели, що прислів’я «моя хата скраю» - це не про нас. Ми – самодостатня нація, що сповідує загальні людські цінності, які шанують в Європі. Ми вимагаємо дотримання верховенства закону, ми хочемо мати рівні права і свободи незалежно від матеріального й соціального статусу, ми хочемо жити у гідних умовах і мати впевненість у завтрашньому дні. Ось чому наше місце там – у Європі, а не там, де ми є зараз, - де замість законів, прав і обов’язків правлять бал «поняття» й бандитська солідарність. І тому цей рік, що минає, можна назвати також роком боротьби й сподівань.

Майже три роки ми спостерігали за збагаченням «сім’ї», терпіли становленням і розквіт авторитарного режиму. Та терпець урвався, і нині у нас є можливість показати силу єдності й міць народного духу, нагадати владі, «хто в домі хазяїн» у демократичній державі, якою є Україна згідно Основного Закону. Я сподіваюсь, що рік прийдешній стане роком перемог і надії - перемог більшості, надій на процвітання й добробут України в цілому, й кожної української родини окремо. Нехай буде так!

2014 – рік Коня, як ми знаємо. А ще люди кажуть, що наше життя схоже на зебру – то чорна смуга, то біла. Я хочу вірити в те, що цей Кінь – родич зебри – принесе нам у наступному році тільки білі смуги удачі, радості, щастя, здоров’я. Чого від душі бажаю усім читачам моїх роздумів.  З Новим роком!