У боротьбі з режимом Януковича переможе тільки єдиний кандидат від опозиції

18 травня на загальноукраїнській акції «Вставай, Україно!» Арсеній Яценюк, Віталій Кличко та Олег Тягнибок, підписавши Декларацію, домовились об’єднати свої зусилля у боротьбі із режимом Януковича. Зокрема, цитую «При збереженні існуючого порядку обрання Президента кожна з трьох політичних сил підтримає того кандидата від цих сил, який вийде до другого туру, і кожна працюватиме на його перемогу з повною віддачею та тотальною мобілізацією власних ресурсів, навіть якщо такий кандидат і належатиме до іншої політичної сили. 

Якщо режим Януковича у властивий йому спосіб протисне перехід до обрання Президента в один тур, «Батьківщина», УДАР та «Свобода» визначать єдиного кандидата вже в першому турі».

Отже, матиму сміливість висловити свої прогнози стосовно цього документа, якому, впевнений, зраділа більша частина українського суспільства. По-перше, я не вірю, що Янукович протисне перехід обрання Президента в один тур – то не є для нього так суттєво. Але при такому розкладі ситуація з кандидатом від опозиції була б кращою. Чому? Тому що для виборів в один тур буде обраний один – єдиний – кандидат, і, сподіваюсь, це буде гідна кандидатура, яка отримає підтримку всіх опозиційно налаштованих виборців. І зовсім іншою може бути картина, якщо вибори відбуватимуться у звичному – двох туровому – режимі.

Давайте на секунду уявимо, що всі три опозиційні лідери змагаються у першому турі разом з Януковичем та ще з десятком технічних кандидатів. Зрозуміло, що будь яке змагання – це конкуренція. Отже, три опозиційні сили, що домовились про координацію дій і одну світлу мету, все ж таки будуть конкурувати одна з одною. Чи можливе вже на цьому етапі конструктивне співробітництво? Впевнений, що ні. Додайте до цього ще розпорошені між трьома партіями голоси, щоб зрозуміти, яким може бути результат голосування у першому турі.

Фантазуємо далі. Яка з опозиційних сил вийде у другий тур? Звісно, та, що буде більш жорстко конкурувати, і можу припустити, не зовсім порядно – як зазвичай це робиться. Дійде до того, що війну компроматів застосовуватимуть не ідеологічні непримиримі суперники, а майже однодумці. Чи опанують себе після програшу і чи підтримають ті дві сили, що залишаться позаду, переможця першого туру? Щось сумніваюся… На мою думку, три опозиційні кандидати на виборах - це однозначний початок кінця «шлюбу з розрахунку» між їхніми партіями.

Але щоб нічого не вигадувати та не фантазувати, давайте пригадаємо історію. 1999 рік. Вибори президента. Серед претендентів на крісло першої особи держави – Леонід Кучма. Чотири кандидати — Євген Марчук, Олександр Мороз, Володимир Олійник та Олександр Ткаченко, зустрівшись у Каневі, закликали усіх кандидатів до справедливої, чесної боротьби. Вони мали намір висунути напередодні виборів єдиного кандидата, який би мав більше шансів на успіх. Однак «канівська четвірка» не змогла здійснити задумане, а до неї більше ніхто не приєднався. Напередодні виборів Голова Верховної Ради України Олександр Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь лідера Компартії України Петра Симоненка.

Тож і сьогодні є реальні побоювання та загроза, що у разі відсутності єдиного кандидата від опозиції, той же самий Петро Симоненко, що разом із комуністами набирає бали, наприклад, у тому ж голосуванні по відміні депутатських привілеїв, знову зможе пройти до другого туру і скласти конкуренцію Віктору Януковичу. І якщо знову повториться вже знайома історія, коли у 1994 році українці не стільки голосували «за» Кучму, скільки «проти» Кравчука, то ще невідомо яке з двох «зол» вони оберуть між Януковичем і Симоненком… А це вже буде повний провал!

Отже, хочеться, щоб лідери опозиційних сил зрештою зробили правильні висновки, відкинули в бік власні амбіції, і заради спільної мети досягли домовленостей по кандидатурі єдиного опозиційного кандидата – гідної особистості, авторитет якої серед українців буде беззаперечним. Тільки в такому випадку опозиція зможе побороти режим Януковича.