Закриття шкіл – вірний крок на шляху деградації суспільства

За інформацією ЗМІ, понад дві тисячі українських шкіл опинилися під загрозою закриття. І ось приголомшливе, як на мене, рішення прийняли у середу, 18 вересня, наші народні обранці

Ініціативу Олеся Донія щодо мораторію на закриття сільських шкіл підтримали лише 186 депутатів при необхідній кількості у 226 голосів. Проти збереження духовності й культури в українському селі, виступили представники діючої влади – регіонали. У якості аргументів на захист своєї позиції вони наводять необхідність оптимізації місцевих бюджетів, посилаються на хронічну нестачу коштів. Та які б виправдовування на користь закриття шкіл не знаходила влада сьогодні, завтра цей крок може обернутися для суспільства серйозними негативними наслідками. Адже «Діти – наше майбутнє!» - це не пустий лозунг радянських часів. Діти – не тільки наше майбутнє, це основа розвитку нашої держави, про який так багато сьогодні говорять, а насправді роблять зовсім інше.  Виховання й освіта власної дитини – це інвестиції в забезпечену старість кожної окремої родини. На національному рівні – це інвестиції в розвиток держави.

Яким би не був рівень навчання у сільській школі (зрозуміло, що він нижчий за міський), але школа – це своєрідний інтелектуальний осередок у селі. Це не тільки освіта дітей, а й виховання у  позакласний час, робота гуртків, бібліотека. У селах без шкіл відразу відчувається дух загальної деградації його мешканців.

Те, що пропонують прихильники закриття шкіл, не вкладається у розуміння нормальних міських батьків. Сільських дітей за кілька десятків кілометрів возять шкільним автобусом до дитячих садочків та шкіл. Здавалося б, шкільний автобус – що тут поганого? Але згадайте про якість нашого транспорту, про якість наших доріг. Доїхали чи застрягли десь по дорозі у холодному автобусі, хто подбає про малюка у садочку, зав’яже теплий шарфик, коли його строєм поведуть до шкільного автобуса? – ось думки батьків, що відправили дитину до іншого села, наче у повоєнні роки.  І у цей же час ми чуємо про модернізацію, комп’ютерізацію, глобалізацію…

Цікаво, чи відпустили б своїх дітей та онуків ті обранці, що носять горде ім’я, народних, у подорож на шкільному автобусі без супроводу дорослих та охорони?..

І ще один момент. Не розумію, як ті, хто не підтримав мораторій на закриття шкіл, а серед них є й мажоритарщики, що особисто били себе у груди перед виборцями, обіцяючи всіляку підтримку і захист,  будуть тепер дивитися людям у вічі?