Енергетичний вектор України на зближення з ЄС залишається незмінним

Незмінною метою повноцінного зближення України та ЄС у сфері енергетики залишається повна інтеграція енергетичних ринків України та ЄС.

Незмінною метою повноцінного зближення України та ЄС у сфері енергетики залишається повна інтеграція енергетичних ринків України та ЄС. Паралельно варто дбати про підвищення енергетичної безпеки, конкурентоспроможності, реалізацію Європейського зеленого курсу, імплементацію енергетичних стратегій та політик, створення ефективних механізмів вирішення потенційних кризових ситуацій в енергетиці. 

Відтак цікаво, як Україна рухається зазначеним шляхом упродовж останніх місяців.

1 травня Кабінет Міністрів України схвалив Енергетичну стратегію до 2050 року. Вона передбачає досягнення до цього часу нашою державою вуглецевої нейтральності в енергетичному секторі. По суті, стратегія поєднала в собі цілі Європейського зеленого курсу з урахуванням реалій, в яких зараз живе Україна.

Документ враховує посилення ролі енергетичної безпеки та зміцнення стійкості енергосистеми, децентралізацію генерації електроенергії по всій території країни, наслідки повномасштабної війни, результати приєднання ОЕС України до європейської мережі операторів системи передачі електроенергії (ENTSO-E) та поглиблення інтеграції енергетичної системи України в загальноєвропейську. Окрім того, міжнародні зобов'язання України щодо енергоефективності, використання ВДЕ та зменшення викидів парникових газів теж враховуються в обов’язковому порядку. 

В стратегії зазначено, що відповідні цілі досягатимуться шляхом розвитку сучасної та безпечної атомної генерації, відновлюваних джерел енергії, модернізації та автоматизації систем передачі та розподілу. Під час підготовки стратегії тривали консультації з Міжнародним енергетичним агентством, Міністерством енергетики США, Німецьким енергетичним агентством, Берлінською школою економіки та Данським енергетичним агентством. Проєкт також був представлений Європейській Комісії. Між тим існування Стратегії та її реалізація - це дві різних величини, остання з яких і є ключовою складовою майбутнього успіху.

Між тим, є ще одна подія, яка, здається, залишилася в тіні. 3 травня Президент України Володимир Зеленський підписав закон, який передбачає зміни до Бюджетного кодексу України та створення Державного фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації. Цей закон має пришвидшити створення в Україні спеціального фонду, який стане надійним і, що важливо, постійним джерелом фінансування численних проєктів і програм з енергоефективності у різних секторах економіки.

Тобто європейський принцип «забруднювач платить», якій реалізується вже у 21 країні ЄС, нарешті впроваджується і в Україні. Це означає, що кошти з податку на викиди СО2 будуть спрямовані саме на енергоефективні цілі. Основні завдання фонду – це підтримка держпрограм енергоефективності, альтернативних джерел енергії та декарбонізації; залучення міжнародних інвестицій та грантів. 

Також на початку травня Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроєкт №9011-д про відновлення та "зелену" трансформацію енергетичної системи України. Він спрямований на розвиток малої розподіленої генерації, зокрема, на стороні споживача. 

Річ у тім, що 2023 року очікується запуск понад 5000 нових об’єктів генерації сукупною потужністю понад 500 МВт. Такі кроки – надзвичайно позитивний сигнал інвесторам та бізнесам стосовно фінансового вливання в Україну навіть зараз, під час війни. 

Але не варто забувати про маневрову генерацію, яка становить основу енергетичної безпеки, особливо у зимовий період. 

Водночас необхідно ретельно зважити усі запобіжники, які досі гальмують сталий розвиток української енергетики. Адже не все, насправді, так радісно і безхмарно, як здається. Левова частина генеруючих потужностей зруйнована росіянами, коштів на повноцінне відновлення бракує, є питання до резерву обладнання на випадок повторних ракетних атак, є питання щодо експорту електроенергії.

Звісно, проблем в енергетичній галузі – хоч треблю гати. Вирішити їх якнайшвидше – є вже не просто справою честі, але єдиним шляхом продемонструвати реальні кроки до європейської енергетичної інтеграції.