Наше багатство у наших руках!

15 марта 2021, 07:42
Владелец страницы
Голова політичної партії "КРАЇНА"
0
2074
Наше багатство у наших руках!
Віталій Скоцик

Потрібно найти свій рецепт, притаманний своїй країні, і він має бути найдений тими людьми, які знають, що робити і як робити.





Самодостатньою і сильною економіку країни робить внутрішній попит на товари. Згідно з даними ООН, чисельність населення України на 14 березня 2021 року становила 43,672 млн осіб разом з АР Крим. Отже, маючи велику кількість населення, маючи всі можливості для створення й успішного функціонування середнього класу, малого та середнього бізнесу, та якби ще на додаток наша економіка виробляла товарів не на ≈3 тис. дол. на душу населення, як є сьогодні, а на ≈30 тис. дол., як у багатьох, навіть менш заможних країнах, то наш внутрішній ринок був би дуже сильним. 

 Щодо середнього класу, то ще раз нагадую, що це чи не єдиний потужний прошарок суспільства, інтереси якого завжди збігаються з інтересами держави. Сильний середній клас потрібен державі, бо здатний розкрити її потенціал, зробити її ефективною, стабільною і динамічною. Водночас сильна держава потрібна середньому класу, бо лише вона здатна зберегти його становище, висушити соціальне болото люмпенів, приструнити олігархів і створити необхідні передумови та можливості для прогресу, заможного суспільства та конкурентоспроможної економіки.

Заможне суспільство рухає економічний розвиток країни. Таку думку відстоювали багато реформаторів, чиї програми потім отримували назву «економічне диво» в різних країнах. Зокрема, таких поглядів дотримувався автор німецького «економічного дива» Людвіґ Ергард, міністр економіки в уряді Конрада Аденауера у 1949–1963 роках і його наступник на посту федерального канцлера у 1963–1966 роках.

Він говорив: «Якщо ми не прагнутимемо постійно поліпшувати життєві можливості нашого народу, то підірвемо цим основу для технічного прогресу, чим вийдемо з кола цивілізованих народів, законсервуємося в штучній бідності. Тільки розширивши споживання, ми зможемо надалі брати участь у здоровому світовому розвитку». Темп зростання німецького ВВП у 1950-х роках був найвищим серед розвинених держав, а зростання цін було найнижчим. Сучасна Німеччина – економічний гігант і основа ЄС. Вона завдячує своїм успіхом таким керівникам, як Людвіґ Ергард.

Отже, з усього того, що ми аналізували в попередніх розділах, можна зробити висновок… Потрібно найти свій рецепт, притаманний своїй країні, і він має бути найдений тими людьми, які знають, що робити і як робити. Економічна політика має дати змогу всім, хто може працювати, реалізувати свої таланти й заробити на життя.

Нинішня криза (як і інші кризи) свідчить про те, що уряди багатьох країн світу обирають різні шляхи порятунку економік своїх держав: одні рятують бізнеси, інші роблять усе, аби зберегти купівельну спроможність свого населення. Здавалося б, навіщо американському уряду роздавати по 600–1400 дол. кожному громадянину країни? А для того, щоб підтримати народ, адже ці гроші не були спрямовані в скляну банку чи під подушку, ці гроші мали обов’язково крутитися в національній економіці, тобто залишати або підвищувати рівень внутрішнього споживання – той, який рухає попит на місцевих ринках. Такий підхід дав змогу багатьом світовим економікам досить швидко зреагувати й почати поступове відновлення після економічного падіння, яке завдала криза 2020–2021 року.

Один зі способів збільшити удвічі доходи пересічної сільської сім’ї – це розвиток кооперативів. Ми бачимо, як у сільських садах сьогодні гниють абрикоси, сливи, яблука, як гине рогата худоба, тоді як міський житель не може собі дозволити купити за доступну ціну вітчизняні ягоди, фрукти, овочі, не кажучи вже про молоко.

Тож нам потрібне відновлення роботи кооперативів, які дадуть змогу продавати врожай господарств за доступною ціною та постачати його в міста. Селяни матимуть стимул вирощувати більше, а міські жителі зможуть купувати харчові продукти за значно нижчими цінами, оскільки буде усунено ланку посередників.

Зрозуміло, що в такій ситуації основою має бути справжня земельна реформа – продумана, та, яка дає змогу людям, що представляють середній клас в Україні, тобто тим, хто працює в полі, бути власниками землі й використовувати цю землю, як основний інструмент і засіб, за допомогою якого можна залучити необхідні кошти.
Тож земельна реформа 2021 року буде, мабуть, самою визначальною і стане основою для розвитку на майбутнє століття не лише економіки, а й загалом нашої держави.


Гадаю, що не так багато людей в Україні нині розуміють ризики того, якщо реформа піде якось не так. А вона має бути саме основою економіки та основою створення середнього класу, тому що хтось працюватиме на землі, хтось – на переробних підприємствах, хтось – у логістиці, створюючи робочі місця в селі та місті. Але якщо земельна реформа піде не так, а за принципом приватизації української промисловості 90-х років, тоді вона відкине нашу країну на багато років назад. Ми й так ледве відновилися від тієї «дикої» приватизації, тому маємо великі сподівання, що наша земля – наша основа – дасть нам шанс рухатися вперед. Сьогодні це питання стратегічної важливості національної безпеки нашої країни.


Підвищення доходів українців сприятиме демографічному зростанню, у сім’ях народжуватиметься більше дітей. А стимулювання народжуваності – надважливе завдання, адже молоді спеціалісти є рушійною силою країни та її економіки. Звичайно, аби підвищувалась народжуваність, потрібна впевненість у майбутньому. Згадаймо, що найбільший демографічний бум ми спостерігали востаннє у 2007–2008 роках, коли економіка стрімко йшла вверх, відбувались помітні стабілізаційні процеси, і в людей з’явилось відчуття можливої стабільності. Проте згодом рівень народжуваності знову почав знижуватися – і, на жаль, продовжує падіння й до сьогодні.

Тож метою внутрішньої політики та економіки, метою міжнародних відносин і наукових розробок завжди має бути добробут людини. І це не загальні слова, це основа того, як живе і розвивається кожна цивілізована нація.

Тобто заможне, мирне, здорове життя та вільна самореалізація кожного громадянина – це все притаманне українцю. Якби людина завжди залишалася в центрі будь-яких ідеологій і політичних програм, на Землі не було б ні війн, ні злиднів, ні голоду та безробіття. Україна не втратила б Крим, а на Донбасі не почалася б кривава війна. Українці б вистояли, вони захистили б свої домівки. Філософію своєї держави формуємо ми – її громадяни.


Так, ми не змінимо весь світ. Але ми можемо змінити світ навколо себе. Тож потрібно продовжити те, що ми почали у 2014 році. Я дуже тішуся тим, що мої чисельні зустрічі ще раз підтверджують – навіть ті люди, які ще декілька років тому не розуміли, завдяки чому ми зможемо побудувати успішну державу та яким має бути інструмент цього будівництва, – уже сьогодні є моїми однодумцями. Тобто в Україні з’явився критичний рівень тих людей, які здатні будувати свою державу. І якщо їх 20–25% (а я впевнений у цих цифрах), то є основа для оптимізму й оптимістичного
Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.