Офіс політичної партії "КРАЇНА" сьогодні - у кабіні комбайна!

31 июля 2020, 13:37
Владелец страницы
Голова політичної партії "КРАЇНА"
0
72

Політика як війна, але більш небезпечна. На війні вас можуть убити лише раз, в політиці - безліч разів. Вінстон Черчілль



Офіс політичної партії - у кабіні комбайна

Жнива в ТОВ «Агат» завжди розпочинає його засновник уродженець Симонова, новообраний голова політичної партії «Країна» Віталій Скоцик. Цій непорушній традиції він вірний уже протягом багатьох років. Безпосередньо в кабіні комбайна він проводить ділові зустрічі, консультації і дає інтерв’ю. Наша зустріч не стала виключенням. Ми бесідуємо, а тим часом жатка комбайна впевнено збирає у бункер вирощений працівниками «Агату» ріпак.


Віталію Євстафійовичу, доволі велику частину свого життя ви присвятили бізнесу. А останні роки ви надали перевагу політиці. Із чим це пов’язано? Політика є цікавішою та прибутковішою?

- Політика не є прибутковою по своїй суті. Але за умови, якщо це дійсно політика. Тому для мене, як і для багатьох професійних політиків, це не заробляння грошей. На політиці я не заробляю, тому й не можу повністю відійти від бізнесу.

Який нині у вас бізнес?

- Це те, що я зараз роблю (ми перебуваємо в кабіні комбайна, який збирає врожай ріпаку. - Авт.). У моєї родини також є низка різних проєктів, які пов’язані з аграрним бізнесом. Є дистрибуція, загалом різні напрямки роботи. Я фактично лише координую її діяльність, ділюсь своїм досвідом. Тому вдруге скажу, що політика для мене - не інструмент заробляння грошей, а те, що я маю віддати країні, державі.
Колись я собі поставив за мету присвятити 10 років свого життя політиці. Це й роблю цілеспрямовано.

Скільки років?

- Шість.

Тобто через 4 роки ви підете з політики?

- Побачимо. Я знайшов для себе певну формулу. На відміну від часу, коли очолював Аграрну партію України та практично 100% свого життя присвячував політиці, нині я віддаю його трохи науці, трохи - виробництву, а решту – політиці.

Можна детальніше про науку?
- Нагадаю: я захистив три дисертації. Це одна кандидатська й дві докторських. Певний час я завідував кафедрою Київського національного університету біоресурсів та природокористування України.
Кандидатська дисертація стосувалась генетики й селекції. Перша докторська - це стратегічне управління, а друга – управління національною економікою.
Останній рік я не викладав в університеті з огляду на президентську кампанію. З 1 вересня, думаю, знову відновлюю свою діяльність.

Нашу державу очолювали представники різних професій, але чомусь жодного разу серед них не було менеджера економіки. Може, тому ми так і не можемо встати з колін і далі живемо у світі, далекому від цивілізованих європейських країн?

- Реально ніхто з президентів не мав стосунку до стратегічного менеджменту. Хіба Леонід Кравчук, який пройшов шлях типового «червоного» директора заводу. Він не розумів ринкову економіку як таку, тому що жив в епоху планової економіки.
Країною жодного разу не керував професійний економічний управлінець. Здебільшого це були люди, яких через певні причини політична хвиля викидала наверх. Тому ми так і живемо.

Виходить, загальна психологія нашої нації – це здебільшого вибір проти когось або можливість просто сходити на вибори. Тобто ми не думаємо, кого вибираємо? Вибираємо, аби вибрати?

- Побудова держави – це не емоція, не чиєсь хвилинне бажання. Побудова держави – це величезна праця, робота, яку хтось має виконати. Тобто в Україні, дійсно, для когось політика – це заробляння коштів, для когось – це шоу. Але політика – це насамперед управління державою.

Як, на вашу думку, правильно це зробити?

- У жодній демократичній системі немає іншого інструменту, крім партій. Але партія - це знову ж таки не інструмент виборів. Це інструмент самоорганізації суспільства. Тобто мають об’єднатися люди зі спільними цінностями, які розуміють, що вони хочуть зробити, і знають, як це зробити. І тоді партія як інструмент влади дозволяє реалізувати ці задуми.
Чому, скажімо, полякам не дуже важливо, хто переможе на виборах? Тому, що в Польщі вибудувана чітка державна стратегія на тривалий час уперед. Отож те, хто виграє вибори, не настільки вже й важливо для пересічного поляка, позаяк країна рухається згідно із чітко накресленим планом.
Тобто всі наші західні сусіди цю роботу виконали. І якщо, наприклад, береш їхню політичну систему, то в них конкурують партії, які сповідують різні ідеології. Але вони не змінюють загалом стратегію руху своєї держави вперед. Так, можуть прийти соціалісти, консерватори й дещо змінити підхід до розвитку країни, але залишається чітке розуміння, куди вона рухається. Це те, чого нині немає в Україні. У нас сьогодні Кабінет Міністрів не має навіть річної програми уряду. Хоча згідно з Конституцією протягом місяця із часу обрання й призначення Кабмін мав представити програму, за якою він дістає імунітет, а люди розуміють, як далі житиме держава. А через рік має відбутися звіт уряду. У нас цього немає. В Україні не вибудувана політична система так, щоб весь механізм працював злагоджено.

Звідки мають починатися зміни?

- Можна, звичайно, думати, що президент має все змінити в Україні, але якщо мислити перспективно, то потрібно починати ці зміни на місцях.
25 жовтня відбудуться місцеві вибори. У Гощанському районі буде три громади – Гощанська, Бугринська й Бабинська. Тому дуже важливо, щоб тут, на місці, найліпші розуми об’єдналися та зрозуміли, що вони хочуть зробити, як далі має жити громада. Якщо усвідомлення того, що кожне село - це наш дім, підніметься доверху - обласної ради, Парламенту - і до влади прийдуть люди, які концептуально розумітимуть, якою має бути країна через 20-30 років, тоді цей процес буде успішним.
У своїй брошурі «Як побудувати рідну хату (державу)?» Андрей Шептицький писав, що для того, аби звести дім, потрібно закласти фундамент. А далі змурувати стіни, накрити її й установити вікна, двері. Але почати будувати хату з покрівлі неможливо. Що він мав на увазі? Те, що потрібно починати на місцях робити зміни. Саме це Аграрна партія почала робити ще 2014 року.
Ніхто тоді не вірив, що я вийду з бізнесу й сконцентруюсь на політиці. Але я це зробив.
З початку 2015 року ми інтенсивно створювали інструмент (партію), який мав спершу закласти фундамент. І нам це вдалося. 2015 року ми стали п’ятими в загальнонаціональному масштабі, коли провели 3500 депутатів у місцеві органи влади. У Гощанському районі ми також набрали найбільше голосів, а для того, щоб пройти в обласну раду, нам забракло всього 32 голоси. І то, це була технічна помилка, але пропозицію вирішити це питання я відхилив. Тоді я сказав, що ми повинні чесно йти далі. У наступних семи хвилях місцевих виборів до громад ми вже вийшли на 1-3 позиції. Тобто були в абсолютних лідерах між «Батьківщиною» і БПП.

Це й був той фундамент?

- Так, ми його заклали на місцях. Уважаю, що в Гощанському районі наші 8 депутатів достатньо виважено та конструктивно відпрацювали цей період і ніхто не вліз у ніякі корупційні схеми. І це дуже важливо.
Далі в АПУ ми за структурою та функціями проаналізували роботу нашої Верховної Ради. Дійшли висновку, що вона недостатньо ефективна, і в партії утворили 27 внутрішніх рад як прототипів комітетів наступної Верховної Ради України. Принцип був дуже простий. Усі ради повинні мати людей, найліпших у своєму середовищі. Це були медики, освітяни, промисловці тощо. Мені неважливо було, скільки років людині, що вона робила у своєму житті. Важливо було, щоб вона була чесною та професійною.
Тому енергетичну раду в нас очолив Іван Плачков, двічі міністр енергетики, чудовий спеціаліст. Спортивну раду очолила Стелла Захарова, медичну – наш земляк Віталій Цимбалюк… Після цього я поставив усім завдання проаналізувати, що з нами відбулося за роки незалежності. Вони зробили це, і відтак ми разом написали стратегію розвитку держави на 7 скликань Верховної Ради, тобто на найближчі 35 років.
Ми заклали фундамент, збудували стіни та готові були до того, аби вигравати парламентські вибори. Але в серпні 2018 року, коли наш рейтинг на місцевих виборах сягнув 18%, проти нас почалася серйозна боротьба. Мені зробили одну пропозицію – я відмовився. Потім до мене прийшли та сказали: «Ты ничего не понимаешь. Это миллионы, миллионы, миллионы…» Я знову відмовився. А від третьої пропозиції я вже не встиг відмовитися.

Тобто?

- Почались активні рейдерські дії. Мабуть, люди зрозуміли, що ні на які домовленості я не піду й будуватиму те, що почав. Тоді партія справді була тим інструментом, що мають усі цивілізовані демократичні системи.
І коли я не погодився віддати партію на поталу тим, хто хотів це зробити, не зумівши розхитати її належним чином із середини, вони пішли іншим шляхом – підробили документи неіснуючої політради, неіснуючого з’їзду. А 19 жовтня 2018 року державний виконавець за 45 хвилин переписав повністю керівництво партії в Міністерстві юстиції.

Ви оскаржували це?

- Звісно. Але оскільки це було рішення тодішньої влади, то «проти лому немає прийому». Таким чином створений, ретельно вибудуваний нами інструмент було розтрощено. Сценаріїв було два. Про один із них я розповів. А про другий дізнався пізніше. Це був сценарій «гетьмана» Чорновола.

Ліквідація?

- Саме так. Тому весь наш титанічний труд пішов нанівець.


Що було далі?
А далі багато хто розраховував, що я опущу руки. Але я чудово розумів, що легко не буде. Я казав однопартійцям, що ніхто з рушниками, хлібом-сіллю їх у Верховній Раді не чекатиме. І ніхто не буде дякувати.
Тому ми далі виконували нашу роботу під час президентської кампанії. Зрозуміло, партії, тобто сили, з якою можна було б іти на вибори, уже не було, але ми самі організувалися та достатньо нормально спрацювали на виборах. Нагадаю, поміж 41 кандидата ми посіли 20 місце. А на парламентські вибори вже не було кому йти.

Як ви потрапили в «КРАЇНУ»?

- Під час президентської кампанії до мене звертались представники 15 партій із пропозицією очолити їх. Але хтось хотів мене як прапор, а я цього не хотів. Я мав бажання далі виконувати роботу, розпочату 2014 року. Бо фактично відчував себе літаком, який не приземлився за першим заходом на аеродром. Тому я вирішив зайти вдруге.

Завдяки новій політсилі?

- Я розумів, що за тієї влади створити нову партію практично неможливо. Усе було зроблено, аби викреслити мене з переліку гравців на політичній арені. Але серед цих 15 партій була Партія відродження села. На Рівненщині її очолював голова фермерів області, заступник голови партії, на жаль, уже покійний Дмитро Українець. А головою партії був Іван Томич. І ми вирішили об’єднати наші зусилля. Актив Аграрної партії, який не змирився з її «злиттям», та актив Партії відродження села. 
Торік у серпні ми провели ХV з’їзд Партії відродження села, на якому мене обрали її головою. Тоді й перейменували ПВС у партію «КРАЇНА».

Чия це була ідея?

- Це було загальне бачення активу. Моє село – це моя КРАЇНА, моє місто – це моя КРАЇНА, моя родина – це моя КРАЇНА. Наша ідеологія залишається консервативною, традиції – національно-патріотичними, а мета - зберегти найцінніше, побудувати найліпше.
Нині ми готуємось до місцевих виборів. Тобто те, що нам не вдалося зробити з Аграрною партією, ми робимо з партією «КРАЇНА». Закладаємо фундамент на місцевих виборах, ітимемо в Парламент та знову братимемо участь у президентській кампанії. 

Нинішня влада не тисне на вас?

- Звичайно, я залишаюся конкурентом і я це розумію. Але такого тиску, як це було за Петра Олексійовича, немає.

Можливо, пропонували співпрацю?

- Якось під час програми «Право на владу» Соня Кошкіна задала мені запитання: «Якщо ви не виходите в другий тур, з ким тоді може співпрацювати ваша команда?» Я відповів, що підтримаю того, хто не був у владі. Згідно з рейтингом каналу «1+1» ми із Зеленським входили в десятку кандидатів. Я сказав, що ми готові підставити йому своє професійне плече, але для цього треба сідати за стіл, консультуватися та думати, що і як робити. Цього не сталося.
Коли за нинішньої влади формувався вже другий склад Кабінету Міністрів, я на одному з телеканалів зауважив, що був 41 кандидат на пост президента. Різні були люди, але левова пайка – люди, які мали підтримку, знання в певній галузі. Що б я зробив на місці Зеленського? Зібрав би їх і сказав: «Ви йшли в президенти? Отож нехай кожен із вас очолить певний напрямок. Скажімо, Юлія Тимошенко – регіональну політику, Петро Порошенко – національну безпеку та оборону… І тоді до наступних президентських виборів ми б знали, хто на що здатен, за результатом роботи.

На якому етапі «КРАЇНА» в процесі підготовки до місцевих виборів?

- Ми рік готувалися й нині формуємо списки наших кандидатів.
Наш актив – це колишній актив Аграрної партії, Партії відродження села, на базі яких створена «КРАЇНА», партії «Рух» В’ячеслава Чорновола й Української народної партії Юрія Костенка.

Також нас підтримують члени Рівненського земляцтва. Це доволі потужна організація, в якій зібрано найліпші розуми Рівненщини. Серед них Василь Руденко, якого я вважаю найліпшим депутатом свого часу.
Робота триває щодня. Практично не буває такого дня, щоб хтось не приїздив до мене на поле. Кабіна мого комбайна стала партійним офісом, де ми бесідуємо, радимось з окремими людьми.
Наше завдання – згуртувати людей у різних куточках держави для побудови вже описаного мною фундаменту, для участі в цих дійсно доленосних для громад виборах.

Час іде, змінюються покоління. Що б ви сказали молодим людям, які прагнуть самореалізації в політиці, але ще не визначились із партійним напрямком?

- Мені дуже хочеться, щоб люди навчились аналізувати, добре думати. Усі повинні розуміти, що успішна, заможна країна сама собою не побудується. Її треба збудувати. А для цього потрібно зробити всі ці кроки, про які ми з вами говорили.
На Гощанщині ми будуємо зараз інструмент (партію), корисний мінімум для гощанської громади. Ми - незалежна молода політична сила. Мене всі тут знають, тому я закликаю всіх юних і людей із досвідом прилучитися до нас на місцевих виборах. Спільними зусиллями ми розбудовуватимемо наш рідний край.

Від політики повернімось до виробництва. Над чим працюєте нині?

- У світі є три технології ведення аграрного виробництва – американська, європейська та китайська. До цього часу українці користали лише з двох перших. А китайська суттєво від них відрізняється, насамперед урожайністю. Колись Мао Цзедун сказав просту фразу: «Ми - велика нація, але повинні жити скромно». Тому трактор повинен орати, комбайн – молотити, а обприскувач – обприскувати.
Затрати на одиницю техніки в Китаї на 40-50% менші, ніж в Америці чи Європі. Тому ми даємо Україні цю технологію. І тут, у Симонові, уперше в Україні 13 серпня будемо проводити Всеукраїнський день поля. У ньому візьмуть участь китайські представники. Нині ми працюємо разом із ними над низкою програм для громад, тому нам важливо, щоб до влади прийшли конструктивні, ділові люди, з якими можна робити добрі для громади діла.
А на місці старої ферми ми хочемо реалізувати один цікавий проєкт, який змінить життя Симонова та загалом гощанської громади. Реалізовуватимуть його вже ті люди, які прийдуть до влади після виборів 25 жовтня. Це будуть мільйонні інвестиції з Китаю. І це буде дуже цікаво й корисно для громади.

автор Ірина ПОВАР. "Редакція газети "Рідний край". 



Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.