Геополітичний вибір
На фоні карантину та
загальносвітової кризи із поширенням коронавірусу, нікуди не зникають локальні
українські проблеми, які все ж мають виразний зв'язок із світовими проблемами.
Зокрема, це питання продовження співпраці з МВФ, яке саме зараз стає «руба»,
адже Україна має або домогтися виплат чергових траншів і повернути минулі
запозичення, або оголосити дефолт. Водночас, у самому МВФ висувають більш ніж
конкретні вимоги щодо продовження співпраці. Зокрема, це ухвалення Верховною
Радою деяких законів, серед яких – т.зв. «Антиколомойський закон», що
стосується обмежень для виплат компенсацій власникам націоналізованих банків
(серед яких, звісно, і колишній власник «Приватбанку» - І. Коломойський), і
рішення щодо відкриття в Україні ринку сільськогосподарської землі.
Зрозуміло, що всі ці питання –
викликають неоднозначну реакцію як серед різних політичних сил, так і всередині
правлячої «монобільшості». Не так давно було опубліковано звернення депутатів
від «Слуги народу», де мова йшла про необхідність підтримати «МВФ-івські закони»,
адже інакше на країну очікує дефолт, у чому нічого особливо доброго ніхто
вбачати не хоче. Серед опозиціонерів – теж не все так просто. Наприклад, ЄС
декларує готовність підтримати
«Антиколомойський закон», хоча із деякими поправками щодо виплат компенсації
власникам націоналізованих банків. Але є і приклад рішучого неприйняття
пропонованих владою ініціатив, яке демонструє друга за чисельністю фракція парламенту
– ОПЗЖ.
Зокрема, у «Антикризовому плані»,
оприлюдненому
нещодавно лідером цієї політичної сили Ю. Бойком, йдеться про наступні кроки: зняти
економічну і транспортну блокаду з непідконтрольних територій Донбасу для
збільшення валового внутрішнього продукту країни; вийти з режиму економічних
санкцій, введених Європейським Союзом щодо Російської Федерації. Нормалізувати
торгово-економічні відносини з Російською Федерацією. Шляхом переговорів і
досягнення компромісу обопільно скасувати всі введені обмеження економічної
діяльності. Забезпечити повернення українських товарів на ринки Росії та країн
СНД; збільшити дефіцит бюджету до 5-6% ВВП, що дасть близько 100 млрд грн
додаткових витрат на підтримку економіки та соціальний захист громадян. Крім
коштів офіційних кредиторів, у тому числі Китаю, дефіцит може бути
профінансований за рахунок викупу ОВДП держбанками та їхнього рефінансування
під ці операції з боку НБУ; запобігти обвальному знеціненню гривні, обмежити
відтік спекулятивного капіталу з України. Ввести валютні обмеження на час
карантину /кризи (до кінця 2020 року) тощо.
Все це, по суті, є прямим
викликом співпраці з МВФ та рецептам, які нам пропонує дана фінансова установа,
ну і все це подається у контексті розблокування економічної співпраці з Росією
та зняття відповідних санкцій. Таким чином, ми маємо у даному випадку справу не
лише з вирішенням суто економічних питань, але й геополітичними позиціями
України, що, очевидно, теж прив’язано до співпраці з МВФ.
Таким чином, саме питання
взаємодії з МВФ виходить за межі виключно вирішення питання наповнення бюджету.
Це питання про цінності, підходи, пріоритети та зовнішньо-політичних партнерів.
Справді, альтернативою до співпраці з МВФ може бути лише співпраця з Росією, а
бездефіцитності бюджету – обмежене зростання дефіциту. Тому і питання ці значно
глибші, аніж просте та звичне з’ясування стосунків у межах української політики,
а також вирішення питання компенсації для окремих (навіть дуже впливових)
українських бізнесменів. По суті, ми доходимо до точки розвитку, коли вибір
визначить подальші кроки та логіку розвитку ситуації, це і обумовлює увагу до
проблеми як влади, так і опозиціонерів.
Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.