Україна-Польща — український фактор

26 июня 2018, 16:40
0
44
Україна-Польща — український фактор

Вітер змін: «Ми не брати, ми сусіди»

На тлі подій останніх років з’явилося чимало закликів до переформатування політики Варшави щодо Києва. Найбільший резонанс отримала публікація експерта урядового Центру східних досліджень Войцеха Кононьчука «Час для пост-ґєдройцівської доктрини щодо України». Текст було надруковано у часописі Nowa Europa Wschodnia, він також є доступним на сайті видання. 

Аналітик звертає увагу, що концепція побудови української політики Польщі протягом останніх 25 років базується на поглядах польської еміграційної інтелігенції, пов’язаної з паризьким виданням «Культура». Тому вона частково втрачає свою актуальність і потребує модифікації. Концепція Єжи Ґєдройця базувалась на підтримці незалежності України, Білорусі та Литви, що вважалося запобіжником для імперських зазіхань Кремля у регіоні. Кононьчук стверджує, що Революція гідності та вибух російсько-українського конфлікту означають де-факто створення нової України. На його думку, Україна остаточно вийшла із зони впливу РФ та визначилася зі стратегічним, західним курсом розвитку. Внутрішні перетворення в Україні, хоч і «незавершені, але є безповоротними». Для Варшави це означає досягнення стратегічної цілі польської східної політики, про яку говорив Ґєдройць і його соратники: «створено суб’єктну, незалежну від Росії Українську Державу, яка однозначно обрала курс на інтеграцію з євроатлантичними структурами».

По-друге, автор пише, що концепція «немає вільної Польщі без вільної України» втратила актуальність ще у 1999 році, коли Польща вступила до НАТО. Крах незалежності України, продовжує Кононьчук – чисто теоретично – понизив би рівень польської безпеки, але не був би рівнозначним з втратою незалежності Польщею. Також аналітик стверджує, що міжнародне значення Польщі залежить, в основному, від сили та розвитку польської економіки, ефективності політики Варшави в ЄС та утримання стратегічної присутності США у Європі, а не від якості польсько-українських відносин, як вважали публіцисти «Культури». 

По-третє, на думку експерта, вибудовуючи стосунки з Києвом, Варшаві треба позбутися, з одного боку, зверхності щодо східних партнерів, а з іншого, «українофільства» - постійного виправдовування України у кожній ситуації. Це можна назвати закликом до прагматизації відносин, їхньої деміфологізації і реалізму.

По-четверте, Кононьчук зауважує, що, парадоксально, але сприятливий для Польщі розвиток подій в Україні з 2014 року, у поєднанні з більш вибірковою політикою Польщі щодо України після 2015 року та змінами в польській історичній політиці, призвів до найбільшої з 1991 року кризи у двосторонніх відносинах. На його думку, Україна залишиться для Польщі складним партнером, в основному, через різну інтерпретацію історичних подій, а критичний погляд на власну історію над Дніпром з’явиться не скоро. Водночас, експерт дуже критично оцінює курс Києва «залишити історію історикам».

По-п’яте, аналітик підкреслює важливість нейтралізації деструктивного впливу історії на двосторонні відносини, але умовою цього має бути відбудова взаємної довіри та припинення «нехтування українською стороною історичних проблем». 

По-шосте, йдеться про недооцінку Києвом значення Польщі для України, особливо в контексті підтримки України на міжнародній арені. Більше того, якщо в Польщі могли сперечатися щодо концепції Ґєдройця, то в Україні ніколи й не існувало жодного бачення відносин з Польщею.   

По-сьоме, автор звертає увагу на новий виклик у відносинах - масова трудова міграція з України до Польщі створює ризики зростання напруги, проявів ксенофобії. Потенційно ця проблема може виявитися серйознішою за історичні розбіжності.

По-восьме, експерт не схильний применшувати деструктивну роль Росії для польсько-українських відносин. Він вважає, що ця загроза стає все сильнішою, навіть попри зникнення «третьої сторони» з інформаційного поля на тлі активізації суперечок між Варшавою і Києвом.

Вказані оцінки, попри їхній конструктивізм несуть ряд загроз. Так, на цьому  етапі прозахідний курс України та відсутність загрози з боку РФ є непоєднуваними речами.

Продовження бойових дій на сході України, періодичне посилення спроб розхитати ситуацію в Україні, відсутність прогресу в ключових реформах хиткі суспільні настрої, особливо у південних та східних областях – все це майже повністю суперечить одній з головних тез Кононьчука. Питання викликає також теза автора щодо деактуалізації концепції «немає вільної Польщі без вільної України». Вона схожа на наукові, навіть філософські роздуми, які слабко корелюються з практикою.

 

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: Украина,Польша
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.