Україна-Польща — російський фактор

26 июня 2018, 16:27
0
18

Російський вплив на формування напруги між Польщею та Україною не викликає сумнівів

Вкрай зацікавленою у збільшенні напруги між Польщею та Україною є Росія. Більше того, є низка незаперечних фактів, які засвідчують активне сприяння з боку Кремля погіршенню польсько-українських відносин. Різке збільшення використання «волинської» теми у політичному та інформаційному полі Польщі передувало відкритій російській агресії проти України. Влітку 2013 року 148 депутатів Верховної Ради підписали лист до польського сейму із закликом визнати волинську різанину геноцидом польського народу. Серед підписантів були такі постаті, як Вадим Колесніченко, Олег Царьов, Олена Бондаренко, Сергій Клюєв та Геннадій Труханов – в основному члени Партії регіонів та Комуністичної партії України. Колесніченка - головного ініціатора листа - взагалі з почестями приймали у польському парламенті. Якщо у 2013 році з позицій Польщі можна було ще якось пояснювати таку поведінку Сейму меркантильними і тактичними політичними інтересами, то зараз очевидно, що таким чином вже тоді Польща стала ареною гібридних дій РФ проти України. Сьогодні у Варшаві про це забувають і продовжують спекулювати довкола «волинської теми».

Проросійські середовища у 2013-му різко збільшили активність довкола «волинської різанини» також в Україні. Ті ж самі Колесніченко, Царьов плюс ще Володимир Корнілов, Сергій Цеков та інші апологети «русского міра» за фінансового сприяння посольства РФ в Україні, організовували низку публічних заходів, в яких ОУН-УПА представлялась виключно негативно, крізь призму російської пропаганди. Польські депутати сьогодні нехтують тим фактом, що на початковому етапі їхнім тактичним союзником стали представники Комуністичної партії України, Партії регіонів та інші відверті агенти Москви

По-третє, як у Польщі, так і в Україні, недооцінюється факт, що у 2014–2016 роках на території Польщі мали місце факти сплюндрування пам’ятників воїнам УПА або українським жертвам тих подій. Інциденти цікаві тим, що матеріали відео, які знімали власне самі вандали, з’являлися насамперед на ресурсах так званої Новоросії. Польсько-українські історичні суперечки стали елементом ширшого процесу – гібридної активності РФ у Центрально-Східній Європі. Акти вандалізму відбулися і в Україні, однак у значно менших масштабах, ніж у Польщі.

По-четверте, в Україні було зафіксовано кілька спроб організації у прикордонних районах фейкових акцій протесту нібито за участю польської меншини. Їх справжнім ініціатором виступали проросійські сили в Україні, слід яких веде до Москви. В липні 2017 року СБУ повідомила, що лише за півроку було зафіксовано спробу організації 15-ти псевдопротестних акцій начебто угорської, польської та болгарської громад. «Польські акції протесту» мали явний історичний підтекст. Організацією більшості акцій різних «меншин» займалися ті самі особи.  

По-п’яте, обстріл Консульства Польщі у Луцьку, здійснений невідомими у березні 2017 року, став черговим свідченням штучних спроб збільшення напруги третьою стороною. Справжні націоналістичні середовища в Україні зайняті переважно військовими діями на сході своєї країни. Інша річ, що у своїх цілях Кремль використовує залишки проросійських сил в Україні, а це створює ілюзію відсутності у цих подіях «руки Москви». Фейкові акції протесту та обстріл польського консульства пов’язані між собою, відношення до них має організація «Наждак», лідер якої Микола Дульський переховується в РФ. 

По-шосте, в жовтні 2017 року глава МВС України Арсен Аваков повідомив про затримання членів угрупування «Торпеда», яке вчинило дев’ять диверсій на території України. Серед них спроба підірвати пам’ятник угорцям на Верецькому перевалі, сплюндрування синагоги у Чернівцях та жбурляння вибухового пристрою у консульство в Луцьку. Загалом, діяльність групи була спрямована на розпалювання ксенофобії, міжрелігійних суперечок та міжнародних конфліктів. Інспіраторами діяльності групи є колишні депутати Партії регіонів, які переховуються в РФ, – Володимир Олійник та Сергій Тулуб.

По-сьоме, найсвіжішим підтвердженням штучності спроб спровокувати конфлікти з сусідами України є повідомлення голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля про те, що до знищення приміщень угорської меншини в Ужгороді причетні двоє громадян Польщі. Обидва є членами вкрай проросійської організації «Фаланга» – маргінальної, але епатажної сили. Інші маргінали з «Народової Вільної Польщі» спалили прапор України під час польського маршу незалежності.

Отже, російський вплив на формування напруги між Польщею та Україною не викликає сумнівів. Та підстав вважати російську сторону єдиним джерелом зростання напруги немає. Мова йде про інспірацію та сприяння поглиблення конфліктності, на які що в Польщі, що в Україні не навчилися адекватно реагувати. Провокування напруги було особливо помітним у 2013–15 роках. Це важливо з огляду на те, що тоді при владі у Польщі були представники інших політичних сил, що також ламає стереотип про «всю провину на партії ПіС».

 

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: Украина,Польша
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.