Конституційний суд нарешті набуває свого реального значення?

27 апреля 2018, 16:51
політолог
0
43
Конституційний суд нарешті набуває свого реального значення?

Виклики та результати роботи КС в Україні

Конституційний Суд – важливий орган в системі українського правосуддя, єдиний суд конституційної юрисдикції. В такій ролі він відіграє вирішальну роль у вирішенні питання конституційності тих або інших нормативно-правових актів, а, отже, стоїть на варті конституціоналізму, і демократії загалом.

 Водночас, варто визнати, що протягом багатьох років Конституційний Суд був упослідженим органом, який більшість президентів намагалися перетворити на «додаток» до власної Адміністрації, «ручний» засіб управління та «переписування» законів та Конституції.

Найгіршою ситуація була за часів минулого президента В. Януковича, коли КС, в який оточення президента «протиснуло» максимальну кількість «своїх» суддів, став інструментом узурпації влади та розбудови авторитарної вертикалі. Власне, саме через КС було «проштовхнуте» рішення щодо повернення «дореформеної» версії Конституції, що призвело до суттєвого розширення повноважень Президента України. Необдумане втручання в Основний Закон держави мало фатальні наслідки для всієї України. Зрештою, саме розширення повноважень, мабуть, сформувало у Януковича відчуття вседозволеності та всесилля. Зрештою ми одержали протистояння на Майдані, сотні загиблих, кризу державного механізму, іноземне військове втручання, та, зрештою, війну. От до чого призводить втручання у конституційно-правовий механізм без розуміння можливих наслідків!

Конституційний Суд: постмайданні реалії

Саме тому на перших етапах становлення нової, постреволюційної України до Конституційного Суду зберігалося насторожене ставлення. Суспільство не могло забути всього того, що було зроблене не так давно. Орган конституційної юрисдикції мав завойовувати авторитет наново.

Не можна сказати, що процес відродження суду йшов швидко і легко. Лише не так давно, із обранням нового керівництва та вступом на свої посади нових суддів прогрес став помітним та очевидним.

Що важливо, під керівництвом Станіслава Шевчука КС вперше за багато років почав демонструвати незалежність та відданість праву, а не вказівкам з боку виконавчої влади. Найяскравіший приклад – рішення суду щодо т.зв. «податку на пенсії», який було визнано неконституційним у лютому цього року.

Пояснюючи такий висновок, КС зазначв, що у сфері пенсійного забезпечення справедливим має визнаватися такий підхід законодавця, при якому забезпечується пропорційне співвідношення між страховими внесками і розміром пенсій. У законодавстві про пенсійне забезпечення України таке співвідношення досягається встановленням залежності розміру пенсії від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати. Саме тому, вважає суд, введення податку на пенсію, починаючи з певного її розміру, порушує справедливий підхід до встановлення пенсії, тому що призводить до зменшення її фактичного розміру, що встановлюється з урахуванням співвідношення між тривалістю страхового стажу та розміром заробітної плати застрахованої особи.

Це рішення було важливим тому, що показало незалежність судової влади від виконавчої вперше за багато років. Ні для кого не є секретом, чому цей «пенсійний податок» було впроваджено. Уряд шукав засоби зменшити дефіцит пенсійного фонду, але не міг прямо порушити Конституцію, яка прямо забороняє погіршення соціальних умов для громадян. Тому не вигадали нічого кращого за «пенсійний податок». Рішення КС – прямий виклик «урядовій доцільності», а, отже, і уряду. І це найбільше обнадіює, адже орган конституційної юрисдикції має турбуватися по законність, а не про політичну доцільність.

Ще одне важливе рішення КС, ухвалене нещодавнє визнання неконституційним інституту т. зв. «пенітенціарних слідчих», що логічно пов’язане із перепідпорядкуванням виправних структур Мінюсту.

Міністерство юстиції України не є правоохоронним органом (стаття 17 Конституції України) або органом правопорядку (стаття 131-1 Конституції України). У свою чергу це виключає покладання на Міністерство юстиції України функції з розслідування злочинів, що притаманне поліцейському та/або мілітаризованому відомству, яким в принципі не може бути Міністерство юстиції України (особливо в світлі проголошеного Міністерством юстиції України курсу на демілітаризацію пенітенціарної системи).

Водночас, очевидно, що і у давному випадку мова йде про владу та повноваження. І КС не побоявся піти на їх перерозподіл. Все це не може не обнадіювати.

Верховний Суд та нові загрози

Проте не треба впадати в ейфорію, адже, не зважаючи на усі позитивні зміни у роботі КС, проблеми із судовою гілкою влади у нас зберігаються не зважаючи на реалізовану нещодавно «судову реформу».

Варто згадати, що зараз у нас існує два Верховних суди та дубляжі касаційних судів. Так званий «старий» Верховний Суд України (ВСУ), в якому досі працює 13 суддів та 159 працівників апарату. У складі трьох касаційних судів залишаються на посадах 92 суддів. «Новий» Верховний Суд (в законі названий без «України»), сформований в результаті проведення конкурсу. Із загальної кількості у 200 суддів було призначено лише 113 суддів, в тому числі до складу касаційних судів. Відмінність між ними полягає й у тому, що останній розглядає судові скарги. У спадок нові судді Верховного Суду отримали 75 тисяч справ, 29 тисяч – після початку роботи. Законом «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ліквідація ВСУ відбувається після початку роботи ВС і набрання чинності нових процесуальних кодексів. Ці два чинники збіглися 15 грудня минулого року. З цього часу повинен був початися процес ліквідації ВСУ і вищих спецсудів.

Водночас, не варто забувати, що Верховний Суд України – це конституційний орган, що одразу створює колізію. Чи можна ліквідувати конституційний орган простим «перейменуванням» як це вирішили свого часу зробити в Адміністрації Президента? І чи відповідатиме таке «перейменування» духу і букві закону?

Очевидно, що те, що ми зараз бачимо, це, у першу чергу, спроба знову повністю підпорядкувати судову гілку влади Адміністрації Президента, для чого, власне, більшість «реформаційних» ініціатив і пропонувалися. Що ж може бути простішим – ліквідовувати суди перейменуванням?

Існує ризик, що декому подібні підходи  те рецепти можуть сподобатися. Може, і до КС вони будуть планувати дістатися, адже даний орган, як вже відзначалося вище, ухвалює все більше «не дуже приємних рішень»?

Власне, тут варто згадати про постійні інформаційні атаки на Конституційний Суд та його керівництво. Наприклад, поширення фейкової інформації про родичів С. Шевчука. Очевидно, дехто вбачає у цьому можливості вплинути на занадто незалежний останнім часом орган.

Очевидно, що зараз на КС чекають важкі дні, адже необхідно буде вирішувати складні питання пов’язані з визнанням конституційності або неконституційності надзвичайно важливих питань. Зокрема, пов’язаних і з судовою реформою. Суд вже показав, що працювати він може. Навіть з дуже складних питань – наприклад щодо ухвалення рішення про неконституційність т. зв. «Закону Ківалова – Колесніченка». Вирішити питання з цим сумнозвісним «законом» довго не міг ніхто, а новий склад КС попрацював оперативно, і питання вирішив. Залишається лише сподіватися, що подібна продуктивна робота триватиме і далі, адже нормальний, повноцінний КС для сучасної України – питання виживання та подальшого розвитку.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: Конституционный суд,правосудие,судьи,конституционная реформа
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.