Братислава-Київ: шлях на зближення

16 апреля 2018, 09:46
0
10

Українсько-словацькі відносини важко пояснити в чорно-білій палітрі сприйняття світу.

Українсько-словацькі відносини важко пояснити в чорно-білій палітрі сприйняття світу.  На сучасному етапі навіть експерту буде складно  вписати Словацьку Республіку  до системи координат «друг-недруг України в Європі». Словацькі співрозмовники визнають, що Україну не­однозначно сприймають у словацькому суспільстві та політикумі, а українсько-російський конфлікт став випробуванням, яке оголило ціннісні суперечності в суспільстві, що має власний посткомуністичний синдром.

Україна є невідомим сусідом, який, на відміну від сусідніх Угорщини чи Австрії, сприймається як далека периферія Європи. Події в Україні привернули до неї увагу, але проблему непізнаності України та українців у Словаччині не було розв'язано, а інформаційний вакуум і далі заповнюється викривленими уявленнями та стереотипами.

Причиною історичної «прохолоди» словаків до України є те, що вони сприймають її через російську призму, оскільки словацький націоналізм, на відміну від українського чи польського, був традиційно проросійським. Росія — це окремий культурний шар у словацькій колективній свідомості. Як наслідок, за даними опитувань,- ставлення до російської агресії проти України більш індиферентне. В очах багатьох словаків більш жорстка позиція щодо російської агресії проти України прирівнюється до русофобії, і це грає на руку російській пропаганді в країні. Популярною ідеєю серед словацьких високопосадовців є ідея подвійної політики щодо Росії: санкції мають базуватись на виконанні Росією певних умов, потрібно зберігати діалог із Росією, коли це стосується словацьких інтересів.

Проте, починаючи з кінця 2015 року, на двосторонніх зустрічах Україна отримує високу оцінку від своїх словацьких партнерів, які зазначають, що українська влада протягом останніх двох років зробила прорив у реформах, імплементувавши значно більше реформ, аніж упродовж двох десятиліть. Вражає інтенсивність двосторонніх контактів в останні місяці: словацькі оглядачі називають Україну найчастішою дестинацією високопосадовців Словаччини. Головними питаннями обговорення були підтримка широкомасштабних реформ в Україні, надання безвізового режиму Україні, функціонування поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та ЄС. «Дружнім жестом» Словаччини називають українські високопосадовці реалізацію проекту «малого реверсу», який допоміг Україні диверсифікувати поставки енергоресурсів і зменшити залежність від Росії. Обидві країни спільними зусиллями виступають проти російського проекту «Північний потік-2».

Словаччина завжди декларує підтримку євроінтеграційним прагненням України.  У дослідженні European Foreign Policy Scorecard 2016 Європейської ради зовнішніх відносин Словаччина в питанні «Підтримка Україні» отримала найвищу оцінку «лідер» (разом з Данією, Швецією, Францією, Німеччиною, Польщею та Литвою), що було пов’язано в основному з реверсом газу. На питання «Хто є другом України в ЄС?» українська експертна спільнота висуває Словаччину на дев’яту сходинку, тобто в першу десятку країн, головним чином через реалізацію проекту реверсу.

Проте позицію Словаччини можна також назвати неоднозначною з огляду на те, що в питаннях санкцій проти Росії уряд, зокрема прем’єр-міністр Роберт Фіцо, відомий своїми заявами про те, що антиросійські санкції є контрпродуктивними.

Глибинні причини особливого ставлення Словаччини до Росії в тому, що Київ найчастіше був у глибокій тіні Москви. Словацький націоналізм оформився як проросійський через історичний досвід належності словацьких територій до Австро-Угорської імперії, коли Росію сприймали як єдиного союзника словацького національного проекту. Було уявлення, що все, що за Карпатами, це - Росія.

 Але не лише Київ є в тіні Москви для Словаччини, а й Братислава — в тіні інших, пріоритетніших напрямів для Києва. Роль українського західного сусіда до цього безпідставно  недооцінювалась. Словаччина сприймалась лише як маленька область на заході. Генеральне консульство України у Прешові було закрите в грудні 2014 року, дипломатичний персонал зазнав скорочення. Реверс природного газу став «новим подихом» двосторонніх відносин. Однак і тепер розуміння, що Україна та Словаччина є важливими політичними партнерами, нажаль, обмежується вузькими колами, частиною політичних істеблішментів та експертами. Бракує й видимої інформаційної присутності України в експертних та мас-медійних обговореннях, соціальних мережах. 

Хоча, останнім часом ситуація в україно-словацьких відносинах почала виправлятися.

Словацький досвід у сфері транзиту енергоносіїв активно пропагандується в Україні. Імплементуються проекти з енергоефективності, де українські чиновники вчаться досвіду словацьких партнерів. Знавці у сфері реформи сектору безпеки діляться досвідом стратегічних комунікацій з українськими державними службовцями й мас-медіа. Урядова агенція SlovakAid надає технічну допомогу Україні у сфері обміну досвідом, підтримки громадянського суспільства, розбудови інституцій та ін. Іван Міклош, колишній міністр економіки та міністр фінансів СР, очолює Групу радників Президента України Петра Порошенка тощо. У сфері безпеки Словаччина надає допомогу в підготовці спеціалістів з розмінування у вигляді курсів для військових лікарів, а також лікування поранених у словацьких лікарнях. Питанням спільного інтересу стала участь України в оперативному чергуванні бойової тактичної групи ЄС країн Вишеградської четвірки (V4 EU battle group), що сприяє підвищенню оперативних і бойових спроможностей підрозділів ЗСУ.

 

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: Україна,Словаччина
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.