Нові фактори у «перезавантаженні» та «розширенні» Мінська

2 марта 2018, 16:27
політолог
0
1921

Останні процеси дозволяють досить впевнено говорити про спроби перезавантажити "Мінський процес"

Останнім часом в українському інформаційному просторі перетинаються дві суперечливі (на перший погляд) тенденції.

З одного боку, окремі дії української влади цілком можна тлумачити як спроби виходу за межі «Мінських угод». Зокрема, у цьому контексті можна тлумачити ухвалення закону «Про особливості забезпечення державного суверенітету в окремих районах Донецької і Луганської областей», який у ЗМІ більше відомий як «Закон про реінтеграцію», і який, власне, містить у собі низку положень, які прямо або опосередковано суперечать «Мінським угодам».

Інша тенденція – це виразні спроби «перезавантажити» «Мінські угоди» через активні дії у площині гуманітарних проектів, які уособлює спецпредставник України з питань гуманітарного характеру В. Медведчук, котрий активну діяльність щодо обміну полонених. Тут досить згадати останній масштабний обмін 27 грудня 2017 року за формулою «306 на 74», який став настільки значимою інформаційною подією, що до нього намагалися «причепитися» більшість відомих політиків. Вкупі з самим президентом П. Порошенком у камуфляжі.

Не треба бути великим політичним аналітиком, аби побачити у всіх цих діях виразну спробу перезавантаження «Мінських угод». Зрозуміло, що самі ці угоди викликають украй неоднозначну реакцію в українському суспільстві. Але «гуманітарні питання» завжди сприймалися загалом позитивно. Хто виступатиме проти того, аби полонені отримали свободу і зустрілися з своїми родинами? Відповідно, таким чином громадськість поступово звикається із думкою про доцільність та ефективність «Мінського процесу». І така гуманістична діяльність може слугувати першоосновою для виконання та реалізації наступних елементів «мирного плану»: політичних (ухвалення змін до Конституції, а також прийняття законів про особливий статус ОДЛО, амністії і виборів на Донбасі) та безпекових (розведення озброєнь, припинення обстрілів).

Зрозуміло, що участь самого Медведчука у всьому цьому не може бути випадковою. Очевидно, що він виконує функцію комунікатора між Києвом та Москвою, користуючись довірою як російського президента, так і його українського колеги (що, власне, вони самі і підтверджували неодноразово).

Водночас, президент України демонструє двозначність своєї позиції, вносячи до парламенту та підписуючи після ухвалення законопроект «Про особливості забезпечення державного суверенітету…», який може тлумачитися як вихід з «Мінського процесу». Водночас, перемовини у «Мінському форматі» зовсім не припиняються. Більше того, триває і «гуманітарне перезавантаження» «Комплексу заходів».

Найяскравіший приклад –  це обмін 2 березня українських прикордонників Богдана Марцоня і Ігора Дзюбака на двох російських прикордонників, який був організований саме Медведчуком. Обмін Марцоня і Дзюбака на двох російських прикордонників – досить значимий симптом, оскільки є першим звільненням заручників після того, як було ухвалено новий український «закон про ОРДЛО», який викликав дуже серйозну критику як в самих «невизнаних республіках», так і в Росії.

Проте найважливіше у цій події є те, що, по суті, вона виходить за межі «Мінська». Адже звільнені прикордонники не потрапляли до переліку осіб, яких можна обмінювати з тієї простої причини, що вони не мають відношення до подій на Донбасі. Тобто, у даному випадку мова йде про перемовини саме на рівні керівництва України та РФ.

Цей факт може мати важливі наслідки для вирішення наступних проблем:

- звільнення громадян України, які перебувають в російських в’язницях та потрапили туди різними шляхами (від Сенцова і Кольченка і до Карпюка і Клиха), тому не підпадають під дію пункту №6 «Мінських угод»;

- переведення «Мінського формату» перемовин у потенційно щось більш значиме з точки зору комунікації Москви та Києва.

Фактично, мова у даному випадку йде про своєрідне розширення «Мінського формату» за рахунок включення в нього інших, не менш важливих питань. У свою чергу, це може виступати додатковим аргументом за збереження даного комунікаційного інструменту в умовах все більш і більш частих розмов про «смерть Мінського процесу».

По суті, це сигнал про те, що, не зважаючи на всі ці події, налаштування продовжувати спроби «перезавантаження Мінську» є досить серйозним, і кроки на цьому шляху триватимуть.

Показово, що за день до обміну прикордонників президент Порошенко під час прес-конференції вперше публічно назвав Медведчука «найбільш ефективним переговорником», підкресливши, що саме завдяки його прямому контакту з В. Путіним відбуваються успішні обміни полоненими і засудженими. А 2 березня прес-секретар російського президента Д. Песков підкреслив його вирішальну роль, розповівши ЗМІ, що Медведчук домовився про обмін прикордонників під час візиту до Москви 22 лютого цього року.

Звідси можна зробити припущення, що саме внесення та підписання «закону про деокупацію» було з боку Порошенка не стільки відображенням його глибинної позиції, скільки спробою замістити інформаційне поле якимись «патріотичними» інформприводами, аби закріпити за собою відповідну електоральну нішу. Реально ж він намагається балансувати між різними сторонами, та не відкидати жодні можливості для маневру.

Ще один цікавий момент. В сенсі інформаційного впливу новини про черговий успіх в питанні обміну полонених побудовані так, аби «перекривати» будь-який негатив щодо «Мінського процесу». Зокрема, тепер, очевидно, новина про чергове звільнення прикордонників витіснить з інформаційного поля обговорення «деокупаційного закону», що дозволить трохи видозмінити вектор суспільного дискурсу.

Відповідно, можна зробити наступні висновки.

По-перше, діяльність щодо  «перезавантаження» «Мінських угод» триває, і відбувається це, щонайменше, за мовчазної згоди української влади.

По-друге, гуманітарний вектор цієї діяльності залишається незмінним.

По-третє, ця діяльність має виразні тенденції до виходу за формальні межі «Мінських угод» з усіма можливими наслідками.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: політика,Мінські угоди
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.