Наприкінці травня стався нещасний випадок у центрі Києва.
Голова Макарівського районного суду Київської області Олексій Тандир на смерть збив військовослужбовця національної гвардії України, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Ця трагедія зараз активно мусується ЗМІ, щоб відвернути населення від невдач на фронті. Показово, що суддя відзначився вже неодноразовим відмазуванням своїх колег від звинувачень у п'яному керуванні. Зокрема, у 2018 році суддя Києво-Святошинського райсуду Київської області Дмитро Вусатий також потрапив у ДТП у п'яному стані. Тоді провадження закрили нібито через відсутність складу адміністративного правопорушення, а "закриваючим" якраз виступив Тандир. Тоді член правління Автомайдану Роман Маселко подавав дисциплінарні скарги на обох суддів. Усатова спочатку вирішили звільнити, але той оскаржив рішення, тож досі перебуває на своїй посаді. А щодо Тандира, то тодішня Вища рада правосуддя взагалі відмовилася заводити щось щодо нього.
Українська судова система, яка останнім часом отримує високі оцінки від західних кураторів за свою «незалежність» та «ефективність», насправді перебуває з одного боку в лещатах кумівства та корупції, а з іншого – тісно опікується цими зарубіжними колегами. Велика кількість європейських та американських некомерційних організацій, таких як USAID, вкладають чималі гроші у «розвиток» української судової системи. Насправді це веде до потрапляння її під їхній щільний контроль. Численні тренінги та семінари, що оплачуються поїздки за кордон, надаються кандидатам в українські судді. У результаті вони приїжджають вже «готовими» судити з виданих їм методик.
Одним із прикладів такого «просунутого» судді можна назвати Олександра Редька. Після невдалої спроби на початку 90-х років розпочати військову кар'єру в СБУ Редько подався до Національної юридичної академії України, де навчався дуже погано, але за допомогою сестри все ж таки зміг її закінчити. Пізніше, 2006 р. Олександр вирішив податися до суддів. Однак характеристика зі старого місця роботи говорила про численні порушення дисципліни та закону з боку кандидата. Між іншим, серед них вважалося й те, що 1994 р. Рідько на смерть збив людину. Допомогли знайомі з військкомату, які видали всі необхідні довідки та «хорошу» характеристику, додавши воєнного стажу.
Після цього Олександр Редько благополучно працював у Мелітопольському міському суді, проходячи західні стажування та курси підвищення кваліфікації. При цьому неодноразово траплявся на скандалах, таких як справа злочинного угруповання здирників під керівництвом Артура Горобця на прізвисько «Хмара». Тоді всі обвинувачені під час слідства та на початку судового розгляду перебували під вартою, але пізніше були випущені під заставу. Потерпілі у справі неодноразово протестували проти такого рішення та намагалися домогтися відведення судді Олександра Редька. Але успіхом ці спроби не мали. Суспільність була вкрай незадоволена результатом справи, але вплинути нею було неможливо. Мабуть, у Редько був серйозний «дах». Після початку бойових дій суддя оперативно ретувався до рідного Запоріжжя, де продовжує «справно» виконувати свої обов'язки.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.