«Непомітна» проблема Києва, яку виявляють кожні вибори

27 августа 2020, 13:36
Владелец страницы
політолог
0
836

"Близькість" самоврядування до киян

Київ – дуже особливе українське місто. Не лише тому, що він є столицею держави, а тому саме тут розміщуються усі центральні органи влади. Не лише тому, що саме у Києві – зосередження політичного та економічного життя держави. Київ – це місто, що одночасно є регіоном держави, і регіон, що одночасно є містом.

Під час виборчих кампаній часто про це забувають, але найгірше, що про це забувають після виборів, і це не дивно. Зрозуміло, що на виборні посади претендує місцева «еліта», а де живе еліта? В спеціальних «елітарних» місцях, що, загалом, теж зрозуміло. Однак місто розвивається, росте, стає домом усе для більшої кількості громадян.

І по мірі цього розвитку відмінності міста-регіону стають все більш помітними. Киянину все важче зрозуміти киянина, бо одна річ – жити на Правому березі, а інша – на лівому. Жити у старій радянській чи новій забудові. Жити поруч із метром, або на відстані 30-40 хвилин мінімум до найближчої станції.

Правобережним киянам усе важче збагнути лівобережних. Зрозуміти, навіщо витрачати значні суми на мости та легендарне «метро на Троєщину». Водночас, життя у сальному районі по типу Троєщини теж накладає свій відбиток на сприйняття ситуації.

От і виходить, що формально – це одне місто, але реально воно складається із купи окремих «міст» або «регіонів», які ховаються під назвами житлових масивів: Троєщина, Виноградар, Святошин. Але підходи до формування органів місцевого самоврядування залишаються незмінними. Як за часів перших князів, Печерські пагорби та їх мешканці визначають долю усіх інших. Водночас, вони просто фізично не можуть збагнути та зрозуміти, що це таке – добиратися на роботу півтори-дві години через «затори», що періодично паралізують столицю. Адже ж усе так просто? Вийшов з елітної оселі, трохи проїхав – і на місці.

Ну от, приміром, не так давно перед виборами вирішили перемонтувати проспект Бандери та виїзди з Північного мосту. Річ потрібна, ніхто сперечатися не буде. Але купу реконструкцій запланували в один час, не врахувавши, що мости Києва уже перевантажені. Як і дороги. Звісно, з Хрещатика проблеми Троєщини роздивитися важко. Тим більше, якщо ти на тій Троєщині буваєш лише перед виборами.

Ну або усі чи численні «прожекти» альтернативного сполучення з Лівим берегом. Як тільки не планували возити киян. І через «підвісні дороги», і через «канатні магістралі», і «метро-трамваї». Усе це завершувалося нічим, бо формулювалося виключно «для галочки», без розуміння проблем мешканців Лівого берега, яка на все це незмінно відповідали, що потрібне метро, потрібні нові мости і дороги.

Що з цим робити? Можна казати, що треба наближати місцеве самоврядування до низових громад, але більшість серйозних інфраструктурних проектів залишається загальноміськими, і можуть бути вирішені лише на загальноміському рівні.

Водночас, майже непомітно назріває нова «електоральна революція». Стара, загальнонаціональна «змела» попередню еліту з управління державою. Водночас, на рівні самоврядування проблема лишається такою самою, і рішення, швидше за все, теж буде таким самим. Очевидно, «диктат Хрещатика» у столиці підходить до свого завершення. Не дивно, що найбільш проникливі кандидати в мери, як той же А. Пальчевський, уже перебираються на лівобережні околиці столиці, щоб відчути проблеми «спальних районів» по той бік Дніпра. І це політично-грамотно. Не лише з точки зору здобуття популярності, але й для того, аби формулювати адекватні політичні рішення, які б реально відповідали настроям і запитам громади. Як їх взагалі можна визначати, не будучи реальним членом цієї громади? Очевидно, це передбачення подальшого напрямку, у якому буде рухатися столичне самоврядування, яке має «опускатися» усе ближче до конкретних елементів величезної та різнорідної столичної громади. Цьому процесу не вийде сперечатися. Кияни можуть ще деякий час голосувати за бренди, але розуміння суперечності декларацій та реалій все одно буде неминучим. Далі – чергова електоральна революція, опиратися якій немає смислу. Просто той з політиків, хто чітко відчуває суспільні тенденції, спробує (і небезуспішно) цей процес очолити.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости Киева
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.