У світі не залишилося бажаючих інвестувати в Україну

За останні десятиліття Україна зазнала майже революційних потрясінь у внутрішній і зовнішній політиці, які безпосередньо відбилися на іноземних інвестиціях.

Незважаючи на непогані можливості заробити, сучасна Україна залишається привабливим напрямком для інвестицій лише для спекулянтів усіх мастей. І справа тут на тільки в бойових діях на Донбасі. Відсутність гарантій приватної власності, силовий тиск на бізнес і повсюдна корупція роблять українські активи максимально токсичними для іноземних інвесторів.

Високі і зростаючі позиції України в оцінках Світового банку Doing Business, згідно з якими вести бізнес у нас простіше, ніж в Нідерландах або в Швейцарії, ґрунтуються на стандартизованій методології, яка мало відображає реальну ситуацію. Вітчизняні дослідження показують, що 71% підприємців вважають умови ведення бізнесу в Україні несприятливими, а 51% – що в майбутньому стане тільки гірше.

Немає нічого дивного, що в таких умовах іноземні інвестиції впали до критичних позначок. Наприклад, у першому кварталі цього року прямі іноземні інвестиції (ПІІ) в Україну мали негативну динаміку, і схожа ситуація очікується в другому кварталі. В результаті цього року можливий абсолютний антирекорд за обсягами іноземних вкладень за останні десять років. Примітно, що коронавірус в нинішній ситуації – це не стільки головний фактор падіння, а скоріше каталізатор послідовного зниження інвестиційної привабливості.

Заборонний ризик, відсутність реформ і торжество олігархічного капіталізму на тлі слабких державних фіскальних інститутів роблять Україну популярним напрямком серед спекулянтів, а великі угоди за участю міжнародних інвесторів – локальним успіхом окремих фондів.

Так було не завжди. Наприклад, в 2008 році приплив ПІІ склав 11 млрд доларів проти 10 млрд роком раніше. У той час серед іноземців було прийнято закривати очі на багато внутрішні проблеми, а наявність однієї з найбільших в світі промислових виробничих баз і високоосвіченого населення вказували на стабільну і довгострокову траєкторію зростання країни. Мало хто тоді звертав увагу, що спроба всидіти на двох стільцях неодмінно закінчиться провалом.

Завдяки вибудуваним корупційно-олігархічним зв'язкам і павутині непрозорих угод представникам України вдавалося викачувати з Росії і російсько-українських відносин величезні кошти. Що абсолютно не заважало тим же людям послідовно вибудовувати національний політичний проект, повністю орієнтований входження України в Євро-атлантичні структури. У той же час успіхи олігархічної верхівки не трансформувалося (та й не збиралося) в побудову ефективної і успішно розвивається держави. Невдоволення суспільства меркантильною і корумпованою верхівкою призвело до втрати Криму і збройного конфлікту на Донбасі, що зробило нашу країну ще менш залученою для інвесторів. З 2014 року ПІІ жодного разу не перевищили 3 млрд доларів, а в 2020 році спостерігається відтік – виведено 1,5 млрд дол. Інвестори втратили віру в те, що економіка нашої країни може розвиватися.

За останні десятиліття Україна зазнала майже революційних потрясінь у внутрішній і зовнішній політиці, які безпосередньо відбилися на іноземних інвестиціях. Власноручне знищення ділового клімату, відсутність передумов для реформ судової системи і захисту від свавілля – ось основні причини відходу інвесторів з українських проектів, а не «російська агресія», що набила оскому.