НАЗУСТРІЧ ШТОРМУ

17 апреля 2020, 16:29
Владелец страницы
Голова політичної партії "КРАЇНА"
0
610

Про циклічність історії світових фінансових криз




Світова економіка - живий організм, у якому періоди росту та благополуччя змінюються проблемами і гострими недугами. Найгірше в економічній кризі глобального світу це те, що вони спричиняють так званий «ефект доміно», коли труднощі в одних країнах відображаються на економічному та соціальному становищі інших.

Обвал одних ринків тягне за собою падіння решти. Згадаймо Азійську фінансову кризу 1997 - 1998 років, чи у 2008-му Американську кризу, чи, власне, вже кризу 2020 року, яка розпочалася з Китаю.

Як висока температура в організмі людини заважає рухатися, говорити і навіть мислити, так і криза здатна вражати всю економічну систему світу. Починаються труднощі зі збутом виробленої продукції, триває зниження виробництва, паніка охоплює ринки цінних паперів, банкрутують компанії, росте безробіття! 
 
Кризу, яку констатували експерти нинішнього року, можна визначити як довготривало кризу, яка, мабуть, триватиме невизначений період. 

Економічний світ вчергове міняє свою парадигму існування.
Ера дорогої нафти скінчилася! При вартості в 100 $ за барель її світовий видобуток давав приблизно 3 трильйони доларів на рік, а тепер ця сума знизилася більше ніж втричі. Разом із цінами на вуглеводні, впали ціни і на іншу сировину, в тому числі, і на зерно, і на металургію, які були ключовими експорту України.

Китай, що понад три десятиліття був центром зростання і гігантським споживачем сировини з інших країн, прямує до рецесії, прямує не тільки тому що «пандемія коронавірусу», але й тому, що ця тенденція спостерігалася уже і протягом 2019 року. 

Здавалося б, який стосунок до нашого життя має ослаблення китайського юаня, падіння акцій на Шанхайській фондовій біржі, чи п’ятисот мільярдний відтік капіталу з Китаю. І здавалося б, яке відношення до нашої держави мав початок коронавірусу наприкінці минулого року в Китаї.

Насправді, сьогодні ми відчуваємо, що ми не є окремою частинкою цієї планети, а живемо у співтоваристві з багатьма мільярдами інших людей, які мешкають у різних державах. І це відбувається як в Україні безпосередньо, так і в багатьох інших державах, адже досі 34 % світового економічного зростання генерує Китайська народна республіка, а після «пандемії коронавірусу» ця доля буде ще і більшою, тому що, мабуть, це чи не єдина економіка у світі, яка сьогодні нарощує своє виробництво.

Для України нинішня криза є подвійно небезпечною, це свого роду - ідеальний шторм, коли критичні обставини, накладаючись, посилюють одна одну.

Наша держава змушена витрачати мільйони на оборону від агресії, втратила істотну частину промислових підприємств на тимчасово окупованих територіях. Влада і досі не продемонструвала ефективності волі до реформ. А очікування були такі високі!
Змарновано багато часу, і невідомо чи цей час ще є у влади, яка сьогодні керує нашою країною. 

Закриваються «вікна» можливостей, і при цьому на нас тисне об’єктивно ситуація на зовнішніх ринках.

Вплинути на глобальні процеси ми не можемо, щоб пережити цей шторм із якомога меншими втратами. І ми мусимо робити свій шлях, свою траєкторію руху до мети успішної країни.
Я б описав цей горизонт із кроком років 20 - 35, але для початку слід розібратися з причинами виникнення кризи та зрозуміти суть загроз.

ОТЖЕ ЧОМУ СТАЮТЬСЯ КРИЗИ?

Чи не найважливішими причинами економічної кризи є поява великої частки сумнівних кредитів і наростання кількості високоризикових цінних паперів на фондових ринках.
Крім того, катаклізми, які створенні природою за прикладом COVID-19, можуть бути першопричиною, але все одно, як наслідок, далі настає або економічна, або фінансова криза.

Зокрема, помилка Китаю полягала в надмірних надіях, які вони дотепер покладали на боргове фінансування. Так вважали багато економістів, але що насправді ховається за кризою пандемії в сьогоднішньому світі, дуже важко реально аналізувати, побачимо з часом.

Узагальнюючи, можна сказати, що до криз призводять ситуації, коли економічні процеси великою мірою будуються довкола віртуальних цінностей, а не реальних товарів і послуг.
Тому у кризі дуже часто спочатку говорять про акції, потім про гроші, часто про нафту, але все в кінцевому етапі зводиться до дискусії довкола продуктів харчування. Тобто, це те, що реально потрібне кожній людині, де б вона не жила, тут і сьогодні. 

Теперішні кризи передбачив всесвітньовідомий американський промисловець Генрі Форд. У своїй праці «Моє життя та робота», він дійшов висновку, що надмірна переоцінка грошей і використання їх як товару, рано чи пізно призведе до великих проблем. І історія дійсно це підтверджує.

Навіть ті країни, що можуть друкувати гроші, розуміють що можна друкувати багато, але навіть і це не допомагає. Наприклад, Сполучені штати Америки виділили на порятунок своєї економіки фантастично цифру - 2,2 трильйони доларів, потім ще 2,3 трильйони доларів, разом - 4,5 трильйони доларів. Але ця країна друкує долари, ми ж їх не друкуємо.
Адже основу успішної економіки формують дві головні складові: виробництво необхідних товарів і купівельна спроможність їхніх споживачів. 

Ми можемо виробляти багато, але, якщо наша купівельна спроможність дуже низька, будучи п’ятою державою за кількістю населення на континенті, то ми не будемо мати успішної економіки, поки люди не будуть заробляти достатньо для того, щоб купувати те, що ми виробляємо. 

Загрозу ж Генрі Форд бачив у надмірній роздутості фінансового сектору, коли не реальний товар, а гроші ставали товаром. Висока вартість грошей, відсотки за кредитами призводять до високої вартості товару та зменшення купівельної спроможності людей. Це, власне, те, що відбулося і в нашій країні. Коли висока облікова ставка Нацбанку зацікавлювала банки йти, в першу чергу, на викуп державних облігацій гарантованих грошей, а не інвестувати у власну економіку.

Власне, це і стримувало всі попередні роки розвиток економіки нашої держави.
Не випадково Генрі Форд максимально уникав кредитування власного підприємства, чим дуже розчаровував тодішніх банкірів. На кризи Генрі Форд відповідав підвищенням продуктивності праці та зниженням витрат на виробництво своїх автомобілів.

Згадайте, що говорив Г. Форд до своїх працівників: «Незалежно від того, чи ви стоїте на конвеєрі, чи ви продаєте, всі повинні продавати, завдання кожного не лише виробити, але й продати те, що ми виробляємо». Але товар чи послуга повинні мати справжню, а не завищену ціну. 

Проте, ми бачимо, що до влади в багатьох країнах світу прийшли популісти і світ став розбещеним. До влади приходили ті, які більше обіцяли, а не ті, хто могли реально зробити.
І сьогодні, окрім того, що природа нам мститься, політична система світу нам також мститься за те, що замість прагматичних людей у більшості країн до влади прийшли відверті популісти. І багато в чому причина того, що світ не справляється з «пандемією короновірусу», полягає в тому, що при владі зараз непрофесійні люди.

Прикладів криз у світі, таких як «спекулятивне надування бульбашок», історія знає багато.

Згадаймо «тюльпанову» кризу у Нідерландах у 17 столітті – це анекдотичне явище зумовило ажіотаж довкола тюльпанів. 

Уявіть собі, квітка на той час стала предметом розкоші та високого статусу. А там, де є можливість доступу до грошей, з’являється велика купа спекулянтів. Охоплені жадобою швидкої наживи, голландці вкладали незліченні на тодішні часи суми в цибулини тюльпанів. Ціни на них злетіли до небес. Потім «тюльпанова бульбашка» лопнула, а вкладники залишилися біля розбитого корита.

Згадайте облігації нашої держави минулого року. Тоді, при середній ставці 18-19 %, Міністерство фінансів України продало облігацій аж на 120 мільярдів гривень!
Здавалося б, до чого тут порівняння з нідерландськими тюльпанами? Але в Нідерландах дійшло до того, що у 1936 році цибулину квітки продавали в десятки разів дорожче, ніж місячний дохід ремісника. Уявляєте собі? Але цього ж року залишились банкрутами всі, хто інвестував в цей переоцінений продукт. 

Рівно через століття після «тюльпаноманії» Нідерланди охопила аналогічна «гіацинтова лихоманка». Спекулянти зуміли розігнати ціни до захмарних висот: цибулина гіацинта коштувала 1850 нідерландських гульден, У країні навіть торгували правами на ще не вирощені квіти. 

Зайве говорити, чим це все закінчилось? Вам це нічого не нагадує? 
А нагадує дуже багато речей. Коли в світі продаються товари, яких ще і у виробництві немає. Одна з відомих «економічних бульбашок» була пов’язана з інтенсивним будівництвом каналів в Англії, в Уельсі, на межі 18 та 19 століть. Зважаючи на поганий стан доріг у провінціях, стало більш вигідно перевозити каналами. 

Першопроходьцем був герцог Бріджуотерський Френсіс Егертон, який у 1761 році будував канали зі своїх шахт із Уорлслі до Манчестера, і перевозив ним вугілля. Перевезення каналом настільки здешевило вартість вугілля, що герцог зміг витиснути з ринку багатьох своїх конкурентів. За рахунок цього різко збільшив свій прибуток.

Це нічого вам не нагадує? А формулу Нотердам +? Вам не нагадує компанію, як володіє левовою частиною вугільних шахт, що зупинила свої підприємства і буквально днями оголосила технічний дефолт у нашій державі. А схожість дуже висока. Сьогодні XXI століття, а тоді була межа XVIII - XIX століття. 
 
У 1790–х рока британський парламент схвалив будівництво десятка каналів, що пізніше отримає назву «каналоманія». Акції будівельних компаній сягнули історичного максимуму та були переоціненими в рази. Отже, невдовзі під час будівництва залізниці всі почали панічно позбуватись цих акцій. 

У 1840-х роках економічна бульбашка Британії утворилась довкола розвитку залізничних перевезень. Вартість залізничних акцій зросла, і ними ж знову зацікавились спекулянти.
Це вам не нагадує 2008 рік, коли одна із енергетичних компаній втратила вартість більшості своїх акцій і втратила вагу на ринку. Проекти залізничних ліній у Британії виникали навіть там, де не можливо було їх у принципі побудувати. Було створено надмірну кількість компаній, неспроможних реально функціонувати. Багато інвесторів не одразу зрозуміли, що залізниці не настільки вигідні, як їм здавалося. Крім того, банк Англії у 1845 році підняв облікову ставку і банки почали інвестувати в облігації. Це не нагадує те, що минулого року відбувалося в нашій державі? І знецінення цих облігацій на 20 – 25 % сьогодні. А спекулятивний бум у Британії тоді обірвався за лічені дні. І тоді, і сьогодні залишилось багато компаній без фінансування. Життя вчить. 
Але то було XIX століття, а зараз XXI століття.

Американці дуже часто порівнюють cсьогоднішню світову економічну кризу з «Великою депресією» 20 - 30 років минулого століття в США. Тоді вважали цю депресію «американським явищем». Насправді ж, це була найбільш спустошуюча всесвітня економічна криза XX століття, що підірвала добробут практично всіх держав світу. 

Тому, сьогодні дуже дивно спостерігати за українським урядом, я вже не кажу про парламент нашої держави, які оцінюють світову кризу, як щось таке, до чого Україна не дотична.

Насправді, нічого не буває відокремленого одне від одного.
Тому, чим страшніше падіння економіки Сполучених Штатів Америки, Європейського союзу, тим більш негативний вплив буде на економіку нашої держави.

Щоправда, різниця в тому, що на відміну від кризи 1998-го і 2008-го років, у нинішній кризі ми маємо потужного торгового партнера - Китай. Це та економіка, яка сьогодні почувається найкраще на планеті.

Насправді, в американців була велика спустошлива криза в XX столітті, і вона дійсно підірвала добробут практично всіх держав. Початку «Великої депресії» передував спекулятивний бум у США, в середині 1920-х років. Тоді мільйони американців вкладали свої кошти не в товари, а в акції.

Умови, здавалося б, пропонувалися дуже вигідні: банки широко кредитували купівлю акцій, не розвиток економіки, а купівлю акцій. Нічого не нагадує? А дуже нагадує Україну минулого року! 

Попит штовхнув ціни вгору і позичальники розраховували швидко окупити затрати за рахунок неймовірного росту цін. Із 1924 року до середини 1928 року фондовий ринок США подвоївся, а протягом другої половини 1928 року він зріс ще наполовину. Федеральна резервна система змушена була підвищити облікову ставку до 6 %, щоб погасити ейфорію суспільства. Тоді відбулося обвальне падіння цих акцій. 24 жовтня 1929 року увійшло в історію як чорний четвер - день краху Нью-Йоркської фондової біржі.
Так луснула бульбашка американського фондового ринку, давши старт глобальній кризі.
Тепер інвестори щодуху позбувалися акцій. Вартість цінних паперів упала на 60 -70% , до кінця місяця власники акцій втратили понад 15 мільярдів доларів. Нічого не нагадує?
Події на фондових ринках Європи і Америки останніх 2 - 3 тижнів. 
Все дуже схоже!

А тоді падіння продовжувалося закриттям заводів і банкрутством фірм та банків. Нічого не нагадує? Поки що банкрутства ще не почалися, але фактично всі промислові заводи в Європі, та і в тих країнах, які наразі «накрив коронавірус», і в Сполучених Штатах Америки на сьогодні зупинились.

Понад 3,3 мільярди людей, які ще вчора працювали, - сьогодні під ризиком втратити свою роботу. 

Наслідки кризи відчувались у світі до кінця 30-х років, безробіття в деяких країнах охопило третину населення, а міжнародна торгівля впала більше ніж наполовину, промислове виробництва відкотилися до показників початку XX століття.

Проводячи аналогію з сьогоднішнім днем, американські економісти говорять про те, що криза сьогодення більш потужна і глибша ніж «Велика депресія» минулого століття. Можна тільки собі уявити, які прогнози можна нині робити щодо розвитку світової економіки у поточному і наступному роках. 

Низький попит на товари, у той же час, підірвав багато економік, особливо італійську та британську. Хоча смак депресії відчули і в Африці, і в Японії. Хоча всі вважали, що вони далеко від Сполучених Штатів Америки. Насправді, кожна країна близька. 

Наприклад, Німеччина захиталася без американських позик, що йшли на відбудову країни після першої світової війни. 

Як же захиталася сьогодні Україна без позик Міжнародного валютного фонду. Фактично, виходячи з того, що було прийнято в змінах до бюджету минулого понеділка, бачимо, що розрахунок іде лише на допомогу Міжнародного валютного фонду і Світового банку. А якщо ні?
Буде те, що було минулого століття з іншими економіками. 

На хвилі кризи у країнах Європи піднялися радикальні рухи, зокрема в Німеччині перемогу здобула сумнозвісна «Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини» на чолі з Адольфом Гітлером. Це був саме той період часу, коли у Європі з’явився фашизм, і саме той період часу, з якого розпочалася Друга світова війна з величезними трагічними наслідками. 

А уже в 1990-х роках своя велика депресія спіткала й азіатські країни. Найбільше вона вдарила по Таїланду, Індонезії, Малайзії, Південній Кореї, Японії, Філіппінах, Індії, В’єтнаму. І знову ж, крах розпочався з кредитного буму в Азії. Обсяги кредитування в них у цей період перевищили зростання ВВП в середньому на 10 %. Нічого не нагадує? А торгівля облігаціями в нашій державі? Мабуть, щось дуже схоже!

«Бульбашка» підживлювалась на той період часу не лише появою надлишкових виробничих потужностей, але й різким ростом фондового ринку та чотирикратним збільшенням цін на нерухомість. Цікаво читати сьогодні, що ціни на нерухомість у світі вже упали на 25 -27 відсотків до аналогічного періоду минулого року. Яка буде глибина падіння найближчими місяцями можна лише уявити. 

А тоді, у 1997 році Азія увійшла в глибоку кризу. 

Рецесія цього регіону серйозно вплинула на життя інших країн світу. Більше того, на підтвердження законів глобальної економіки вона потягнула за собою падіння вартості сировинних товарів, а відтак, згадайте: дефолт РФ в 1998 році. Так це було не так давно, і тоді ціна нафти була вищою, ніж на сьогоднішній день. Через те, що ризик дефолту нашого східного сусіда в нинішній ситуації ще вищий, ніж був у 1998 році, а, відповідно, і високий ризик різних типів заворушень, які можуть виникати в цій країні.

А в Аргентині дефолт вже відбувся у 2001 році, як наслідок - азіатські кризи. Докотилась, до речі, криза у той час і до України у формі зниження попиту на українську сталь, на українські продукти сільськогосподарського виробництва.

Згадайте, як у жовтні, на той період часу, швидко девальвувала і національна валюта.
Далі бурхливий розвиток інтернету також знаменувався «кредитною бульбашкою», яка увійшла в історію як криза «доткомів». Дотком (від англ. dotcom – «крапка ком») – компанія, чия робота базувалася у мережі, як і будь-яка інновація, привернула велику увагу інвесторів.

Згадайте, ще минулого року всі говорили про те, що в Україні є дві галузі, в які потрібно вкладати гроші - в сільське господарство і IT- технології.
Ось вам зразок того, що таке реальне виробництво, і що таке надумані інвестиції. Інвестиції та дешеві кредити тоді стали доступними для численних компанії, які розвивали свої IT-проекти, пов’язані з інтернетом. Бум «доткомів» сприяв появі багатьох непродуманих бізнес-проектів, цей сектор був фатально переоціненим. 

Нічого не нагадує? 

Коли минулого та позаминулого років один, другий, третій уряд говорив про те, що IT-галузь може бути драйвером економіки України. Хоча IT-галузі ніколи не перевищували 1,5 - 3% у складі економіки нашої держави, і тоді цей сектор став фатально переоціненим.

Бум обірвався в березні 2000-го року, супроводжувався банкрутством сотень компаній і втечею капіталів із інтернет-сектору економіки у реальні сектори виробництва.
Якщо на певному ринку утворюється бульбашка, то вона неминуче лусне, забризкавши піною багато суміжних ринків!

Глобальна фінансова криза 2008 - 2009 років ще раз довела цю закономірність.

Я проходив і кризу 1998 року, і 2008 року, і 2009 року. Я прекрасно пам’ятаю, як у жовтні 2008 року курс національної валюти - української гривні - девальвував за декілька днів вдвічі: у понеділок він був 4,35 грн, а в п’ятницю того самого тижня - більше восьми гривень.

Як відомо, передумовою кризи стало зростання ринку нерухомості в Сполучених Штатах Америки. 

На початку 2000-х років притік іноземного капіталу в американську економіку та низькі процентні ставки створили умови для зростання обсягів кредитування. Американці помітно збільшили своє споживання за рахунок позичених коштів, при чому популярним стало кредитування з високим рівнем ризику, дійшло до того, що кредити оформляли навіть на домашніх улюбленців. Уявіть собі: на собак, котів і навіть до мишей доходило. Ринок нерухомості відреагував помітним підвищенням цін. Із 1997 року по 2006 рік вартість житлової нерухомості в США зросла на 124 %, а кількість їх власників сягнула 60,2 %. Майже чверть будинків були придбані з метою подальшого спекулятивного перепродажу, а не користування ними.

Наприкінці 2007 року процентне відношення загальної суми боргів американських домогосподарств до їхнього річного доходу сягнула 127 %. Левову частину становили так звані субстандартні іпотечні кредити. Тобто, такі, що видаються позичальникам з ненадійною, або дуже короткою кредитною історією. Для банків їхня привабливість полягає у високих відсотках по кредиту, які обґрунтовуються високим ризиком у роботі з таким позичальником. Врешті-решт проявився «перегрів» ринку. 

Надмірна кількість набудованих житлових площ, падіння цін було вже неминуче.
Велика кількість відмов виплачувати іпотечні кредити і масове відчуження банками об’єктів нерухомості обвалили ринок нерухомості. З іпотечної кризи розпочалося загальноекономічне падіння США. 

З середини 2007 року до листопада 2008 року чиста вартість активів США знизилась більше ніж на чверть. Істотно впали обсяги заощаджень і пенсійних накопичень. Сотні компаній, що працювали з іпотекою, припинили свою діяльність, понад мільйон людей, які взяли участь у «кредитній лихоманці» на ринку нерухомості, стали бездомними. 

Американська криза в епідемічному темпі поширилась на фінансові ринки світу.
Уже станом на серпень 2008 року у світі було списано цінних паперів, прив’язаних до субстандартних іпотечних кредитів, на 500 мільярдів доларів. Уявіть собі!

Станом на листопад того ж року, за цим типом цінних паперів було зафіксовано збитків у розмірі 750 мільярдів доларів. Це фактично означало втрату більшої частини світового банківського капіталу. Західні аналітики назвали цю кризу «Великою рецесією». «Великою депресію» була криза у 20-30 роках минулого століття, а у 2008 році – вже «Велика рецесія».

У 2009 році світовий ВВП, вперше з часів Другої світової війни, показав негативну динаміку. Зараз, після багаторічного росту, ми спостерігаємо також падіння світової економіки. 

Наскільки світова економіка впаде, теперішній прогноз - 3%, але дуже можливо, що це буде значно більше. США прогнозує можливе падіння на 22%, Європейський союз - на 24%, Німеччина - на 14%. Тому, наскільки, під час цієї кризи, впаде економіка всього світу дуже важко прогнозувати.

На той час рекордно скоротилася світова торгівля, інфляція спричинила недовіру до валюти та тенденцію переведення грошей у реальні активи, що стало причиною зростання цін на нафту, золото та землю. 
 
Але соціальні наслідки «великої рецесії» не менш болючі. Так безробіття у світі встановило свій рекорд - майже 200 мільйонів людей у 2009 році!

Нагадаю, що світова економіка сьогодні знаходиться перед ризиком того, що роботу втратять 3,3 мільярди людей. 200 мільйонів втратили у 2009 році, 3,3 мільярди втратять сьогодні. Різниця разюча.

Глобальним явищем після гострої фази кризи 2008 року стало ослаблення середнього класу. При цьому, частка 1 % найбагатших людей в світовому обсязі перевищила 50 % і продовжила зростати.

Отже, наша приказка про те, що поки багатий схудне, то бідний помре, в усі кризи доводила, що, насправді, так і відбувається. Отже, багаті ставали ще багатшими, а бідні - ще біднішими.

І проблема нерівності доходів, проявлена кризою, це той виклик, на який доведеться відповідати людству і під час цієї кризи.

Висновок із усіх криз, які знає історія на сьогоднішній день, дуже простий: чи то тюльпани в Нідерландах, чи то залізниці у Великобританії, чи то акції в Азії, чи то ціна нафти у Росії, чи то «бульбашкова» криза будівництва й акцій у Сполучених Штатах Америки, чи то захоплення інтернетом, чи то захоплення біткоїнами… рано чи пізно закінчується!

Що залишається?
Залишається земля, продукти харчування і люди!

Ще раз нагадую, що в Україні 25% світових чорноземів. Ми є однією з тих країн, яка реально повинна заробляти на своїй землі і на продуктах харчування.

Це має бути нашою національною ідеєю й основою нашої економіки. А не основою для збагачення маленького відсотка людей, який знову в цій кризі може стати набагато багатшим. При цьому, вбивши левову частину малого і середнього бізнесу.

Тож, аналізуйте і робіть висновки!
Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.