Президент, якого ми забудемо

Ключова проблема полягає в тому, за кого б не проголосували, президентом буде інша людина.

Проблема сучасних президентських виборів — не вибір між більшим і меншим злом. Хоча питання, хто стане кращим для країни президентом, залишається актуальним. Ключова проблема полягає в тому, за кого б не проголосували, президентом буде інша людина.

Фізично і юридично-він, але ментально-інший. Зараз кандидати поводяться так, як говориться в народі — хоч до рани прикладай. Кожен хоче сподобатися всім — тим, хто вже проголосував за нього, хто в роздумах і головне — електорату свого опонента. Можливо, це не порожні слова, і вони дійсно хочуть досягти поставлених цілей. Однак, що відбувається потім?

Якими президентами вони стають через рік-два або в кінці правління - ми всі добре знаємо. Однак часто забуваємо...

Народ з почуттям перемоги або поразки занурюється назад у свої турботи: ціни на продукти, квартплату, трудові будні і довгоочікувані вихідні, і частенько, до критики влади, в тому числі свого фаворита. На той час людей вже не відволікають заклики підтримати "свого" кандидата. Тому що в цьому вже немає потреби.

А все тому, що ми голосуємо за якогось свого президента, якого хочемо бачити, обіцянки якого віримо, але кого забуваємо після перемоги. Сам же обранець залишає образ "свого" кандидата як відіграну роль, а електорат-ті ідеї і мрії, які бачив у ньому.

Але часом справа буває не тільки в президенті.

Іноді здається, після інавгурації президент потрапляє в той світ, в який він сам хоче вірити, в країну, яку формує його оточення. «Короля робить свита», – сказав одного разу великий італійський мислитель Макіавеллі, а історія не раз доводила його правоту.

Керівник ніколи не повинен забувати про один з найважливіших законів управління людьми: свита грає короля. Тобто від людей, що оточують президента, залежить його правління. Тільки оточення себе правильними людьми може дати впевненість у благополучному правлінні.

Може з цього варто почати вихід із замкнутого кола?