Польща пішла в наступ на "українських націоналістів" — що робити?

26 мая 2018, 11:07
0
432
Польща пішла в наступ на  українських націоналістів  — що робити?

Україні доведеться мати справу з тією версією політики пам'яті, яку сповідує ПіС, достатньо довго

Зміни до закону про польський Інститут національної пам'яті (ІНП) суттєво вплинули на відносини з Україною. Польська правляча партія "Право і справедливість" (ПіС) вирішила здійснити те, що, на думку її депутатів у Сеймі, забули зробити їхні попередники. А саме - доповнити список злочинів, які вивчає і розслідує ІНП, тими, які вчинили "українські націоналісти" й "члени українських організацій, що співпрацювали з Третім Рейхом". Це має стосуватися періоду між 1925-м та 1950 роком.

У цьому законі міститься й конкретніший перелік злочинів:

·      використання насильства й терору українськими націоналістами (вочевидь, ідеться про вбивства польських посадовців у Львові членами ОУН(б) в 1930-х роках);

·      участь у злочинах Голокосту;

·      масові вбивства поляків на Волині та на території Східної Малопольщі в 1943-1944 роках.

Прикметно, що історичний топонім "Малопольща" щодо Галичини донедавна використовували лише польські націоналісти, тобто він не траплявся в офіційних документах.

Отже, український націоналізм як ідеологія опинився в одному переліку з нацизмом, комунізмом, а також іншими злочинами проти миру, людяності та воєнними злочинами. Стара версія закону про ІНП взагалі не згадувала українських націоналістів. І хоча політики ПіСу переконують, що "злочини українських націоналістів" - це не злочини українського народу, тобто історична відповідальність окремих організацій чи постатей не має кидати тінь на цілий народ, але водночас, як вони наголошують, час покласти край "брехні" про трагічні події на Волині в 1943-1944 роках.

Українська влада відреагувала на ці історичні інновації однозначно: це є відмовою від діалогу, від вільної дискусії. "У цьому законі є багато суперечливих положень, які можна трактувати в різний спосіб. Мені особисто незрозуміло, що мається на увазі під злочинами українських націоналістів у 1925-1950 роках. Це досить популістське положення", - зауважив у коментарі BBC український посол у Польщі Андрій Дещиця. Глибоку стурбованість законом висловили і президент Петро Порошенко, і міністр закордонних справ Павло Клімкін.

 У самій Польщі теж далеко не всі погоджуються з таким політизованим підходом до історичної правди. Прогнозовано проти змін до закону про ІНП виступили опозиційні партії.

Так, депутат "Громадянської платформи" Марчин Швєнцицький іронізує, що відтепер, приміром, польські громадські організації зможуть позиватися проти "польських жартів", тобто сатири щодо польського менталітету. Мовляв, пожартував над поляками - ідемо до суду за образу "гідності цілого народу".

Проти внесення до закону положення про "українських націоналістів" виступив і генеральний прокурор Польщі Збіґнєв Зьобро. Його аргументи такі: хто може нині довести, що це був злочин на ґрунті націоналізму, а не аполітичний кримінал? І чи можна вважати тим самим націоналістом українського селянина, що вкоротив віку польському сусіду з достеменно невідомих мотивів?

Українські історики, що досліджують той період і, зокрема, діяльність українських націоналістичних організацій, вказують на певну невідповідність формулювань закону історичним фактам.

"Йдеться про неприпустиме спрощення історичних процесів. Усе зводиться до чорно-білого погляду, згідно з яким є виключно ворожа сторона і невинні жертви, у ролі яких, відповідно, поляки. Не враховується контекст історичних подій, об'єктивні обставини", - вважає Олеся Ісаюк, наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху й Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького".

Можна з впеністю говорити, що ПіС використовує "загрозу українського націоналізму" як політичний інструмент, що приносить цій партії електоральні дивіденди. Політики ПіСу вірять, що вони знають абсолютну історичну правду. Тому складається враження, що вони хочуть накинути свою точку зору українцям, але це неможливо.

ПіС готується перебувати при владі ще щонайменше шість років. Її чинний рейтинг підтримки сягає 43%. Причому після кожної чергової кризи у відносинах з країнами-сусідами рейтинг партії не те що не падає, а подекуди й росте.

Отже, Україні доведеться мати справу з тією версією політики пам'яті, яку сповідує ПіС, достатньо довго. І як показав досвід ухвалення закону про ІПН, в історичних питаннях правляча партія Польщі не визнає компромісів і критики.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: Украина,Польша,УПА,Степан Бандера
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.