Чи матиме вплив опозиційний мітинг на політичну систему України?

20 октября 2017, 07:45
0
42
Чи матиме вплив опозиційний мітинг на політичну систему України?

17го жовтня 2017 року під стінами українського парламенту, ряд як парламентських і позапарламентських кампаній, офіційно розпочали «безстрокову» громадянську акцію за впровадження вимог «великої політичної реформи».

Так, Рух Нових сил, рух В. Наливайченка «Справедливість», «Білий молот», партії «Батьківщина», «Самопоміч», «Альтернатива», «Демократичний Альянс», «УНА-УНСО», «Громадянська позиція» вимагають на разі три речі: Перше. Змінити виборчу систему, зі змішаної на пропорційну з відкритими регіональними списками. Друге. Запровадити в Україні антикорупційний суд. Третє. «Знаття депутатської недоторканості».

На протесному мітингу було реанімовано майданівські кричалки «Банду геть», «Ганьба». А для мобілізації активістів гасло українських націоналістів «Слава Україні, Героям Слава». Мітинг ще 17го числа був відносно велелюдними, з точки зору, що попередньо правоохоронці обмежили доступ площі перед Верховною Радою України. Разом з тим, на мітингу було помічено палітру політичних рухів, що певним чином створили візуальну ілюзію політичного плюралізму, як в символічному аспекті, так і в контексті змістів.

На самому початку громадської акції спікери піднімали питання неквапливості політичних реформ в країні, про те, що одна з умов коаліційної угоди – новий виборчий закон, що спиратиметься на нову виборчу систему; про те, який має бути народний депутат в діалозі із виборцем; про те, що в державі тривають процеси узурпації, монополізації політичної влади, посилення економічної та політичної ваги олігархічних груп. В той же час, процесі монополізації влади є традиційними для українських політичних джунглів і ніколи не були чимось дивовижним, а навпаки частко містили виклики для функціонування української державності, її зовнішньополітичного престижу.

Загалом емоції «незадоволення» діючим політичним вектором розвитку і діями влади були домінантними на протесній акцій. Новинкою серед раніше не анонсованих вимог мітингарів стало питання законодавчого обрамлення ідеї імпічменту Президента України, хоча змістовно це питання не деталізувалось, як завжди в українських протесних незадоволеннях.

Так, Давид Сакварелідзе, один із спікерів Руху Нових Сил, пригрозив, що посадить всіх олігархів, а народний депутат має бути підзвітний і підконтрольний своїм виборцям. По великому рахунку, в теоретичному такий підхід є вірним, але на практиці потребує активізації політичної волі та культури зі сторони вже самих народних обранців і принципової позиції громадян щодо підзвітності ним депутатів.

На думку, голови Європейської політичної партії, Миколи Катеренчука,  кожна українська за останній рік стала біднішою (за якою методикою він здійснив такий висновок, не відомо), а сам він не хоче жити по-новому, а натомість по чесному і європейському, тобто  по-правилам.

Цілком слушне, і більш наближене до реальної ситуації був тезис мера Глухова, М. Терещенка про те, що в українській політиці змінюються обличчя, але не правила гри, не алгоритми роботи політичної системи України.

Що ж до одного з топових спікерів і наразі більш –менш медійного обличчя і виразника  думки «призабутих» і «нетопових» політиків минулого і сьогодення, М.Наєм, діючого народний депутат України від БПП, ще на погоджувальній раді 17го жовтня здійснив спробу аргументувати долучення до порядку денного майбутньої сесії роботи ВРУ питання мітингарів. Акцентував, що оновлення  виборчих правил гри, до завершення антикорупційної реформи і створення умов, в яких народні депутати в разі вчинення кримінального правопорушення не будуть прикриватись своїм мандатом.

До слова про останній. Так, для довідки для тих, хто вважає, що «настав час повністю відмінити депутатський імунітет». Перш за все такий крок не панацея від низької політичної і політичної культури парламентарів, їх усвідомлення якості законотворчої діяльності і результатів прийняття лобістських законів чи законів в інтересах певної політичної групи. По-друге, депутатський імунітет не вважається особистим привілеєм і має функціональне призначення, і "врівноважується" вимогою законності дій члена парламенту. Практично в усіх країнах світу депутат не має імунітету щодо затримання й арешту в разі delicto flagrante, тобто на місці ймовірно вчиненого ним злочину.

У більшості пострадянських країн депутат користується імунітетом щодо притягнення до кримінальної відповідальності. Дозвіл парламенту часто передбачений і для притягнення депутата до адміністративної відповідальності у судовому порядку, а також для вчинення дій, що законно обмежують особу в реалізації таких свобод, як недоторканність житла, таємниця кореспонденції й деяких інших.

Що ж до країн Європи, які часто наводяться в авторитетні приклади для України, то вони мають свої «мазки» до розуміння меж депутатського імунітету. У частині країн світу член парламенту користується імунітетом лише під час сесій. За приклад слугують США та Японія, а в Європі – Бельгія, Великобританія, Ірландія, Ісландія, Люксембург і Нідерланди.

Якщо у періоди між сесіями парламенту свобода індивіда, який є депутатом, була на законних підставах обмежена, парламент, як правило, може ухвалити рішення про звільнення від такого обмеження до набуття законної сили винесеним обвинувальним вироком.

У деяких країнах депутатський імунітет виключається у випадках вчинення визначених видів злочинів. Наприклад, у США не потрібна згода палати на арешт її члена, якщо йому інкримінується державна зрада, тяжкий злочин або "порушення миру", яке кваліфікується як кримінально-караний проступок.

У таких європейських країнах, як Албанія, Білорусь, Болгарія, Ірландія, Туреччина і Хорватія, депутатський імунітет не поширюється на випадки вчинення будь-якого тяжкого злочину.

У Сербії, Словенії й Чорногорії згода парламенту на арешт депутата і притягнення до кримінальної відповідальності (в Македонії – тільки на арешт) не потрібна, якщо покарання за злочин може становити п'ять років позбавлення волі.

У Фінляндії та Швеції арешт депутата без згоди парламенту можливий, якщо його діяння кваліфікують як злочин, за вчинення якого передбачено позбавлення волі строком не менш ніж шість місяців і два роки відповідно.

Відповідно вибір оптимального способу депутатського харакірі є.  І яким буде ж вердикт КСУ щодо конституційності обмеження чи навіть повної «ліквідації» депутатської «недоторканості» лишається чекати зовсім не довго.  Очевидно, що гри за комбінації обмеження депутатського імунітету збережеться, бо саме депутатська недоторканість, на ряду з питання мови, відповідальності влади, невтомної боротьби з корупції стає трендовим і політтехнологічним вигідним з електоральних міркувань, як для опозиції, так і для влади.

Найголовніше питання чи зуміє П.Порошенко у взаємодії з непідконтрольним йому на 100% міністерству, очільник якого має не БППшну прописку, щоб не допустити силового тиску на безпосередніх активістів «майдану перед парламентом», які по-суті виступають не скільки драйверами тиску на владу, скільки «таран» для задоволення політичних амбіцій окремих політиків та легітимацію їх «права на владу». Безумовно в українській, так і світовій політиці є місце практичному втіленню прислів’я, що поганий той солдат, який не бажає стати генералом, але в українських реаліях, реалізації цього припису породжував політичний треш. Адже відсутність професіоналізму, політичної солідаризації, вміння оперативно і системно вийти на компроміс і його дотримуватись, усвідомлення політичної і державотворчої відповідальності завжди грало з українським політиком і українським виборцем, який дозволяє собі час від часу очищувати свою політичну та електоральну пам'ять – поганий жарт.

Іншим питання, яке породив мітинг за «велику політичну реформу», чи не перетвориться  він на інструмент шантажу влади політичним маргіналами, які просто співіснують між собою на основі умовно «пакту про ненапад» і усного договору «дискредитувати» владу? Такий ризик є за умов коли опозиціонери не напрацюють спільної стратегії дій і бачення наслідків свого «великого політичного кіпішу». Якщо ж такого плану немає і візії майбутньої корекції політичної системи – такий мітинг  дрейфуватиме в бік політичної, громадянської контпродуктивності. Хоча в цілому вимоги не є не актуальними для політичного порядку денного, хоча і не пріоритетними. 
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: протесты,депутатская неприкосновенность,Большая политика,манипуляции мнением,антикорупційна політика,митинг под Радой
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.