Перезапустити банки

23 марта 2018, 22:50
Экономист IMF Group Ukraine
0
125

Про нові кроки НБУ по відновленню довіри до банківської системи.

Основний індикатор довіри до банківської системи – рівень монетизації ВВП (показник насичення економіки грошима, який і визначає вартість кредитів). Він за останні 4 роки знизився майже вдвічі – з 62% до 37%. Питома вага малих депозитів при цьому знизилася на 15% (до 450,8 млрд. грн. у порівнянні з 522,3 млрд. грн. у 2013-му), і це з урахуванням того, що гривневий еквівалент валютних вкладів після девальвації виріс більш ніж втричі.

Замість депозитів національним інструментом заощаджень став готівковий долар.
Можна вважати, що раз немає припливу депозитів – значить, банкам потрібно запропонувати більш високі відсотки по ним. Однак піднімати і без того високі ставки – просто безглуздо з точки зору подальшого інвестування залучених коштів.

Дійсно, у минулому році істотне зростання кредитування показав сегмент фізосіб: + 42,2%.

Але тільки завдяки ефекту низької бази: питома вага позик населенню становить у валовому кредитному портфелі всього 17,6%.

У цілому ж по системі приплив вкладів банки вважають за краще розміщувати у короткострокові державні цінні папери: ОВДП Мінфіну – 360,8 млрд. грн. і депозитні сертифікати НБУ – 69,7 млрд. грн. (на кінець 2017 року). Висока прибутковість і мінімум ризиків призводять до того, що їх питома вага у чистих активах банківської системи зросла з 9,4% на кінець 2014 року до поточних 31,1%. А ось питома вага кредитного портфеля юросіб за цей час знизилася з 55% до 34,3%.

Заради підвищення рівня довіри до банківської системи Національний банк ввів новий норматив ліквідності – LCR, який повинен показувати стійкість банку до зовнішніх шоків. Від поточних Н4-Н6 він відрізняється тим, що індивідуально адаптується до бізнес-моделі банку, встановлюючи саме той поріг залишку ліквідних активів, який дозволить фінустанові функціонувати ще мінімум місяць, навіть якщо почнеться бурхливий відтік вкладів.

Гостра необхідність нового нормативу пояснюється тим, що у залежності від виду свого «типового вкладника» кожен банк у період шоків стикається з різною інтенсивністю відтоку депозитів. Стійкі фінансові установи, які пропонують ставки по депозитах нижче за ринок, зазвичай орієнтовані на фінансово грамотних і лояльних до свого банку клієнтів. Тому, навіть коли на ринок приходить «Чорний лебідь», відтоку вкладів з них майже не буває. У банках, які залучають клієнтів за допомогою високих ставок, ситуація діаметрально протилежна, тому вони повинні будуть мати більший запас високоліквідних активів.

Але набагато більше інтересу і можливостей відкриває другий крок Нацбанку – зміна до Постанови №11, яка зобов’язує банки у щомісячному режимі розкривати дані про структуру кредитів, виданих суб’єктам господарювання за видами економічної діяльності.
Мало хто оцінив весь потенціал для аналізу і прогнозування майбутньої стійкості кожного конкретного банку, який тепер став доступним. Але ж, використовуючи знайдені на основі аналізу 2000-2017 років кореляції між станом справ у галузі та якістю обслуговування залучених нею кредитів, легко дати точну оцінку ризиків погіршення якості кредитного портфеля аналізованого банку у майбутньому. Що фактично означає можливість отримувати дані про погіршення фінансового стану банку навіть раніше його топ-менеджменту або власників.

Посприяють ці кроки Нацбанку притоку довгострокових вкладів від населення? На жаль, я у цьому не впевнений – для відновлення довіри цього все ще недостатньо.
Останнім часом повелося звинувачувати Національний банк у жорсткій монетарній політиці і, як наслідок, –
у відсутності економічного зростання. Однак чи винен НБУ у тому, що левова частка політичних і військових експертів допускають високу ймовірність повномасштабного вторгнення російських військ в Україну після Чемпіонату світу з футболу влітку 2018 року?

Вочевидь, що на тлі таких очікувань населення не готове довіряти свої заощадження банкам, – а банки не готові кредитувати реальний сектор і проекти з горизонтом інвестування більше двох років.

І при цьому Кабінет Міністрів і парламент навперебій критикують НБУ за високий рівень кредитних ставок, навіть не усвідомлюючи, що вирішення проблеми знаходиться зовсім не у площині повноважень Нацбанку.

Чомусь всі забули, що закон про гарантування повної суми вкладів у держбанках так до цього часу і не підписаний президентом (хоча був проголосований 21 грудня 2016 року), або про те, що у 2014 році був введений податок на доходи від депозитів за ставкою 19,5% (18% – ПДФО, 1,5% – військовий збір). Про те, що ніхто у парламенті не збирається підвищувати суму гарантування вкладів від 200 тис. грн. хоча б до 500-700 тис. грн., я вже навіть не кажу.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости бизнеса
ТЕГИ: банки,законы,Кабмін
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.