ВОГНИЩЕ:вечiр п'ятий

29 июля 2019, 23:12
Глава партии правильного досуга
0
5

Біля вогню сидить Жінка


  1832266.jpg?v=636015965221947542

П'ятий вечiр

 Полум'я обпікає руки, шию, обличчя.

 Але вона сидить.

Вона любить, коли гарячий подих багаття сміливо торкається її тіла...

 От знайти ще б такого чоловіка, який би мав таку ж шалену пристрасть стихії і в той же час міг просто зігрівати і заспокоювати, як це багаттячко...

Біля вогню сидить Жінка.

Багато хто дивиться на неї, як на Фізичну Жінку, не розуміючи, що в ній ще може жити Моральна і Духовна, які разом із Фізичною складають одне неділиме ціле.

 Блакитна сірість її очей, ні, краще - сіра блакить її очей ховає в собі щось на зразок романтизму.

 Ховає, бо він нікому не потрібен, ні їй, ні тим більше - іншим, але так сталося, що він в неї є, отже, треба його замурувати сірим кольором, який зільється з кольором очей і ніхто його не помітить.

Так буде краще.

 Для чого,-не відомо, але ж, напевне, краще.

І також неодмінно буде краще, якщо їй ніхто не подарує квітів, які вона обожнює.

 Бо це принесло б їй задоволення і за нього прийшлося б розплачуватись, тобто зробити у відповідь щось таке, щоб теж потішило ту людину.

Вона нізащо не збирається нікому догоджати.

 Вона просто вдихатиме аромат жасміну, навіть не торкнувшись його руками, а так, лише піднявшись навшпиньки. Цікаво, що вона відчуває у цю секунду?  Ні, вона не мріє про казкового принця, вона знає, що принців не існує.

Вона подумає, що було б дуже добре, якби можна було постійно залишатися в такому приємному стані, як тоді, коли кохаєш ці біленьки квіточки.

 Тобі просто спокійно і добре, може ти ні про що взагалі і не думаєш.

Але неймовірно швидко минають ці секунди і забирають із собою і це ніжне відчуття.

 І хочеться знайти його знову, але у чомусь іншому, а не тільки в квітах, щоб і тривало воно довше.

Тут і починаються страждання. Бо невідомо, чи існує щось інше, чи ні.

 Стільки часу вона витрачає на те, щоб шукати і чекати.

І тоді здається, що ось воно, ось.

І раптом воно перетворюється на буденне і звичайне, і знову доводиться відправлятися на помуки.

 Навіть зараз, коли Жінка сидить біля вогню, вона продовжує цей болісний пошук. 

Ій пропонували багато чого; щось вона пробувала на смак, щось зразу відкидала, та ще нічого не викликало в неї справжнього захоплення.

 Є в ній одна дивна річ : слабість поєднується із силою. Вона може довго з чимось боротися і, коли здається, що незабаром і перемога, опускає руки.

Потім їй стає соромно і вона знов набирається відваги... щоб знов програти, хоча в цьому і не має потреби.  Так... лише безглуздя, яке буває від надмірного розуму.

Парадокс?

 Може й так.

Та тут це ні для кого немає значення, ніхто не буде напружувати свій мозок, щоб розібратися в цьому.

 І вона їм за це вдячна, бо в іншому випадку їй би довелося бути їм зобов'язаною.

А так вона вільна...                                

 Біля вогню сидить Жiнка...                                          

  Лiдiя Жумай

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.