Кінець бандури 18 ноября 2008, 17:01

Якщо сліпо вірити нинішній українській державній ідеології, більшості українських ЗМІ, то в 1933 р. комуністи масово вбивали українців голодомором саме за те, що ті жертви були українцями. І що взагалі більшовики тільки тим і займалися, що «дикою нагнанкою на все українське».  Що «імперський московський режим мав на меті знищити українство». Що лише тепер, в «незалежній українськиій демократичній соборній державі» нарешті українці можуть насолоджуватись українською національною культурою. Це — якщо сліпо вірити. Але якщо трохи подумати і подивитися на тисячі фактів, то виявиться зовісім інакша картина. Складніша, так, не для чорно-білого зору, не для зашкарублих «бійців ідеологічного фронту», бо  справжня історія завжди була не такою, якою її подавали політики.

Пригадаймо символи та стовпи традиційної української культури: мова, козацтво, вишиванки, гопак, «Кобзар», пісні, думи, бандуристи... стоп. Бандуристи.

За часів Сталіна бандуристи зазнали репресій: було вбито, за різними підрахунками, від 200 до 337 бандуристів. Зараз модно вважати ці рересії доказом того, що  метою та сутністю радянської влади  було «україножерство». Але щось тут «не стикується», в цій «україножерській» версії.

І ось лише одна з тисяч таких нестиковок:  в 1933 р. було відкрито фабрику музичних інструментів, основною продукцією якої стали саме бандури. В усіх радянських музичних школах та  училищах були класи бандури, в усіх обласних філармоніях були оплачені україножерським окупаційним режимом колективи бандуристів.   На усіх галузевих і партійних концертах грали капели бандуристів. До 1991 р. ця фабрика виготовила 30 тис. бандур.

Бандура й зараз є популярним інструментом в Україні. Багато дітей хочуть вчитися грати на бандурі. От тільки нема на чому грати. Старі інструменти потроху виходять з ладу. А нових у нашій незалежній суверенній соборній і дуже українській державі не виробляють. Та фабрика ще має старі запаси деревини для музичних інструаентів. Але виробляє з них не бандури, і не альти, і не піаніно. Ця фабрика виробляє зі старих запасів деревини нову продукцію — труни. Може, тому, що ця продукція більше пасує до нового символу української культури —  голодомору? 

Віруючим сучасних ЗМІ, без сумніву, ясно, хто позбавив українських дітлахів цієї фабрики бандур. Це задумав ще «диявол Ленін», потім детальний план розробив «найбільший кат в історії людства Сталін», а нещодавно включив до свого «плану пукіна» підлий україножер «сучасний Гітлер» Путін. І ось цей гном Путін, на чолі зі своїми брудними кремлядями, знищив виробництво інструменту, на якому виконуються козацькі думи — носії вільного козацького духу  українського народу

А може, годі шукати винних серед «коцапузів», «комуняк», «піндосів», «гуцулів», східняків», призначати крайніми Сталіна, Черчілля, Шухевича, Бандеру чи Катерину Другу? Проблем в Україні повно, але вирішення цих проблем лежить у пошуку реальних причин, а не «радімих пятєн» колишніх режимів чи у призначенні «бабаїв» серед «кремлівських гномів» чи «вашингтонського обкому». Тому що вплинути на сучасні Вашингтон та Москву, а тим більше на Москву 30-х років, ці крики не можуть, і сучасні проблеми від того не будуть вирішені.

Зникнення бандур має, гадаю, інші причини.

1)                     в Україні майже не діють ринкоі механізми в більшості галузей економіки через тотальну корупцію; і корупціонерів у вишиванках не менше, ніж корупціонерів у кіпі чи тюбетейці;

2)                     чиновники та політики лише прикриваються антиросійською та антикомуністчною риторикою, щоб відволікти від остаточного розкрадання країни, а насправді їм начхати на українство.

От на цьому й варто зосереджуватися.   На створенні реального ринку. На  виправленні спочатку найближчого оточення,  а вже потім  намагатися змінити одразу весь сучасний та минулий світ.