Встать! Суд идет!

На лаві засуджених сидить така собі "дитина"  років так з 35 під два метри в висоту і доволі щільної статури. Він дивиться на всіх в залі, на cуддів і байдуже посміхається. Розглядається справа по випадку збройного нападу на квартиру, грабіж і озброєнний супротив при затриманні.

Представник прокуратури Зіво:

- Люди, подивіться! Цей злочинець не тільки не шкодує про здійснений злочин, таке відчуття, що він ним пишається! Його очі кажуть: "Тільки випустіть мене і я це повторю ще не один раз!". Жах! Наше право, ні, наш обов"язок - ізолювати цього злочинця від світу!

Адвокат звинувачуваного на прізвисько Саша:

- Чи винен підсудний? Не знаю! Не впевнений! Але в будь-якому випадку подивіться правді у вічі! Це ми, кожен з нас його підштовхнули, ні, просто таки зобов"язали здійснити цей злочин. Судіть самі: у сім років з підсудним не захотів дружити його сусід по парті Ігор,   шістнадцять років йому відмовила в романтичних відносинах красуня Юля, а в 21 рік його не захотіли брати на посаду заступника директора з маркетингу компаніх Exxon. А тепер скажіть, зізнайтеся перш за все перед собою чи був у цього милого парубка щочаб шанс не здійснити злочин?

З боку центарльного виходу цілеспрямовано рушить молода блондиниста жіночка і тут гучно, на весь зал луна: "А судьи то кто???"

:)