Короткий курс історії України

Українці є автохтонним населенням усієї території сучасної України, тобто заселили територію України в часи закінчення Великого льодовикового періоду, від Чопа до Тузли. Трохи згодом вони заселили решту світу. Вже в часи палеоліту українцям був властивий потяг до міграцій, наполегливої праці за кордоном і безмежна  винахідливість. У Єгипті вони винайшли та побудували піраміди. На Близькому Сході заснували Руське Село (арабською — Ер-Рус-салам), пізніше знане як святе місто Єрусалим, а задля пришвидшення ходу історії та мобільності майбутнього запорізького козацтва перетворили диких коней на домашніх і винайшли колесо.  У Фермопілах 300 українців, перевдягнені спартанцями, провели з перським військом репетицію майбутнього бою під Крутами.

Власне на території України українці заснували найвеличнішу цивілізацію в історії людства — Трипільську культуру. І лише скромність змусила українців демонтувати цю велику культуру та перейти до більш простого способу життя на подальші три тисячі років. Українці надто випередили свій час, тож мусили почекати, поки світ наздожене їх.

Лише після злету та падіння Давньої Греції та Давнього Риму, коли світ занурився у безодню «Темних віків», українці подолали свою скромність і підхопили падаючий прапор цивілізації. Вони терміново розбудували Київ, запросили найпрестижніших, на той час, варязьких менеджерів і хозарських інвесторів, охрестилися самі та охрестили  всю Східну Європу, розбили всі кровожерливі кочові орди й налагодили експорт елітних дівчат до ЄС. Так, наприклад, донька князя Ярослава Мудрого Ганна стала першою освіченою громадянкою Європи й засновницею французької державності.

Вже в ті роки процесам євроінтеграції  почали перешкоджати агресивні зграї ведмедолюдей, які являли собою дику суміш угрів, фіннів та монголів. Один з їхніх вождів, звіролюдина Андрій Боголюбський, навмисно спалив Київ, щоб не пустити Україну до євроатлантичних структур. На щастя, Київ на початку XIII століття взяв під свою опіку князь Данило. Він був дуже хороший князь, тому що називався Галицьким і отримав від Папи Римського королівську корону.

Підступні угро-фіно-монголи в 1240 р. знищили найнеприступнішу фортецю Європи, Київ, коли князь Данило від’їхав по своїх справах. А потім, таємно, вночі, вкрали в українців найдорожче — назву «Русь». Вкрали, скориставшись тим, що українці безтурботно гуляли на весіллях з братською польською шляхтою і невпинно поглиблювали процес євроінтеграції. Взагалі, життя в Речі Посполитій було золотою добою українського народу, бо в Речі Посполитій були дуже демократичні закони, тож будь-який український олігарх міг не зважати на жалюгідного всенародно обраного короля-президента, а тим більше на всіляке безгрошове бидло.  Коли українці, на чолі з Богданом Хмельницьким, повернулися додому, то виявилося, що угро-фіно-монголи назвали себе «вєлікаросами», а українців стали нецензурно лаяти «малоросами». У відповідь дипломатичні українці, щоб довести свою виніхідливість, розум, дотепність і європейську кульуру, стали ввічливо називати підступних угро-фіно-монголів  коцапами.

Протягом XVII століття українці  зробили кілька спроб залучити угро-фіно-монголо-коцапів до загальноєвропейських цінностей: ходили походами на Москву задля поширення пластунського й скаутського руху, провели уроки НАТО та ренесансного гуманізму в сотнях населених пунктів. Але дикі угро-фіно-монголо-коцапи, вперті у своєму варварстві, лише люто кидалися горлянками на козацькі шабли та порушували правила пожежної безпеки. Внаслідок цього кілька міст і кілька сотень селищ у Коцапії-Московщині згоріло з їхніми мешканцями, на очах розчулених козаків-українців.

Українські козаки завжди перемагали своїх ворогів, а особливо московських варварів. Врешті-решт, під Конотопом,  козакам стало так шкода нещасних розбитих угро-фіно-монголо-коцапів, що вони вирішили надати коцапам свою землю в тимчасове користування. І занурилися, на чолі з гетьманом Мазепою, в процеси євроінтеграції з шведським королем Карлом ХІІ. Проте підступні невдячні коцапи у відповідь знищили одне з найвеличніших міст тодішньої Європи — Батурин. У Батурині угро-фіно-монголо-коцапська орда вирізала майже 50% населення України, мільйони людей. Європа здригнулася: вона ніколи не знала такої звірячої жорстокості, як вирізування супротивників.

Коцапи за часів царя Петра Першого нещадно грабували природні ресурси України: вугілля, залізні руди, газ, нафту, карпатські ліси, кримські курорти та величезні поклади золота. Лише одну діжку золота вдалося врятувати гетьману Полуботку та відправити до Лондонського банку (з тих пір наросли величезні відсотки за цим депозитним вкладом. І тому українці є повноправними власниками всіх активів Великобританії, але скромні британці поки що не розголошують цю почесну для них таємницю, що вони є боржниками великого українського народу). 

Проте угро-фіно-монголо-коцапам, або москалям, як їх стали часто називати,  того виявилося замало. Їхня цариця Катерина Друга була  жахливим монстром-україножером. Тому що, по-перше, вона мала протягом свого життя більше двадцяти статевих партнерів. По-друге, вона підтвердила давні розпорядження К.Розумовського та інших українських  гетьманів про закріпачення українських селян (що було нечуваною дикістю для Європи, адже в Європі тоді в половині держав вже не було кріпаків).  По-третє, Катерина підступно відібрала незалежність у мирного татарського народу — демократичної нації садоводів та виноградарів, яка тихо жила в Криму з часів Адама та Єви й чудово співіснувала з українцями. І, нарешті, по-четверте, — найстрашніше, — Катерина ліквідувала українських Лицарів Круглого Столу, вона знищила славетну Запорізьку Січ, яка була взірцем лицарських чеснот, в якій боронило Європу наймогутніше та найшляхетніше вояцттво того часу, помилково назване розбійницьким.

Наступні царі москальської імперії були ще більш жорстокими. Один з них, Олександр Другий, своїм сумнозвісним Емським указом заборонив друкувати та імпортувати книжки українською мовою, крім художніх творів. Щоб замаскувати цю беспрецедентну акцію геноциду,  він звільнив українських селян від кріпацтва та провів низку радикальних демократичних реформ, але ці жалюгідні замітання слідів не введуть нас в оману. Олександр Другий був насамперед страшним ворогом українського народу.

І всі царі з династії Романових  жорстоко глузували з українців, призначаючи їх собі на потіху імперськими фельдмаршалами, міністрами закордоних справ, канцлерами, дозволяли українським підприємцям ставати міліонерами. На відміну від інтелігентних імператорів з віденської династії Габсбургів, які ніколи так брутально не знущалися з українців і залишали тихо жити в своїх рідних карпатських селах, без стресів великої кар’єри.

З особливим цинізмом вдіяли москалі з найкращим поетом світу Тарасом Шевченком. Москалі підступно викупили його з кріпацтва, дали освіту в імператорській художній академії, примусили вести особисті щоденники собачою угро-фіно-монголо-коцапською мовою, а потім ще й вбили. Українці таємно, щоб не бачили царські сатрапи, влаштували багатотисячну церемонію прощання з поетом у Києві на Поштовій площі, завантажили тіло Кобзаря до пароплаву та поховали в Каневі. Всі тисячі учасників церемонії прощання були безжально страчені царатом наступного дня на Соловках.

У ХХ столітті москалі стали називатися ще й більшовиками, тому що почалася ще більша нагнанка на все українське. А ще вони називалися комуняками, тому що це слово добре римується з «гіляками». Найбільш поетичні з українців любили мрійливо казати: «Комуняку — на гіляку». Проте більшість українців була налаштована скоріше прагматично, ніж поетично, і тому сотні тисяч українців теж записалися в комуняки, але таємно боролися з угрокоцапами-комуняками.

В 1917 р. майже все населення України підтримало проголошення незалежності української держави. А через кілька місяців аж 300 українських спартанців під Крутами навіть зробили спробу захистити Україну, коли москальська 6-тисячна орда прийшла знищити ту незалежність. Всі 300 спартанців загинули, але вкрили Україну славою на віки. Задля прискорення європейської інтеграції, українці запросили до України висококультурні та гуманні німецькі війська. І ще в той час знову відродилася славетна українська фльота у своїй споконвічній військово-морській базі, Севастополі.

У 1933 р. москалі вбили в Україні Голодомором, за різниими підрахунками, від 10 до 80 мільйонів українців за їхнє українство. В усякому разі, президент В.Ющенко наполягає, що саме 10 мільйонів, тобто 50% сільського населення України.

В 1935 р. в Україні було зібрано та передано москалям у півтора рази більше  хліба, ніж до Голодомору. Це сталося тому, що замість померлих українських селян більшовицька кремлівська зграя за 1 рік переселила до України 30 мільйонів своїх москалів з диких лісів Московщини. Москалі були ліниві, займалися лише розпиттям горілки та дебошами (і досі займаються лише цим, хитро імітуючи  продуктивну працю на металургійних комбінатах, донбаських шахтах та в конструкторських бюро).

Щоб замаскувати незаперечний факт геноциду українців (вбивство голодом за етнічною ознакою), хитрі москалі-комуняки вбили в 1933 р. голодом ще кілька мільйонів коцапів, казахів та представників інших народів.

Але в 1941 р. прийшов час священної помсти українців уособленню світового зла, москалям-комунякам. Війська Великонімеччини (ніколи не можна називати ті війська  фашистськими, бо це докорінно невірне судження), звільнили українців від москалів-комуняк. З тих пір комуняки стали широко називатися жидобільшовиками. Саме так їх називав, зокрема, добрий доктор Гебельс. У зайнятому німцями Львові було урочисто проголошено абсолютно незалежну українську державу, яка боролася з фашизмом, нацизмом й усіляким іншим тоталітаризмом (хоча й сама планувалася, на думку збоченої західної науки, тоталітарною).

Проте німці по-зрадницькому ув’язнили Головного Провідника ОУН та всього українського народу, великого демократа Степана Бандеру в концтаборі. І тому новий Головний Провідник Роман Шухевич,  старший офіцер батальйону «Нахтігаль», одразу ж, через два роки після арешту С.Бандери, розпочав проти німців війну. Він наказав українській поліції, (яка заради української справи вдавала, що ніби-то служить німцям, і для цього займалася остаточним вирішенням єврейського питання) майже в повному складі, зі зброєю в руках, піти до лісу. Німці майже не ходили до лісу, тому українські вояки УПА зберегли багато німецьких життів для нової Європи.

Українці створили найкращу армію в світі
— УПА. В УПА абсолютно добровільно воювали мільйони людей. Вояки УПА були справжніми лицарями. Вони так і казали: «Тільки після вас», ввічливо пропускали поляків уперед та акуратно розчленовували ляхів зі спини  ретельно продезінфікованими сокирами. В результаті, польський бандитизм був повністю ліквідований в Україні. Знищено десь 50-100 тис. таких бандитів. Переважна більшість з польських бандитів прикидалася дітьми, жінками та старими, щоб уникнути встановлення історичної справедливості.

Потім загони москалів з НКВС перевдягнулися в однострої УПА, вивчили українську мову та вбили кілька десятків тисяч мирних українців, щоб зіпсувати кришталево чисту репутацію ОУН та УПА.

УПА розгромила в запеклих боях близько 100 стрілецьких, моторизованих і танкових дивізій вермахту й СС, а також близько 150 більшовицьких дивізій катів НКВС, збила 2585 німецьких та совєцьких  літаків, потопила в Атлантиці лінкор «Бісмарк» та 348 підводних човнів. Вояки УПА перевдяглися в однострої москальської армії та в 1945 р. повністю розгромили фашизм і нацизм, і встановили жовто-блакитний прапор на руїні взятого ними рейхстагу й повернули на Схід, на Москву, щоб звільнити народи московської імперії від більшовицького ярма. Лише випадкова смерть Головнокомандувача УПА Романа Шухевича призупинила переможну ходу повстанців до 1991 року, коли українські герої остаточно розтрощили москальсько-комуняцьку імперію зла (пізніше ця гідра відродилася на чолі з потворними нанопукінськими кремлядями, але ми це вивчатимемо на уроці не історії, а політології).

Комуняцькі коцапи в безсилій люті  вбивали кожного року своєї влади по 5-6 мільйонів мирних українців, а володорювали близько 70 років. Метою москалів і, зокрема, більшовиків, було знищити всіх українців і заселити Україну коцапами. Загалом, цим звірячим режимом було вбито понад 400 мільйонів українців за ці 70 років. Переселено в Україну близько 40 мільйонів коцапів.

Москалі-комуняки перетворили Україну на колонію своєї угро-коцапо-монголо-комуняцької імперії. Вони не лише заборонили всім українцям читати й писати українською мовою, але й піддавали жорстоким тортурам найбільших українських патріотів і борців з московським комунізмом: так, зокрема, книжки В.Яворівського та І.Драча видавали українською мовою за державний рахунок великими накладами, щоб познущатися; Віктора Ющенка зіслали у війська КДБ на далекий кордон, за державний рахунок примусово навчили бухгалтерському обліку та банківській справі, замість його улюбленого бджільництва; а першого президента України Леоніда Кравчука примусили під дулом «Калашнікова» стати провідним функціонером комуняцької партії та очолити боротьбу з «украінскім буржуазним націоналізмом», він був приречений відтоді аж до 1991 року їздити в кортежах у лімузінах, відірваний своїми охоронцями від рідного народу. Українців мордували щоденними  концертами бандуристів та операми Лисенка, віршами Франка та Лесі Українки, виступами народних хорів, фольклорниим експедиціями академії наук УРСР, відкриттям нових інститутів, фільмами про славу українських козаків.

Знову повторилися царські знущання. Українців жорстоко призначали маршалами, міністрами, першими секретарями, обирали академіками, глузливо селили в центральних кварталах Львова та Києва, щоб принизити українську національну гідність; навіть інколи кидали в космічний простір, марно намагаючись позбутися українців.

Але життєві сили нашого народу — незламні. Попри постійний шалений геноцид, частка українців в усіх переписах населення України від початку й до кінця ХХ століття залишалася приблизно однаковою! Тому вічно лунатимуть слова нашого гімну: «Ще не вмерла Україна!».  

P.S. Три доби по тому.

Одразу після того, як я розмістив цю статтю, коррівська система припинила пускати мене для коментування. Протягом трьох діб і надіслав 6 листів на три коррівські адреси. Протягом першої доби не отримав навіть банального «ваш дзвінок (лист») дуже важливий для нас, але зараз, на жаль, усі оператори зайняті». На другу добу мені відповіли двома листами, але причину так і не знайшли, і доступ не надали. Сьомий лист я надіслав Юлії МагГаффі. Наприкінці третьої доби Корр, нарешті, відновив мені доступ. Причини збоїв мені так і не пояснили. Тим часом Петросян у своїй звичній хамській манері вже радісно заявив у коментах вже в першу добу вимушеної відсутності автора:  "нагадіть і в кущі!"  

Кілька коментаторів звернулися з запитаннями, на які я не зміг через ці збої швидко відповісти. Отже, надолужуючи затримку, що сталася  через Корр, відповідаю.