|
Професия:
Усі мої твори тут - http://www.content.net.ua/registration/index.php?id=5417
О себе:
Вважаю, що ніщо велике у світі не народжується без пристрасті. Тому, що не роблю, намагаюся діяти із пожаданням та беззастережною відданістю, любов’ю.
Насамперед, це стосується мого основного життєвого кредо – журналістських виступів у пресі, краснописьменства. Позаяк попри тисячі й тисячі статей у періодиці, маю ряд книжок публіцистики і художньої прози.
Цим я, власне, займаюся все своє свідоме життя, через те що на газетну роботу в редакцію прийшов у 16 літ, наступного дня після випускного шкільного дзвоника. І так щоденно. Без утоми, без оскоми. Залюбки і щиро.
Працюючи в газеті "Сільські вісті" - спершу власкором по Тернопільській Хмельницькій, Чернівецькій областях, а за тим, членом редколегії видання, завідувачем відділом сільського господарства головної сільськогосподарської газети України, побував, майже в кожному районі тоді республіки, а тепер незалежної нашої держави. Написав із приводу проблем розвитку АПК, сільського життя тисячі й тисячі статей.
Після знаменитого ГКЧП 1991 року, журналістським колективом газети "Правда України" обраний головним редактором тодішнього головного центрального видання молодої незалежної держави. На зборах колективу 66 журналістів проголосували "за", троє – "проти". Головним своїм завданням вбачав тут – колишній бойовий листок ЦК КПУ "Правду України" перетворити в демократичне, незалежне видання. І добився цього.
За станом на 1 січня 1998 року, редагована мною "Правда України" набрала добовий передплатний тираж у 632 тисячі примірників. Такого накладу, переконаний, в України більше не матиме ніхто. А це тому, що очолюване мною видання вперше в українській історії стало опозиційним до діючої влади. Відверто, на повен голос заговорило про високу корумпованість, глибоку антинародну суть режиму Л. Кучми.
За довго ще до того, підкреслю, коли з’явилися такі опозиціонери - Ю. Тимошенко, Ю. Луценко, О. Турчинов, В. Ющенко, як не смішно, про останнього це сказати…
Влада жорстоко розправилася з першим і єдиним опозиційним виданням: газету "Правду України" було протиправно закрито, редакцію буквально розгромлено, весь газетний папір – понад 600 тонн, 1 271,4 тисяч гривень (курс гривні на той час становив 1,95 за 1 долар США) з рахунку – конфісковано. Головного редактора (себто мене) – під надуманими звинуваченнями ув’язнено до Лук’янівського слідчого ізолятора.
Звідти вдалося вийти лише через сім місяців і 24 доби. І насамперед за допомоги ПАРЕ, її представника в Україні - Ханне Северинсен. Вона і ще двоє депутатів європарламенту відвідали мене у слідчому ізоляторі.
Результатом цього "відрядження" до в’язниці стала моя публіцистична книга – "Босоніж по битому шклу» (видана російською мовою 2003 року). Нині це вже підручник історії щодо періоду важкого становлення демократії і свободи слова в Україні. По ній студенти факультету журналістики (де я викладаю) пишуть тепер курсові і дипломні роботи.
Найбільшим моїм «міжнародним» досягненням є, мабуть, те, що після півторарічної роботи в якості власкора московського Інтернет-видання ПРАВДА.Ру був звільнений з роботи за особистою вказівкою… президента Росії. Обставини подій описані за цією адресою - http://blogs.telekritika.ua/?id=1870
Творчою вдачею 2010 року вважаю вихід у світ нової книжки – "Заручник спокуси, або Записки гламурного коханця" (електронна версія за адресою - http://ozarinci1.narod.ru/download/zaruchnik-sp.pdf)
Усе це про велич і красу людських стосунків, жагуче, пристрасне кохання, непереквітні джигунські походеньки і веселі гламурні пригоди. Знайшлися люди, які в своїх рецензія у пресі обізвали мій твір "маленьким українським Декамероном".
Звісно, я не Джованні Бокаччо, але, їй-право, й у мене є що почитати також. Адже ж, не самою лише політикою має жити-вікувати сучасна людина…
|
|