Гостинне місто Харків

Перший виїзд 2009 року планувався саме до Харкова. Сила-силенна труднощів, оформлення відпустки, і ось - квиток до “Першої столиці” в руках.

Матч 18-го туру Української Премєр-ліги відкривав трьохматчев/триматчеву серію протистоянь харківського Металіста та київського Динамо.

Умови не сприяли масовому виїзду киян, а остаточно ажіотаж відбила звістка про те, що за тиждень Динамо прийматиме Металіст в Києві, а за два - знову поїде до Харкова, але вже в рамках Кубку УЄФА.

Погода в місті була морозною, усюди лежав сніг. Потяг подали у місце, яке лише віддалеку нагадувало вокзал. Через непорозуміння з купівлею квитків ще в столиці, ми мали чекати на наших друзів ще близько чотирьох годин. Отже, було вирішено провести міні-екскурсію містом.

По поверненні на вокзал нас зістрічали скаути вболівальників Металіста. Нам просто поталпнило, що ми живими дістались найближчого торгового комплексу, де й було вирішено залишитись до самого матчу. За розмовами час минув дуже швидко.

Представники правоохоронних органів усюди зустрічали гостей міста з метою забрати до відділку, аби перешкодити потраплянню киян на стадіон.

Проте і це не завадило киянам зібрати біля 200 чоловік на гостьовому секторі. Перевірка на вході була дуже і дуже ретельною, після чого міліція оточила гостей.

На вихід команд над гостьовим сектором зявився банер “Вперед хохли". Звичні виїзні заряди, улюблені пісні, підтримка команди була належною.

Поєдинок лідерів у Харкові викликав великий інтерес у місцевих уболівальників, які пишаються своєю командою. Металіст проводить найуспішніший сезон за останнє десятиріччя. З перших хвилин зустрічі розпочалась активна боротьба в центрі поля. Тренери чудово розуміли, наскільки важливо є захопити з перших хвилин центральну зону.

Швидко пропущений мяч став шоком для харківян. Довелося йти вперед, забивати, що виявилось просто неможливим завдяки відмінній грі воротаря Динамо.

На початку другого тайму хазяї поля лишились у меншості.

Після другого голу, коли кияни запалили фаєр, міліція зайшла до сектору й хотіла забрати хлопця, однак, ми його не віддавали й аби не починати бійку секторі, представники правоохоронних органів отримали наказ відступити.

За п'ятнадцять хвилин до кінця матчу на північній трибуні спалахнуло піротехнічне шоу.

На протилежній, гостьовій трибуні гостей міста почали закидати сніжками. Вони летіли звідусіль. Отримала по оку. Міліціонеру втрапили у вухо, полетіли сніжки на поле, в арбітрів, і, що дивно, у своїх же гравців.

Киян після фінального свистка протримали близько півгодини на секторі. Аби зігрітись, ми, обійнявшись, наспівували “Ти ж мене  підманула”, “Червону руту” й інших українських пісень.

Потім киян примусово посадили в три автобуси й відвезли на залізничний вокзал, де зачинили в залі очікування аж до прибуття потягу.

Найхитріші зуміли таки вирватись з оточення, аби втамувати голод і спрагу, відвідати кафе й спокійно сісти на “Оберіг”. Завдяки старанням друзів ми усі опинились в одному купе й щасливі поїхали додому.

Що ж, перемога Динамо на виїзді тільки зміцнила лідерство київської команди, й тепер можна зосередитись виключно на матчах Кубку УЄФА.