Тузов Дмитрий
Версия для печати
Чи існують в Україні справжні цінності?
Чи існують в Україні справжні цінності?
В продовження обговорення попередньої теми, щиро дякую за добрі слова. Я радію, що «зелену» ідею сприймають, передовсім, молоді люди. В одному із соціологічних досліджень учні старших класів поставили проблему екологічного забруднення країни на друге місце (здається, після корупції). Молодь хоче жити, а не працювати на ліки, і це вже добре. Якось робив матеріал в Інституті ендокринології. Картина жахлива – діти із захворюванням щитовидної залози. Заплакані мами. На моє класичне питання – чому страждають ті, хто нічого поганого не встиг зробити, директор інституту Микола Тронько показав схему забруднення країни радіоактивними речовинами. І порадив не захоплюватись теорією великих чисел, прибічники якої кажуть, що в кожній країні хворіють, в тому числі й невиліковно. За словами медика, існує чіткий зв'язок і фіксуються піки захворюваності у відповідності до забруднення певної території. Це звичайні цифри, без всіляких емоцій і гіпотез. За все доводиться платити. Сьогодні інформація про масштаби забруднення країни є закритою. Спробуйте хоча б придбати побутовий дозиметр. І це в країні, де регулярно абсолютно випадково знаходять звалища іонізуючого випромінювання. Нещодавно наша знімальна група виїхала в Маріуполь, аби розібратись в причинах забруднення води в акваторії міста – Азовському морі. Поки журналісти були в дорозі, представники великої фінансово-промислової компанії вже вийшли на керівництво телеканалу і передали своє побажання, аби сюжет не пішов в ефір. А потім кілька екологічних лабораторій під різними приводами відмовились робити аналіз цієї води. Поки наївних і практично беззахисних громадян України професійно нацьковують одних на одних мовними, релігійними чи геополітичними питаннями, їх тихо знищують фізично. Подивіться цифри смертності. Як дорослого населення, так і немовлят. Це схоже на геноцид. Навіть голодомор не потрібен. А все дуже просто – на вашому здоров`ї заробляють гроші. Простий приклад: Україна продає електроенергію за кордон. За демпінговими цінами – 3 центи за кіловат-годину. Заради цього в країні планують побудувати ще 22 ядерні реактори. Прибутковий бізнес (до речі, ви впевнені, що всі гроші і відкати за «демпінг» ідуть в бюджет?), в процесі якого країна перетворюється на радіоактивний могильник. Адже відпрацьоване пальне АЕС треба десь зберігати. І це «десь» - в сотні кілометрів від столиці. Свого часу під Челябінськом «рвонуло» подібне сховище. Скажуть, зараз інші часи й інші технології. Точно. Дві аварії на японських АЕС впродовж останнього місяця це підтверджують. Але, поки країна перетворюється на ядерний полігон, ми займаємось маразмом – спостерігаємо, як національний телеефір перетворюється на рекламний простір для тих, хто називає себе політиками. Вони нам влаштовують політичний театр, за допомогою якого вибудовують власний піар, тримають владу і відволікають вашу увагу від головних речей, які пов’язані з життям і смертю. При цьому, повірте людині з тривалим досвідом роботи в прямому ефірі з політиками, вони лаються й скубуть один одного - лише в ефірі. В гримерках – це, як правило, кращі друзі, які цілуються взасос як до ефіру, так і після нього. Вони грають свої ролі, розуміючи спільний корпоративний інтерес – тримати владу в руках, періодично змінюючи полярність – влада-опозиція. А ми, як в добу падіння Римської імперії, задовольняємось цими «шоу». Але в світі існують інші цінності. Оптимізм у тому, що люди, якщо їм все правильно пояснювати, поступово виходять з стану політичної зазомбованості. Заради цього проект «Жива Земля» триватиме і після виборів. Можливо, він змінить назву, але головні ідеї збереже. Тож готові приймати ваші думки і реагувати на них, оскільки плануємо запустити мобільну екологічну лабораторію, яка зможе діагностувати будь-яку проблемну точку країни. Механізм такий – ви написали про отруєння, наприклад, хімічними речовинами вашої місцевості – ми приїхали. І показали все це в ефірі. З відповідними запитами до нашої рідної влади. Чекаю інформації.