Що спільного між лідерами парламентських партій і блоків та водіями маршруток? 20 сентября 2007, 13:11

Що спільного між лідерами парламентських партій і блоків та водіями маршруток? У Києві чергова важка аварія. На Московському мосту вже класичне лобове зіткнення, розірвані страшним ударом автомобілі і вбиті та тяжко поранені люди на асфальті. Екстрасенси знову можуть шукати геопатогенні зони, але треба чесно зізнатись – вони, мабуть, в головах. Судіть самі. Їду за кермом у крайній лівій смузі. Ліворуч, ніби F-16 по злітній смузі, свистить маршрутка. Драматичність цієї історії у тому, що мікроавтобус з пасажирами «чеше» по закритій для нього червоними сигналами (ціла гірлянда над дорогою) реверсній смузі. Знаєте, це був кінематографічний кадр, який своїм психологізмом вразив мене настільки, що я, зрівнявши швидкості з маршруткою, знімав його на мобільний телефон. Люди в салоні або спокійно дивились у вікно, щось читали чи просто дрімали після робочого дня. Вони навіть не знали, що в цей момент суб`єкт за кермом на власний розсуд грається їхнім життям. Доїдуть – не доїдуть. Вріжуться в «Камаз», який іде назустріч, чи пронесе? І якщо не проскочать, ввечері по «ящику» покажуть роботу гідравлічних ножиць, які розрізають те, що раніше було автобусом з пасажирами. Прикладів – сотні по країні. Японські пілоти - «камікадзе» були у кращому становищі. Там було все правильно. Як онуки справжніх самураїв, вони ішли на таран свідомо, натхненно і з відчуттям патріотичного піднесення. Співали гімн і молились своїм богам. Коли ж з людей роблять живий таран лише тому, що якийсь дядько за кермом хоче встигнути «в общагу» на футбол з пивом і самогоном, це вже не красиво. Це порушення космічного права людини на самовизначення. За це треба зупиняти машину і бити писок. Або, з огляду на наш внутрішній демократизм, хоча б відправляти на переатестацію до нарколога чи психіатра. Це ж клінічний випадок – іти у лобову атаку на швидкісній магістралі із двадцятьма пасажирами за спиною! І цілковитий спокій в салоні! Не знаю, як у вас, а у мене, чомусь, виникли політичні асоціації. Можливо, тому, що політика у нас взагалі скрізь. А ще посилили ці відчуття – бікборди із знайомими обличчями вздовж траси. І здалось мені, що ці люди на рекламних щитах – не політичні лідери, а водії маршруток, яким ми, чомусь, повинні довірити своє життя, безпеку і майбутнє. Але при цьому наші стосунки з водіями маршруток досі якісь хаотичні. Механізму позбавлення депутатських повноважень не існує, а тому, як в поганій крамниці – придбаний товар обміну й поверненню не підлягає. Зважаючи на нашу пропорційну систему, мріяти про закон про відкликання народних депутатів – нереально. Хоча було б непогано, аби пасажири впливали на своїх водіїв і отримувати задоволення від двостороннього руху з ознаками інтерактивності.

Внимание! Korrespondent.net вводит новые правила комментирования Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь