Как я вылетел из шоу-бизнеса 16 октября 2007, 16:57

Как я вылетел из шоу-бизнеса Встретил своего друга Виталика. Он лидер украинской группы второго эшелона. Он говорит: – Слушай, ты пишешь столько всякой фигни, напиши мне пару текстовок. У меня есть там классные темы. Он скинул мне пару тем, то есть мелодий, и я, вдохновленный возможностью писать не о политике, стал сочинять. Если бы вы знали, какое это счастье – писать простые гениальные текстовки для песен! И никакого пиара, никакого Януковича… (Скорей бы зажглись эти костры аутодафе! Скорей бы бандитов посадили! И скорей бы я забыл про политику!). Хотя с рекламой Юли на мосту Патона в Киеве немного переборщили. Или, может, мне так просто показалось. Но красиво, ничего не скажешь. Боже, какое это счастье – свободное песенное творчество. За десять минут я написал две песни: про любовь и про безответную любовь. Эту тему пипл хавает. Ім’я твоє я пишу сметаною На смаженому кабачку. Я їм ім’я моєї коханої Кидаю його в пряму кишку. Ти очі вмила водою талою Купила осіннє пальто. Та помста моя буде зухвалою Про неї не взнає ніхто. А я писав піском на асфальті букви складав із мертвих лелек. І ще в мене було чотири георгіни В мене було чотири великих малинових ромашки. Вони завтра помруть, І я напишу тобі На мокрій траві Чотири букви: СОВА Ти сова Ти сова Ти сова Ти сова Ти встала так пізно. Ти не чула ту пісню Прекрасну пісню, що шукала тебе на світанку. Її почули тисячі красунь. І кілька товстих талановитих лідерш. Ну все, сово. Іди шукай, шукай свого шуліку. І слухай цей страшний любовний крик Що я співатиму не тобі. Я показал это Виталику. – Немного стремновато… Это типа блюзик такой? Вау-вау… – Я вообще-то думал, не под блюз, а вот так… Я ему напел. – Что-то слишком простовато. – Ну и хорошо. К нам потянутся люди. Но это еще не все. Вот вторая песня. Виталик стал читать: Ранком почався град. Це був величезний кольоровий град. Він вбивав простих людей Величезний дуже великий град Він вбивав. Ми приїхали в мертве місто надзвичайний спецзагін Ми шукали живих З-під кольорових льодових куль Ми витягли трупи і склали з них слово «Рай» А потім облили бензином і підпалили Такий в нас був секретний наказ. І раптом я побачив тебе. В маленькій чорній сукні Я запитав тебе: Як ви май леді? Ти сказала: О’кей. Я запитав: Ви можете йти, май леді? Ти сказала: сорі, ні І я поніс тебе на руках. Ми відвезли тебе в місто Навара Я сказав собі: Куцик, в тебе немає стільки грошей, Щоб знати її ім’я? Це був град з кольорового льоду. Це була расова чистка. – Хтось вижив, сержанте, – спитав капітан. – Майже ніхто. – Я чув, що в Навару привезли Сільвію Кантоне. –Так, сер, з нею все о кей. – Вона біла? – Напевно, біла. Італійка. Потім я подумав: Боже, чому ти хотів, щоб я знав її ім’я? Виталик посмотрел на меня и сказал: понимаешь, песня должна передать настроение, а не историю. Вот тебе образец текстовки, нужно сделать что-то похожее. И он дал мне файл с записью. Текстовка была такая: Кен ай вонт ю соу ю Кен ай вонт ю соу ю Вонт кен ю алоун Вонт кен ю алоун Ши сед ми зет ай лав ю Ши мейк ми сет ай соу ю Зе кен ю алоун Зе кен ю алоун Вент ю ген вен а стей Вент ю ген вен а стей Ай вил соу лоу Ай вил соу лоу Вент ю ген вен а стей Вент ю ген вен а стей Ай вил соу лоу Кен гет ви клоун Леми сет вен ай ген пен Леми сет вен ай ген ю Ай фил со край Ай фил со край Я прочитал и понял, что с моим знанием английского в шоу-бизнесе мне ничего не светит. Прости, Виталик, я все понял. Я возвращаюсь на свою колонку. Извини, выкручивайся уж сам. Где там мой Янукович?… А может, Виталь, попробуешь все-таки блюзик? Вау, вау…

Внимание! Korrespondent.net вводит новые правила комментирования Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь