Копірайт як геморой 18 июля 2007, 07:02

Копірайт як геморой Протягнув собі інтернет. Чуваки з фірми говорять – ось адреси наших сайтів, можеш качати звідси музику. Безкоштовно. О, думаю, класно, нарешті скачаю собі всі 125 альбомів Боуі – окремо їх ніколи б не наважився купити. Спробував запустити програму. Нічого не вийшло. Виявляється, перш ніж качати загальні ресурси, потрібно завантажити щось від себе, внести, так би мовити, щось до общака. Спочатку я образився: во, думаю, жлоби - навіть намахати спокійно себе не дають. Потім подумав-подумав і вирішив, що це правильно – в сенсі не те, що намахати не дають, а те, що вимагають співучасті. Так і має бути. На цьому й базується принцип автономізації та самоорганізації, з яким у даному випадку медійного піратства і маємо справу. Саме автономізація та самоорганізація можуть бодай якось врятувати від цілковитої загибелі наш вкінець розпаршивілий культурний простір. До того ж є в цьому щось від ідей Кропоткіна, ця самоорганізація і автономізація, себто такий собі анархо-синдикалізм за гроші жирних капіталістичних ублюдків, на зразок Девіда Боуі чи Елтона Джона. Бо справді – як ще боротись зі світом чистогану? Як оминути всі пастки і вирви турбокапіталізму? Можна побудувати барикади, але будувати їх так чи інакше доведеться з рекламної продукції провідних фірм-виробників. Можна влаштувати страйк на фабриці, яка випускає компакт-диски. Проте компакт-диски випускають переважно в Китаї, а на будь-яку тисячу китайців, які бастують, завжди знайдеться дві тисячі тих, хто захоче працювати за пів ціни. Слово «штрейкбрехер» в умовах теперішнього морального занепаду звучить так само як «кліпмейкер»: ніхто в цьому випадку вже не просікає негативних конотацій. І що лишається новим поколінням в якості предмета класової боротьби? Копірайт. Саме ця диявольська вигадка буржуазного суспільства, котра так старанно і послідовно відстоюється працівниками культури. Копірайт – родинна пляма, на зразок горбачовської, на голомозому черепі європейського позитивізму, тавро, випечене на м’якому місці європейської культури, чорна мітка, видана балканськими відеопіратами представникам музичних лейблів. Борячись із копірайтом, ти борешся не лише за підвищення власного культурного рівня та соціального статусу. Порушуючи авторські права продажної голівудської наволочі, ти, сам того не бажаючи, береш участь у нових комуністичних формах громадського спротиву. Копірайт – для лохів, авторські права вигадали росіяни, щоб не платити за любов, я маю право дивитись свою порнуху безкоштовно, хоча би з огляду на те, що я знаюсь на цій справі, як на мене аргумент більш ніж переконливий. Цілком характерним є те, що основним експортером піратської відео- та музичної продукції лишаються країни із соціалістичного чи постсоціалістичного табору, за великим рахунком ідеологічна війна між комуністичною та імперіалістичною моделями із площини гонки озброєнь давно перемістилась до площини просто гонки, себто гонять усі, перемагає той, хто гоне переконливіше. І в цьому випадку порушення будь-яких авторських прав куди ефективніше за всі ці ліберальні прогони з віковими обмеженнями та застереженнями про кримінальну відповідальність. Світ приречений на боротьбу протилежностей, і протилежністю копірайту в будь-якому випадку лишатиметься його цілковите ігнорування. І справа тут не в кримінальній відповідальності, кримінальна відповідальність тут взагалі ні до чого, мова йде про речі ідеологічного характеру. Адже так чи інакше всі розуміють, що не такий він уже й поганий хлопець, цей Елтон Джон, і дружина його – теж не такий вже й поганий хлопець, і бог із ними - з їхніми копірайтами, що нам до їхніх копірайтів, у нас свої є, але так чи інакше: не викликає жодного співчуття обкрадання трудолюбивими китайцями чи балканцями авторських прав сера Елтона, не викликає хоч ти убий, можливо, тут спрацьовує класова солідарність, можливо – звичайна гомофобія. Як писав Кропоткін «Спросите сурков, хорошо ли преграждать доступ в подземные кладовые другим суркам своей колонии?»* Думаю, він мав на увазі саме аудіопіратство. * Цитується за: Кропоткин П.А. Анархія, ее философия, ее ідеал. – М. ЭКСМО. – 2004. – С. 808

Внимание! Korrespondent.net вводит новые правила комментирования Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь