Жадан Сергей
Версия для печати
Жінки від цього хоча б кінчають 9 июля 2007, 20:17
Жінки від цього хоча б кінчають Читав нещодавно інтерв’ю з Віктором Павліком. Дослівно не зацитую, але виходить така шняга: Віктор Павлік говорить, що ось, мовляв, я чувак аполітичний, політикою не цікавлюсь у принципі, мені у принципі все одно за якого з політиків виступати. Отож, - веде Віктор Павлік далі, - сподіваюсь і цього разу, на цих довиборах-перевиборах, про мене не забудуть і знову запросять за кого-небудь виступати. Як же так, - щиро дивується журналіст, - що ж ви за тварюка така безпринципна?!! Ну, як, що за тварюка?- дивується Віктор Павлік. - Так, така ось тварюка. У мене ось бачите, - говорить він, - колекція дорогих гітар, мені ж треба її поповнювати, колекцію, правда ж? І взагалі, - добиває він і без того морально розчавленого журналіста, - я в бога вірю, а там хоч трава не рости. Переказуючи своїми словами, десь така теологічна бесіда між ними точилась. І ось я думаю – ну, все вірно, хто рано встає, тому бог дає, і чомусь я ані на хвилину не сумніваюсь, що і цього разу Віктору Павліку обломиться з щедрого електорального короваю. Благо, що більшість наших політичних сил і далі працюють за принципом «на лоха і звір біжить», тому і цього разу, безсумнівно, почнеться великий електоральний чос, і вже за місяць-другий зі своїх запічків повилазить уся ця, перепрошую, естрадна шлоїбень, яку навіть на хвилі ФМ не пускають, тому що пусти їх на ці хвилі, у вільне плавання, вона відразу ж підуть на дно, з огляду на власну непритомність та залізобетонність. З жахом лишається очікувати на початок хрестового походу української естради площами та палацами культури, з відчаєм доводиться відраховувати дні тиші і спокою – ще кілька тижнів і здійметься черговий виток холодної війни «вітчизняної еліти» проти «широких народних мас», і тоді вже не позаздриш ані масам, ані еліті, оскільки з американських гірок, які називаються українськими виборами, добровільно знімають лише трупи.
І можна ще зрозуміти представників передвиборчих штабів, яким, як видається, взагалі все одно, хто буде агітувати за їхнього кандидата. Значно важче зрозуміти представників творчої, блін, інтелігенції, які лягають під передвиборчі кампанії, мов Анна Кареніна під паротяг. І не треба говорити, що гроші не пахнуть і що всі професії потрібні. Потрібні ті професії, які хоча б комусь приносять користь. Українська естрада нікому користі не приносить. І очки своїм політичним патронам не приносить, я в цьому свято переконаний. Хоча, можливо, в такий, дещо грубий, контактний спосіб, відбуваються певні сублімативні процеси, і творча інтелігенція хоча б на мить почуває себе хай і відтраханою а все ж затребуваною. Тому що не може бути, аби люди так псували собі карму лише за бабло, має за цим стояти велика місія, скажімо, велика християнська місія, велике жертвопринесення, причому жертвами тут виступають і представники владних вертикалей, яких доять на бабло, і представники творчих осередків, яких використовують в неприродній спосіб, і, що найбільш прикро – представники широких народних мас, яких теж використовують в неприродній спосіб, до того ж безкоштовно. Характерно, що задоволення від цього не отримує ніхто – політикам не подобаються всі ці клоуни на сцені, артистам не подобається, що потрібно запам’ятовувати прізвище того, за кого ти сьогодні агітуєш, широким масам не подобається, що політики і клоуни на сцені підозріло між собою подібні.
Себто не слухайте того, хто стверджує, нібито між політиками, артистами і проститутками багато спільного. Проститутки хоча б іноді отримують від цього задоволення.