Воротар республіки 1 июня 2007, 11:33

Воротар республіки - Не розумію футболу, - сказав Стасюк, запиваючи пиво червоним сухим. – Ці одинадцять мужиків, котрі бігають за м’ячем, схожі на гомосексуалістів. - Так, - погодився я. – Особливо коли стрибають один на одного після забитого голу. Хоча, подумав я про себе, не обов’язково. Скажімо, збірна Норвегії, коли забиває гол (хоча коли вони його востаннє забивали?) схожа скоріше на групу лісорубів, котрі щойно завалили велике дерево. Думаю, тут річ у ментальних відмінностях, це звучить по-фашистськи, але є національні збірні, потенційно схожі на гомосексуалістів. Згадайте збірну Італії з усім її Дольче і Габана. Та що там збірна Італії – згадайте одного Піпо Індзагі! Життя схоже на офісний комп – сервер у нас, у принципі, один на всіх, але кожен має свої улюблені порносайти. Одні мішають пиво з червоним сухим і не люблять футбол, інші вважають, що крім футболу інших справді серйозних речей цивілізація просто не вигадала. Ну, може ще телеграф. Футбол своєю вітальністю і загальним фізичним перевантаженням усіх учасників яскраво демонструє суєтність і марнотність християнської цивілізації. Всі ці політики, аналітики, технологи і уфологи виглядають шарлатанами поряд із гравцями українських клубів першої ліги, які незрозуміло заради чого ламають один одному ноги, і чим гірші в них контракти, тим більше зламаних ніг у їхньому послужному списку, оскільки футбол – гра самодостатня, як саме життя, це не політика, тут ноги ламаються не заради конституційної реформи, тут все набагато сакральніше – якщо вже ти натягнув на себе гетри, то маєш в’їбати кому-небудь по колінній чашечці. Інакше тебе просто не зрозуміють. Життя дорослого білого гетеросексуального чоловіка і має складатись із таких самодостатніх занять - там, футбол, пиво, тьолки. Можна навіть без тьолок. І без футболу. Головне у всьому цьому – ти сам вибираєш, за кого тобі вболівати, ти лишаєш за собою право вибору і право піти зі стадіону, якщо гра не задасться. Це тобі не політика, коли тобі обов’язково сядуть на голову, ще й закликатимуть при цьому до громадянської активності. Це тобі не члени фракцій, схожі на гомосексуалістів ще більше, аніж збірна Італії, особливо тепер, по цій спеці, коли вони одягають білі прозорі сорочки, з-під яких вивалюється їхній позафракційний целюліт. Тому ні – жодних фракцій, як говорять харківські гопники: футбол – поза політикою. І тепер, коли наш рідний «Металіст», народна, блін, команда, пробивався таки до зони УЄФА, я можу лише подумки звертатись до власників клубу і до власників цього життя: Все нормально, чуваки, все кльово, робіть собі що хочете, займайтесь своїм дерибаном, розводьте один одного на бабки, вручайте один одному ордени і медалі, футбол – народна гра, і те, що ви за нього башляєте, не наближає вас до народу ні на міліметр. Ми з вами дивимось цю нашу народну гру з різних секторів, ми не перетинаємось із вами, й інтереси наші не перетинаються, тому що у нас просто немає інтересів, у нас є інстинкти. У вас, натомість, немає навіть цього. Тому все гаразд, спека спаде, криза розсмокчеться, ми знову прийдемо на наші стадіони і не звертатимемо один на одного уваги. Єдине, про що я вас прошу, навіть ні – не прошу, благаю: дозаявіть ще одного форварда. Одного нормального – забивного і з поставленим ударом. Це все, що від вас вимагається. Все інше зробить куплений суддя.

Внимание! Korrespondent.net вводит новые правила комментирования Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь