Над прірвою в житі
18 ноября 2007, 18:23
Над прірвою в житі
Потрапив нещодавно до одного приватного ліцею. Знаходиться він на передмістях Харкова, посеред наукового містечка, що було збудоване для «технічної інтелігенції», з усіма наслідками, що звідси витікають: НІІ, оборонка, конструкторські бюро, секретні лабораторії та інший науково-технічний потенціал, котрий накрився разом із Союзом. Сам ліцей розташований у колишньому дитячому садочку. Мені він відразу сподобався відсутністю євроремонту та зовнішнім виглядом ліцеїстів – жодних тобі «бордових піджаків», жодних понтів із мобілами та охоронцями на шкільному ганку. Натомість, зі стін звисають старі шпалери, а на самих стінах висять, в якості декору, драні джинси та інші ніштяки. Одним словом, в такому навчальному закладі справді хочеться навчатись. По-друге, здивував не стільки зовнішній вигляд тих, хто тут навчається та навчає, скільки їхні «внутрішні світи та горизонти»: вони цікавляться літературою, плюс пишуть самі, більше того – будуть у себе в ліцеї невеликий театр! Це мене вразило найбільше – навколо ржавіли розібрані ракетні шахти колишніх військових частин, дев’ятиповерхівки, збудовані для «технічної інтелігенції», густо обступались куркульським приватним сектором, сам садочок стояв за якихось двісті метрів від прірви, за якою в осінніх сутінках видно було заметений снігами українсько-російський кордон, а вони сиділи і розповідали про свій театр, про те, як добудують його і будуть робити там літературні вечори та театральні постановки. А головне – їм, здається, там подобалось, у їхньому ліцеї, над їхньою прірвою, посеред розваленої «оборонки». Подобалось, навіть попри відсутність бордових піджаків та євроремонту.
Ось у таких ситуаціях, кожного разу стає боязко за дітей, в таких ситуаціях кожного разу думаєш – ну, добре, зараз вони читають книги, грають у шкільному театрі, не паряться особливо з приводу бабла та шмоток, їм усім по п’ятнадцять-шістнадцять років і це прекрасно. Але завтра почнеться їхнє доросле життя і нічого, крім перших обломів, воно їм не принесе. А разом із першими обломами прийде й сувора «правда жизні», згідно з якою з усіх книжок найважливішою є чекова, і в театри краще ходити на презентації з фуршетами, та й джинси – одяг зручний, проте дешевий і неструйовий. Але поки що вони будують свій театр над самою прірвою, і навіть не замислюються над тим, куди поділись усі ті люди, для яких будувалось це наукове містечко, вся ця «технічна інтелігенція», куди вона здиміла, а головне – хто заселився до їхніх квартир? І ніхто не розповість їм, що люди, які водили своїх дітей до садочка, в якому тепер знаходиться їхній ліцей, у більшості своїй не витримали, зламались і виїхали з цієї країни, залишивши напризволяще і дитячі садочки, і військові частини, і оборонку, і саму країну. Вони, очевидно, нічого не чули про «утечку мозгов», про масовий від’їзд людей, котрі за інших – гірших – обставин могли бути їхніми батьками, забезпечивши їм навчання в ліцеях зовсім інших країн. Вони про це не чули, і слава богу. Існує два, найбільш невдячних заняття: засуджувати тих, хто не витримав, і закликати інших триматись. Кожен сам вибирає, на оборону якої країни йому працювати. Але ось я познайомився з цими дивними людьми і мені чомусь хочеться їм ще і ще раз говорити: ви головне тримайтеся, добре? Тому що коли ви зламаєтесь, після вас може нікого більше й не бути. Тому що коли ви перестанете читати, писати просто не буде для кого. Тому, врешті-решт, що коли ви всі поїдете, у вашому театрі ніколи не буде аншлагу.
Внимание! Korrespondent.net вводит новые правила комментирования
Комментировать статью могут только зарегистрированные
пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь
Комментариев (144)
комментариев на странице
DemiARTE
| 27.06.2008, 13:59
вперше на подібному блозі... і дивує мене те що НАВІТЬ тут - в коментах наче б то Толкової людини (я не фанат Жадана, але читаю і мені подобається... АЛЕ!!! але й тут у блозі люди замість справді обговорення теми - як ЗАвждИ заводять БЄсЄдЬІ НА КУхнЄ!)))займаються Разборамі ПальотАФФ())) і тд - хто крутіший - хто размазня а хто ні... (примітка: найголосніше за всіх буде кричати той хто сам на те грішний) хто "мужик" а хто соплі...і тд... насправді кожен намагається навязати одне одному свою субєктивну реальність... моя реальність нестабільна тож і навязати її важко))) не буду марнувати на це час)))
сказати хтілося б що я вважаю Що критикувати не варто тоді коли ти навіть пальцем об палець не вдарив щоб спробувати відчути на собі подібне - зробити щось подібне...
а Період Дозрівання Молочних Зубів Психіки!))) - буває і був у всіх поколінь... яКа різниця Сергію чи 20 чоловік у різних точках України отримують "удар" психологічний...чи ці 20 чоловік виросли в однному ліцеї??????
сказати хтілося б що я вважаю Що критикувати не варто тоді коли ти навіть пальцем об палець не вдарив щоб спробувати відчути на собі подібне - зробити щось подібне...
а Період Дозрівання Молочних Зубів Психіки!))) - буває і був у всіх поколінь... яКа різниця Сергію чи 20 чоловік у різних точках України отримують "удар" психологічний...чи ці 20 чоловік виросли в однному ліцеї??????
SeregaPARAVOZ
| 25.01.2008, 10:22
А мені згадується, коли я був у віці 13-14 років, що я застав, як срана українська інтилігенція голосно кричала з трибун, і шо вони робили у своїх кабінетах і як себе вели тогочасні літератори-політики, чи художники-політики. Молоді і енергійні, коли вже по три лисини кожен має, і тримається за ті посади, бо він - інтилігент, він борець, а відповідно - всьо по сараю. Може робити шо завгодно. Може зневажати і бичіть, може матюкати і раздарівать привілеї. Тля, тоді це бачити було хріново, типу за страну абідна, а сьогодні вже звикся, сьогодні вже спокійніше сприймаєш. Шо ж стосується тих дітей, котрі будують театр, хочеться вірити, що цей шматок еліти, така собі міні комуна інтелекту, в майбутньому зможе не пристосовуватись, а переломлювати систему і світ, змушуючи світ підлаштовуватись під них.
З повагою.
ПС. Раніше я Жадана не читав. Зараз - то шо пишете Ти, Сергій у блозі, я читаю часто - свого роду відпочинок.
З повагою.
ПС. Раніше я Жадана не читав. Зараз - то шо пишете Ти, Сергій у блозі, я читаю часто - свого роду відпочинок.
Mercury1
| 16.01.2008, 15:03
БІТ.
Це наш спільний удар!
Керуакові сни
Про спільних жінок,
Як при комунізмі.
Від дешевих сигар
Кашлем виють сини
Дворазових гілок
І гіркої харизми.
Ти би міг шепотіти
Життю свій сонет
Складений під бензедрином...
Ну, і де ж твої діти?
Де фальшивість монет,
Що пливли перед нашим падінням на спину...
Вася Скакун
Це наш спільний удар!
Керуакові сни
Про спільних жінок,
Як при комунізмі.
Від дешевих сигар
Кашлем виють сини
Дворазових гілок
І гіркої харизми.
Ти би міг шепотіти
Життю свій сонет
Складений під бензедрином...
Ну, і де ж твої діти?
Де фальшивість монет,
Що пливли перед нашим падінням на спину...
Вася Скакун
Mercury1
| 16.01.2008, 12:54
Перепрошую, що не зовсім вдало вийшло - не все помістилися одразу.
Додам тільки, що життя змінюється дуже швидко. В 1996 р. я й думати не міг, що мої учні запросять сучасного українського літератора до себе. що серед них будуть також свої україномовні автори прози та поезії.
Зустрічі з Сергієм передувало декілька уроків з його творчості, яки провели учні 11 класу в 9 класі по своїй ініціативі. Я був тільки виконавцем волі своїх учнів, які бажали зустрічи з Жаданом. Багато років ми з колегами працюємо як розробники Школи діалгу культур. З повагою ставимось до будь якої культури. І це, здається, спрацьовує в наших учнях.
Щодо майбутнього - маємо досвід тих, хто закінчив школу. Причетність до культури робить їх міцнішими у житті, а не навпаки. Так що я оптіміст, хоча й поміркований :)
Додам тільки, що життя змінюється дуже швидко. В 1996 р. я й думати не міг, що мої учні запросять сучасного українського літератора до себе. що серед них будуть також свої україномовні автори прози та поезії.
Зустрічі з Сергієм передувало декілька уроків з його творчості, яки провели учні 11 класу в 9 класі по своїй ініціативі. Я був тільки виконавцем волі своїх учнів, які бажали зустрічи з Жаданом. Багато років ми з колегами працюємо як розробники Школи діалгу культур. З повагою ставимось до будь якої культури. І це, здається, спрацьовує в наших учнях.
Щодо майбутнього - маємо досвід тих, хто закінчив школу. Причетність до культури робить їх міцнішими у житті, а не навпаки. Так що я оптіміст, хоча й поміркований :)
Mercury1
| 16.01.2008, 12:43
Ось один з текстів, що з’явився в наслідок цих подій (автор – Вася Скакун):
„Мабуть молодше покоління (тобто і ми також) були й лишаються захопленими щедрістю, лібертіанським оптимізмом, еротичним гумором, відвертістю, тривкою енергією, винахідливістю і співдіяльною товариськістю як тих поетів та співаків, так і митців, що створюють сучасну культуру саме на наших юнацьких очах. Нажаль сьогодні в нашій країні незалежні художники, музиканти, поети, письменники й авангардне мистецтво в цілому знаходиться в підвалі. Багато комерції й пластику, люди просто забувають у своїх побутових справах й щурячих перегонах про таки речі, як культура. Поки ми самі не почнемо сприяти культурному розвитку країни, поки не почнемо цікавитись прем’єрами у театрах, артхаусним кіно, некомерційною музикою і літературою, ми будемо знаходитись у великій дупі. Ось”.
„Мабуть молодше покоління (тобто і ми також) були й лишаються захопленими щедрістю, лібертіанським оптимізмом, еротичним гумором, відвертістю, тривкою енергією, винахідливістю і співдіяльною товариськістю як тих поетів та співаків, так і митців, що створюють сучасну культуру саме на наших юнацьких очах. Нажаль сьогодні в нашій країні незалежні художники, музиканти, поети, письменники й авангардне мистецтво в цілому знаходиться в підвалі. Багато комерції й пластику, люди просто забувають у своїх побутових справах й щурячих перегонах про таки речі, як культура. Поки ми самі не почнемо сприяти культурному розвитку країни, поки не почнемо цікавитись прем’єрами у театрах, артхаусним кіно, некомерційною музикою і літературою, ми будемо знаходитись у великій дупі. Ось”.
Mercury1
| 16.01.2008, 12:40
Пару тижнів тому до нашої гімназії завітав Сергій Жадан.
Була вельми цікава та змістовна зустріч. Сергій виявився насправді класним співрозмовником, освіченою та інтелігентною людиною. Я спитав його про Джека Керуака та можливий вплив культури бітників на творчість Сергія. Сергій посміхнувся, тай сказав, що цей вплив не варто перебільшувати.
За три тижні до Сергія у нас був Володимир Фьодоров, один з художників-акціоністів московської групи „Медицинская герменевтика» (концептуальне мистецтво). Також була лекція про постмодерну літературу редактора російськомовного харківського журналу «Союз писателей» Ондрія Краснящих. Мета цих зустрічей – безпосереднє знайомство та спілкування з діячами сучасної культури.
Ось один з текстів, що з’явився в наслідок цих подій (автор – Вася Скакун):
„Мабуть молодше покоління (тобто і ми також) були й лишаються захопленими щедрістю, лібертіанським оптимізмом, еротичним гумором, відвертістю, тривкою енергією, винахідливістю і співдіяльною тов
Була вельми цікава та змістовна зустріч. Сергій виявився насправді класним співрозмовником, освіченою та інтелігентною людиною. Я спитав його про Джека Керуака та можливий вплив культури бітників на творчість Сергія. Сергій посміхнувся, тай сказав, що цей вплив не варто перебільшувати.
За три тижні до Сергія у нас був Володимир Фьодоров, один з художників-акціоністів московської групи „Медицинская герменевтика» (концептуальне мистецтво). Також була лекція про постмодерну літературу редактора російськомовного харківського журналу «Союз писателей» Ондрія Краснящих. Мета цих зустрічей – безпосереднє знайомство та спілкування з діячами сучасної культури.
Ось один з текстів, що з’явився в наслідок цих подій (автор – Вася Скакун):
„Мабуть молодше покоління (тобто і ми також) були й лишаються захопленими щедрістю, лібертіанським оптимізмом, еротичним гумором, відвертістю, тривкою енергією, винахідливістю і співдіяльною тов
Mercury1
| 16.01.2008, 12:39
На сайти Майдан(форум Культура) я писав
http://www2.maidanua.org/news/ view.php3?bn=maidan_culture
http://www2.maidanua.org/news/ view.php3?bn=maidan_culture
Mercury1
| 16.01.2008, 12:32
Я не знаю хто такий Штольц (якщо він є приятелем Обломова) але моє ім*я Ігор Меркурійвич Соломадін (Mercury). Я з 1996 р. викладаю в гімназії ОЧАГ. Саме про неї й написано, Штольц правий і проникливий, маже Штірліц :). Я не буду сперечатися про "москальске ретроградство" та інші дуже смішні твердження про вивчення літератури тощо. будь ласка, завітайте до мене, тай поговоримо змістовно. На жаль, налити не обіцяю :)
Дякую Сергію, що завітав до нас, тай ще й написав. Я тільки вчора дізнався про цей допис, випадково зустрівши Сергія. Про сам допис скажу, що це - враження поета, а не нарис журналіста. І сказано про суттєві речи.
Деяки поснення - в наступному постінгу.
Дякую Сергію, що завітав до нас, тай ще й написав. Я тільки вчора дізнався про цей допис, випадково зустрівши Сергія. Про сам допис скажу, що це - враження поета, а не нарис журналіста. І сказано про суттєві речи.
Деяки поснення - в наступному постінгу.
Radgik23
| 28.11.2007, 00:40
Для такої самовпевненості мають бути якісь причини, і я усе-таки думаю, що це симпатична зовнішність, бо людину з таким характером, якщо вона не симпатична, давно би вже вбили.
wolf_cub
| 27.11.2007, 19:17
Тучка! Я ж і нічєго нє говорю! Графоман? Да! Одні графомани пишуть для себе, для тупуватих друзів, другі пишуть для суспільство - а графоманське суспільство їх купує, пускаючи слину. Смаку у сучукрпублікі до літератури української нема ніц. Але це нє бєда, бо гарної сучукрліт нема також. І я не кажу шо я талант! Шо за чушь? Де ви таке бачили, покажіть? Я бєздарь, як і ви. "Мужчина не размазывает сопли по клавиатуре, жалуясь на весь свет," - Тучка, чуєш, отсипь, де ти таке бачила? Убєрі свой правєдний гнєв, перечитай на ніч жаданячий депеш мод, який вже розлісся від саме твоїх "соплей", і зацеловиванія пики Сєрьожи на обкладинці. Ад"є!
1USD
4.87 1EUR 6.64
UkrJob - VIP Вакансии
LKW Walter Internationale Transportorganisation AG
... лидер в области европейских грузовых перевозок
... лидер в области европейских грузовых перевозок