Стаття 185 20 августа 2007, 22:18

Стаття 185 Стаття 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення: Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця… Перш ніж вони рушили на нас, я встиг їх кілька разів сфотографувати. Розглядаючи потім їхні фізіономії на знімках, я ще подумав який вони дивний народ: ось стоять, спокійно дивляться на натовп перед собою, не без інтересу можна сказати, здалеку подивишся – взагалі схожі на яких-небудь пожежників, така собі голуба рота, що виходить зі стадіону і збирається розійтись по казармах. Нормальні чуваки, правда колір форми насторожує, ну але це вже на любителя. І раптом ці чуваки дістають дубинки і кидаються хапати всіх, хто під руку потрапить, а хто не потрапить – того хоча би цією дубинкою перевалити по нирках. Такі ось дивні перепади настрою та темпераменту, як у жінок передклімактеричного віку. Можу собі уявити, яка напружена оперативна робота велась перед цим. Фани стверджують, що напередодні, себто минулої суботи, якраз за день до гри «Металіст»-«Шахтар», з ними було проведено профілактичну бесіду, під час якої представники органів урочисто пообіцяли влаштувати всім кирдик, в разі якщо ультраси не схаменуться і не візьмуться за голову (в сенсі, не припинять палити файєри, обзивати суддю підарасом і розвішувати свої, схожі на невипрану білизну, банери). Очевидці стверджують, що беркут, котрий невідомо звідки і незрозуміло для чого з’явився на стадіоні, пообіцяв влаштувати вищезгаданий кирдик, незалежно від поведінки (дехто з очевидців узагалі стверджує, що беркути просто відпрацьовували якісь свої фішки і для них це була така собі воєнно-патріотична гра «Зарніца»). А ось самі органи в офіційному повідомленні стверджують, що, цитую: «Завдяки оперативним та професійним діям працівників харківської міліції було не допущено зіткнення фанатів обох команд та попереджено порушення громадської безпеки, які могли викликати тяжкі наслідки». Ось оці оперативні та професійні дії я й фотографував, як виявилось. Ну, і що в результаті? Як не важко було передбачити, ультраси за голову братись не поспішали: банери, попри всі спроби органів, все ж таки висіли, суддю, як водиться, обзивали, і навіть два файєри запалили (ті ж таки очевидці натякають, що файєри могли запалити «люди в штатському», які на матчі були, ну, але хто прийме на віру подібні заяви). І ось тут кирдик і почався. Вірніше, почався він ще під час матчу, в фан-секторі, але головні події розгортались уже на вулиці, на виході з секторів. Спочатку кілька сотень найбільш соціальнонебезпечних елементів (я їх правильно називаю, товаришу майор?) заблокували вихід і стали вимагати аби підпустили їхніх затриманих колег по соціальній небезпеці (це я майже дослівно цитую, ось як подають це органи: «О 18-50 по закінченню матчу близько 600 представників «ULTRAS» зібралися навпроти 6-го та 7-го секторів стадіону та вимагали від працівників міліції відпустити їх товаришів, які були затримані». Типу кінець цитати). Органи традиційно відмовились ділитись здобиччю і полетіла на їхні голови перша порція пластикового посуду. Всі ми люди, нерви органів не залізні, і тут уже вони показали оперативні та професійні дії. Ну, ще б не показати, коли якісь петеушники збивають тобі пляшкою з-під живчика твій доблесний картуз. За таке розстрілювати треба! Але розстрілювати, очевидно, наказу не було, і розпач із цього приводу охоплював стрункі ряди органів, котрі ганялись за неляканими ордами петеушників по території стадіону. Одним словом, наші відступили. За браму стадіону. Над полем бою літало бойове «Все мусора – ублюдки!» і не менш бойове «Первый, Первый! Я второй!» Перегрупувавшись і вийшовши на оперативний простір, підступні та розрізнені групи петеушників перейшли у контрнаступ і почали штурмувати браму. Чудеса героїзму при захисті брами виявив перший взвод, який відразу ж поліг під горою пластикового посуду. Не маючи сил і далі стримувати нелюдський тиск учнів профтехучилищ, знесилені органи викликали підмогу. На підмогу прийшов якраз беркут, котрий перебував, слід так розуміти, в засаді, десь, мабуть, в районі громадських туалетів. Сповнені справедливого гніву та бажання помститись за усі внутрішні органи разом узяті, беркути кинджальним фланговим ударом примусили петеушників розсіятись і відступити на дальні рубежі. Думаю, ціла група бійців після цієї успішної операції будуть представлені до державних нагород. Скоріше за все ті, в кого найбільші голови. Або ті, хто бігав Кінним ринком міста Харкова, переслідуючи деморалізованих петеушників. І це, слід зазначити, справедливо: відвели таки від міста страшну загрозу, оперативно та професійно зачистили стадіон від вболівальників. Яка там Тузла! Яка там генпрокуратура! Чорна тінь підступного петеушника нависла була над містом, і якби не браві малинові берети, хто знає, чим би все закінчилось. Сподіваюсь, вдячні нащадки поставлять коли-небудь на тому місці пам’ятник невідомому беркуту, з дубинкою в одній руці і вирваною печінкою петеушника в іншій. Можна було б ще й вічний вогонь підвести, але вогонь на стадіоні, як ми вже знаємо, краще не розводити. Кожного разу стикаючись із подібними проявами «оперативних та професійних» дій я наївно переконую себе, що ці малолітки, які не хотіли розходитись перед мінтовською шеренгою, вимагаючи, аби випустили їхніх нефартових друзів, не просто займаються дрібним хуліганством і не цілком підпадають під ту ж таки 185-ту. Мені би хотілось, аби вони розуміли, що справа не в двох запалених файєрах, бо коли за два запалені файєри б’ють дітей і жінок, справа вже не стосується дрібного хуліганства. Можна скільки завгодно говорити про моральний та духовний занепад українського петеушника, але хто стане виправдовувати цих мордоворотів, які, бляха-муха, за наші з вами податки, ламають цим петеушникам ребра? Тому мені хотілося б вірити, що за допомогою такого, хай не зовсім політкоректного предмета як пластикова фляга, ці діти вулиць займаються благородною насправді справою, а саме надирають задницю системі, котра хоче надерти задниці їм. Ясна річ, що все тепер звалять на них, покажуть поранених бійців, спалені будівлі, обригані лексуси функціонерів із федерації футболу та інші злочини проти людства. Ну, але той, хто одного разу збив кашкета з поліцейського, знає, що в того під кашкетом – зіпріла від страху лисина. Погано, ясна річ, що такі речі почали траплятись на стадіонах – одного разу все це просто не обмежиться пластиковими пляшками. Добре, що дали по голові тим, хто опирався міліції – відсутність ілюзій щодо системи сприяє самоорганізації. А найкраще те, що вони не кидали своїх колег по сектору, повертаючись назад, до тих, хто їх бив. Правильно – ворога потрібно запам’ятати в обличчя.

Внимание! Korrespondent.net вводит новые правила комментирования Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь